Конструктивізм в архітектурі

image_galleryСкачати в форматі PDF

Верига Катерина

НТУУ «КПІ», ІПСА, КА-35

Загальна характеристика конструктивізму та його витоки

Конструктивізм — напрям не лише архітектурний, це скоріше авангардистський художній метод, що відбився також в образотворчому мистецтві, фотографії, декоративно-прикладному мистецтві.

Як особливий стиль конструктивізм мав кілька характерних ознак, насамперед це строгість, геометризм, лаконічність форм і монолітність зовнішнього вигляду.

Термін «конструктивізм» використовувався радянськими художниками та архітекторами ще в 1920 році, проте вперше він був офіційно визначений в 1922 році в книзі Олексія Михайловича Гана, яка так і називалася — «Конструктивізм».

Джерелом конструктивізму є загальноєвропейський напрям — функціоналізм, основні ідеї якого радянські конструктивісти оригінально переробили в 1920-30-х рр. Однак період розвитку конструктивізму був недовгим, будівельна діяльність велася переважно на околицях міста, фактично не торкнувшись його історичного центру Важливою віхою в розвитку конструктивізму стала діяльність талановитих архітекторів — братів Леоніда, Віктора та Олександра Весніних. Вони прийшли до усвідомлення лаконічної «пролетарської» естетики, вже маючи солідний досвід у проектуванні будівель, у живописі і в оформленні книг. (Вони почали свою кар’єру ще в епоху Модерн).

Вперше архітектори-конструктивісти голосно заявили про себе на конкурсі проектів будівлі Палацу Праці в Москві. Проект Весніних виділявся не тільки раціональністю плану і відповідністю зовнішнього вигляду естетичним ідеалам сучасності, але й передбачалося використання новітніх будівельних матеріалів і конструкцій.

Найближчим соратником і помічником братів Весніних був Мойсей Якович Гінзбург, який був неперевершеним теоретиком архітектури першої половини XX століття. У своїй книзі «Стиль і епоха» він розмірковує про те, що кожен стиль мистецтва адекватно відповідає «своїй» історичній епосі. Розвиток нових архітектурних течій, зокрема, пов’язаний з тим, що відбувається «… безперервна механізація життя», а машина є «… новим елементом нашого побуту, психології та естетики». Гінзбург і брати Весніни організовують Об’єднання сучасних архітекторів (ОСА), до якого увійшли провідні конструктивісти.

З 1926 конструктивісти починають випускати свій журнал — «Сучасна архітектура» (або просто «СА)». Виходив журнал протягом п’яти років. Оформленням обкладинок займався Олексій Ган.

Теоретичну концепцію зрілого конструктивізму визначив функціональний метод, заснований на науковому аналізі особливостей функціонування будівель, споруд, містобудівних комплексів. Таким чином, ідейно-художні та утилітарно-практичні завдання розглядалися в сукупності. Кожній функції відповідає найбільш раціональна об’ємно-планувальна структура (форма відповідає функції). На цій хвилі відбувається боротьба конструктивістів проти стилізаторського відносини до конструктивізму. Інакше кажучи, лідери ОСА боролися проти перетворення конструктивізму з методу в стиль, у зовнішнє наслідування, без осягнення суті.

У ці ж роки відбувається захоплення конструктивістів ідеями Ле Корбюзьє: автор і сам приїжджав до Росії, де плідно спілкувався і співпрацював з лідерами ОСА.

У середовищі ОСА висувається ряд перспективних архітекторів, таких, як брати голосові, І.Леонідов, М. Барщ, В. Владимиров.

Конструктивісти беруть активну участь у проектуванні промислових будівель, фабрик-кухонь, будинків культури, клубів, житлових будинків.

Авангардний конструктивізм привів з часом його адептів до спрощеного, соціально орієнтованого функціоналізму. Чистий конструктивізм відійшов у сферу «паперової архітектури», хоча з самого початку він був дещо утопічним явищем. Проекти його ідеологів виявлялися нефункціональними, часто їх не можна було навіть виконати в матеріалі. Але практичний функціоналізм, уже позбавлений будь-якої революційності, невдовзі зазнав гострої критики радянської влади, яка відкинула формалізм у мистецтві, повернувшись до класичних традицій 6 . По-перше, влада відчула, що конструктивізм, як і дореволюційний футуризм, занадто радикальні для неї. По-друге, так проявилися смаки лідерів держави, які мислили лише в рамках соціалістичного реалізму. Не можна також забувати, що зміна ідейно-стильових орієнтирів у бік нового класицизму була загальноєвропейською тенденцією стильового руху. У Радянському Союзі не забули ідеологізувати цей процес, звинувативши конструктивізм в антинародності, буржуазності. «Пануванню формалізму в радянському мистецтві, архітектурі коробочних, голих будинків приходив кінець і ставала ясною справжня суть різного роду конструктивістів, які протягом багатьох років під прапором пролетарського стилю протаскували свої нежиттєві, сухі схеми, що не мають нічого спільного з життєрадісним світовідчуванням робітничого класу…»

Конструктивісти опинилися в опалі. Ті з них, хто не захотів «перебудуватися», до кінця днів тягнули жалюгідне існування (або навіть виявилися репресовані). Однак Ілля Голосов, наприклад, зумів вписатися в кон’юнктуру 1930-х і зміг створити по-справжньому цікаві споруди. Брати Весніни також брали участь у творчому житті СРСР, проте такого авторитету, як раніше, вже не мали. На думку деяких авторитетних учених в СРСР в 1932-1936 рр. мав місце «перехідний стиль», названий умовно «постконструктивізм».

У 1960-і роки, коли, як раз, почалася боротьба з «архітектурними надмірностями», знову згадали про напрацювання конструктивістів. Вивчення їх спадщини стало обов’язковим для молодих архітекторів. А з початку 1990-х років багато невтілених ідей 1920-х стали реальністю.

Наприкінці 20-х років конструктивізм став поширюватися за межі Радянського Союзу, отримавши найбільше поширення в Німеччині та Нідерландах. У середині 60-х — 70-х роках традиції та ідеї конструктивізму знайшли несподіване продовження в архітектурі так званого «хайтек», напряму, який демонстративно оголює не тільки роботу архітектурних конструкцій, але й інженерних комунікацій.

Початок минулого століття (1920-1930 ті роки) — час корінних соціальних перетворень у країні, а також пошуків та експериментів в архітектурі. Саме тоді стали з’являтися численні громадські будівлі, в тому числі абсолютно нового призначення. Побутові потреби, наприклад, вирішували за допомогою пралень, ясел і дитячих садків, громадських їдалень і фабрик-кухонь. Останні звільняли жінку від частини домашньої роботи і залучали її до виробничої діяльності. Перший подібний заклад було побудовано в 1928 році на Ленінградському шосе за проектом архітектора А. І. Мєшкова. Тоді виробництво було оснащене передовим обладнанням — картоплечистками, овочерізками, м’ясорубками, хліборізками. Механізація торкнулася не тільки приготування їжі, але і миття посуду та ін. На двох поверхах розташовувалося конвеєрне виробництво обідів, які потім розвозили по заводським їдальням і відпускали додому. Решта приміщень займали їдальня і магазин. Потужність підприємства становила 20000 обідів на добу

Своє дозвілля радянська людина повинна була проводити в залах для нарад, читальнях і робітничих клубах — місцях зустрічі «кращих» людей, залучення їх до нової культури. Щоб відповідати подібним цілям, ці установи зобов’язані були бути багатофункціональними, суміщати в собі бібліотеки, спортивні секції, зали для демонстрації кінофільмів, театральних постановок, проведення зборів і т. д. Для цього було потрібно передбачити можливість приміщень трансформуватися, наприклад, розширити простір залу або, навпаки, зробити його меншим, розбивши на декілька аудиторій за допомогою спеціальних пересувних стін. Відповідно до початкового проекту К. С. Мельникова, виконаному для клубу фабрики «Буревісник», театральний зал повинен був перетворюватися в басейн. Пірнати туди слід було з підлоги, розташованої трохи вище над спортзалом, який під час вистав і кінопоказів служив балконом для глядачів. Сонячні ванни можна було приймати в солярії на даху вежі будівлі.

Конструктивізм в Україні

Молодий архітектор і дослідниця Женя Губкіна розповіла про містобудівні експерименти України 1920 — 1930-х років. Фактично йшлося про українську версію такого архітектурного напрямку як конструктивізм.олодий архітектор і дослідниця Женя Губкіна розповіла про містобудівні експерименти України 1920 — 1930-х років. Фактично йшлося про українську версію такого архітектурного напрямку як конструктивізм.

«Часто бачу, як архітектуру конструктивізму в Україні помилково зараховують до «російського авангарду», — сказала Женя Губкіна. — Це, звичайно, неправильно. Нехай яким інтернаціональним і космополітичним не був би цей стиль в цілому, у нас він мав яскраво виражені особливості (особливі пропорції, кольори, матеріали). Найприкметнішими в Україні були київська і харківська школи»

«У ті роки населення українських міст стрімко зростало, насамперед, завдяки індустріалізації. І були великі проблеми з житлом саме для пролетаріату. Робочі часто жили в бараках, в антисанітарних умовах, без забезпечення елементарних потреб. Змінити саме їхнє життя, насамперед, був покликаний конструктивізм. Хотілося широких проспектів, світлих великих приміщень », — розповіла архітектор.
Київ

На архітектурі Києва позначився вплив новітніх тенденцій, хоча і в дещо спрощеній формі. Тут не виникли цілісні конструктивістські ансамблі, як, наприклад, будинок Держпрому в Харкові. Нові об’єкти розміщували окремо, на великих вільних ділянках, у середовищі, що сформувалося в добу історизму й модерну. Перші будинки нового стилю почали з’являтися в Києві в другій по- ловині 1920‑х років, саме тоді, коли відновилося будівництво (після десяти років перерви). А вже сім років потому від колишніх новаторських форм відмовилися. І ще кілька років протрималися перехідні до радянського класицизму (ампіру) форми. У Києві конструктивізм найяскравіше про- явився в промислових об’єктах та в культурно-розважальних закладах (клуб заводу «Більшовик», клуб «Славутич», кінотеатр «Жовтень», ресторан «Динамо» тощо.) У подібних спорудах поєднати ідеологічну спрямованість та архітектурне новаторство було простіше, ніж утілити їх у житлі. Одним із найкращих прикладів нового стилю стала Київська кінофабрика, побудована в 1929 році за конкурсним проектом. 1925 року з 20 робіт обрали варіант В. Рикова, у розробці якого брали участь студенти старших курсів архітектурного факультету Київського художнього інституту, зо- крема П. Савич 10. Може здатися дивним, що перемогла робота дореволюційного метра, прихиль- ника класичних напрямків архітектури, а не когось із молодих новаторів. Гадаємо, що гарних про- фесійних митців нової школи ще не було. Проте талант В. Рикова дозволив йому виконати проект у нетрадиційній для нього стилістиці конструктивізму. Час вимагав від класика за уподобаннями йти в ногу з новими ідеями. Тому 50‑річний архітектор зміг сказати своє слово. Оскільки сам тип про- мислової споруди – кінофабрика – був новаторським не тільки в Радянському Союзі, а й у Європі, обрана стилістика цілком відповідала завданню. У журналі «Наши достижения» 1929 року В. Луна- чарський писав про цю «видатну будівлю» із захопленням 11. Але незважаючи на позитивну реак- цію влади, автор книги про творчість В. Рикова писав: «Будь-які спроби архітектурного пластичного 230 збагачення будівних конструкцій наперед були приречені на засудження з боку відповідних інстанцій. Незважаючи на конструктивістський характер проекту В. М., він зазнає чимало нападів і нарікань “правовірних” поборників архітектурного аскетизму, які вимагали ще більшого спрощення…» .

Другим об’єктом подібного масштабу та значення міг стати будинок на розі вулиць Хрещатика та Б. Хмельницького (№ 38/2). Він споруджений у 1935–1938 роках за проектом архітекторів ІІ державної проектної майстерні під керівництвом академіка архітектури О. Щусєва. Але первісна ідея його вирішення кардинально відрізнялася від того, що ми бачимо сьогодні . 1931 року розпочалося будівництво т. зв. «Будинку установ № 2» за проектом 1930 року в характерних конструктивістських формах, що був виконаний архітекторами Київської філії Головпроекту. Виразна лаконічна об’ємно-просторова композиція споруди об’єднувала два зблоковані під прямим кутом контрастні різновисокі об’єми – 7‑поверховий по вулиці Б. Хмельницького із закругленою баштоподібною наріжною частиною, яка була «врізана» в прямокутний зальний засклений об’єм по Хрещатику 14. Але після переведення 1934 року столиці України до Києва функція споруди була змінена – у ній планували розмістити державні видавництва України. Відповідно будівля одержала назву «Будинок книги».

Первісний проект був майже повністю реалізований – споруда була зведена до даху. Проте керівництво республіки визнало за доцільне знову, уже втретє, перепрофілювати будівлю, при- стосувавши її для великого універсального торговельного закладу. Водночас у пресі було піддано критиці розміщення «Будинку книги». Зазначалося зокрема, що він, «врізуючись рогом у тротуар, заважає рухові і створює скупченість на місці перетину двох основних магістралей міста»

Колізії навколо проектного вирішення будинку, які призвели до безпрецедентного знесення майже закінченої 7‑поверхової споруди, були зумовлені значною мірою змінами в стильовому роз- витку радянської архітектури та її ідейно-смисловому наповненні. Первісне конструктивістське вирішення було визнано недосконалим, хоча це не звучало прямо. Наступні проекти, виконані на ордерній основі у формах т. зв. сталінського ампіру, більше відповідали новій образності архітектури передвоєнної доби. Журнал «Соціалістичний Київ» зазначав з цього приводу, що владні структури не спинилися «перед зруйнуванням майна збудованого 7‑поверхового будинку лише тому, що його архітектурне оформлення не відповідало рівню високих художніх вимог» Колізії навколо проектного вирішення будинку, які призвели до безпрецедентного знесення майже закінченої 7‑поверхової споруди, були зумовлені значною мірою змінами в стильовому роз- витку радянської архітектури та її ідейно-смисловому наповненні. Первісне конструктивістське вирішення було визнано недосконалим, хоча це не звучало прямо. Наступні проекти, виконані на ордерній основі у формах т. зв. сталінського ампіру, більше відповідали новій образності архітектури передвоєнної доби. Журнал «Соціалістичний Київ» зазначав з цього приводу, що владні структури не спинилися «перед зруйнуванням майна збудованого 7‑поверхового будинку лише тому, що його архітектурне оформлення не відповідало рівню високих художніх вимог»

Одним із перших (1927) у стилі конструктивізму було споруджено житловий будинок для кооперативу будівельників «Сяйво» на вул. Костьольній, 6 за проектом архітектора М. Холостенка 18. Композиція його фасадів побудована на вертикальних членуваннях великих стінових площин та вузьких, на всю висоту фасаду вікон сходових вузлів із суцільним заскленням. Оригінальними прийомами є синкопована ритміка різновеликих віконних прорізів та акцентування кутів ризалітів балконами. Будинок представляє один із ранніх житлових кооперативів радянської доби, приклад майстерного вирішення багатоквартирного житлового будинку на складному рельєфі в умовах історичної забудови вулиці

Функціональне призначення окремих приміщень у будинках цього періоду відповідало головним тенденціям радянської архітектури, яка мала втілювати ідеї колективізму. У радянські часи намагалися будувати так, щоб будинок «з боку внутрішнього устаткування міг би бути прикладом зразкового сучасного будинку з великим нахилом до колективізованого побуту. Такий побут став предметом дискусії, що була розгорнута ще в 1927 році. На сторінках журналу «Современная архитектура» обговорювалася «новая форма общественных жилищ – дома-коммуны. Полученные ответы были положены в основу товарищеского соревнования, в ходе которого пытались создать прототип абсолютно нового жилья…». Саме тому в будинках цього періоду передбачалися загальна їдальня, пральні індивідуального типу, помешкання для контори кооперативів, «червоні куточки», перукарні, розподільники тощо. Подібні громадські приміщення влаштовували і за ініціативою замовників будівництва. Наприклад, житлово-будівельний кооператив «Радянський лікар» подав до Президії Київміськради листа, який яскраво характеризує радянську епоху: «Особливості професійної роботи лікарів, що вона вимагає окремих умов житла, загальна криза житлоплощі та тяжіння до колективізації особового побуту лікарів викликали організацію житлово-будівельного кооперативу “Радянський лікар”. […] Надання нам такого місця [на розі вулиць Заньковецької і Нової. – О. М.] поклало на нас обов’язок зробити такий будинок, який зовнішньо відповідав би такій центральній місцевості й стосувався б як до неї, так і до суміжних будівель своїм архітектурним оформленням, так і з боку внутрішнього устаткування міг би бути прикладом зразкового сучасного будинку з великим нахилом до колективізованого побуту»

Новий напрямок, що позначився поверненням до традиційних класичних прийомів і форм, був «спущений згори». Унаслідок цього більшість архітекторів, що були близькі до конструктивізму, вимушені були зректися його. Архітектурна дискусія 1936 року в спілці архітекторів України зафіксувала цю тенденцію, критикуючи митців, які нещиро відійшли від попередніх уподобань. Серед них був, імовірно, і П. Альошин, якого сучасники називали «свідомим конструктивістом у кращому розумінні цього терміну, без впадання у формалізм і не завдяки моді» . Йому належить один із кращих конструктивістських будинків у Києві – перший «Будинок лікаря» на вул. Великій Житомирській, 17 (1928–1930).

У 1936 році завершили будівництво 5–8‑поверхового будинку працівників газети «Комуніст» на вул. Толстого, 25, який вдало вписався в нову академічну течію. «Будинок “Комуніста” з архітектурного боку являтиме собою величезне досягнення, порівнюючи з тим, що мало місце в київському будівництві останніх років …»

Харків

Будучи столицею України в 1919 — 1934 рр., Харків виявився одним з найбільших центрів конструктивістській забудови в Радянському Союзі. Загальновизнаним символом конструктивізму в Харкові є ансамбль площі Свободи (до 1991 р — площа Дзержинського) з домінуючим будівлею Держпрому (Держпрома). Численні будівлі в конструктивістському стилі займають район навколо площі (так зване «Загоспромье»); серед них — будинок «Слово», побудований в 1928 р кооперативом літераторів і має в плані символічну форму літери «С» (слав. «слово»). Яскравими конструктивістськими будівлями в Харкові є будинок культури залізничників, поштамт, гуртожиток Харківського політехнічного інституту «Гігант».

У 1931 р в південно-східній частині міста був зведений Харківський тракторний завод. Соцмісто ХТЗ (архітектор П. Альошин) є видатним зразком житлової забудови в конструктивістському стилі.

Держпром
В 1930 близько 30-ти харківських трестів створили пайове товариство для спорудження спеціальної будівлі — Будинку Державної промисловості. Був оголошений конкурс проектів, який викликав великий інтерес і став міжнародним. Перша премія була присвоєна проекту під назвою «Непроханий гість», авторства ленінградців С.С. Серафимова, С.М. Кравця і М.Д. Фельгера. За їхнім задумом Будинок Держпромисловості був представлений як частинка організованого світу, як фабрика, що стала палацом. Композиція Держпрому створена на принципі осьової симетрії, де центральна частина контрастно занижена, простір нібито «розриває» і пронизує будівлю, розчиняючи його в собі. Цікаво, що в просторовому сприйнятті будівлі симетрія плавно зникає. Проект, прийнятий до втілення в 1925 р, розроблявся ударними темпами.

Гігантський будинок Держпрому — найбільший у тогочасній Європі «хмарочос» об’ємом 347 тис. Куб.м. з монолітного залізобетону довелося будувати примітивними методами: людською і кінською енергією, помноженою на потужність тачок, нош, лопат та іншої ручної техніки. Так будувалося будівля, покликана уособити собою індустріальну могутність першої у світі радянської держави.

Скоро чутка про Держпром рознеслася по всій країні і далі, по всьому світу. У той час як на сусідніх вулицях Харкова ще можна було побачити глиняні мазанки під солом’яною стріхою, така споруда здавалося чимось надприродним, символом епохи, живим втіленням мрії про новий світ

Селище ХТЗ (Соцмістечко) — житловий район, призначений для проживання робітників Харківського тракторного заводу, історично розміщений за межею Харкова (8 км від міста на момент споруди), і включає в себе інфраструктуру, яка забезпечує побут і дозвілля персоналу ХТЗ.

Особливо яскраво риси нового стилю відбились в містобудуванні. Цікавим прикладом містобудування кінця 20-х років є селище ХТЗ. Група українських архітекторів під керівництвом П. Ф. Альошина створила проект соціалістичного міста з новим побутом. В ньому були відтворені нові принципи, відомі в наш час як мікрорайонування. Селище складалося з 3 комплексів, в колений з них входили 5- та 7-поверхові будинки, дитячі садки, клуби-їдальні, спортивні майданчики та місця для відпочинку.

Архітектори вважали за необхідне створити середовище для нового соціалістичного побуту. Для цього перш за все треба було звільнити жінку від тяжкої, «рабської» за висловом В. І. Леніна, домашньої праці. Кожен комплекс мав клуб-їдальню, куди можна було пройти без верхнього одягу скляними переходами. Такі ж переходи вели до дитячих садків. В селищі ХТЗ було запроектовано велику кількість зелених насаджень.

Тепер, коли минуло більш як 35 років, селище перетворилось на суцільний сад-парк, серед якого стоять окремі будинки. На жаль, не всі задуми архітекторів здійснились, але й те, що було зроблено, стало виявом прогресивних рис, нового змісту радянської архітектури.

Будинки мали прості, лаконічні, майже геометричні форми, вони відповідали тим естетичним ідеалам, які висував конструктивізм, але без зайвої сухості. Виконані з цегли та бетону, з великими квадратними вікнами і тонкими залізобетонними колонами, з вертикальними смугами лоджій-балконів, вони і сьогодні виглядають по-сучасному.

У конструктивізмі було б помилково бачити лише єдність зовнішніх художніх форм і засобів. Саме пошукам нового змісту архітектори надавали найбільшого значення.

Нові масові типи будинків, житлові будинки-комуни з усуспільненим побутом, клуби-їдальні, школи, дитячі заклади, профілакторії — все це свідчить про першочерговість вирішення конструктивістами соціальних завдань в архітектурі. При цьому вони широко використовували не тільки конструктивний, але й функціональний метод. За цим методом, призначення, тобто споживна функція будинку, визнавалось головною метою проектування. За цим принципом архітектор К. Мєльников розробив численні проекти робітничих клубів, ставлячи за мету створити класичний тип будинку, який би найкраще відповідав усім функціям робітничого клубу як споруди нового типу.

Багатьом спорудам конструктивізму не вистачало саме художньої довершеності, в них відчувався деякий аскетизм, примітивізм, запозичений з утилітарних промислових споруд.

Ця «машинність» і сухість форм асоціювалася з «коробчатою», примітивною архітектурою, позбавленою деталей.

Такий різкий перехід від пишних класичних форм, посилений поганою якістю робіт, відсутністю облицьовувальних матеріалів, справляв негативне враження на широкі кола трудящих. Будинки були схожі на сірі бетонні коробки, особливо ті з них, які будувались найбільш «лівими» представниками конструктивізму або архітекторами, що сліпо наслідували моду.

Значною мірою компрометували ідеї конструктивізму і перекручення в розумінні нового побуту. Деякі архітектори під впливом ідей пролеткульту вважали, що треба терміново революційним шляхом усуспільнити побут трудящих. Вони захоплювались ідеями створення будинків-комун, які нагадували великі гуртожитки. Ліквідація приватного господарства, кухонь і підсобних приміщень в квартирі, яка перетворювалась на спальну кімнату, не відповідала реальним вимогам життя.

Який же внесок зробив конструктивізм у розвиток і становлення нового стилю? Конструктивізм, безумовно, був значним явищем у розвитку стилів соціалізму. В ньому відбилась певна єдність художніх форм та смаків соціалістичного суспільства в 20 — 30 роки. Простота і лаконізм форм, проголошені конструктивістами, найбільше відповідали революційним етичним нормам, духові часів громадянської війни та індустріалізації. Заслугою конструктивізму є, безумовно, глибоке усвідомлення і розробка соціальних завдань архітектури, нових типів поселень і будинків, прагнення створити нові типізовані квартири, школи, дитячі садки, клуби, меблі, предмети побуту, по-новому на науковому ґрунті організувати життя та побут трудящих.

Список використаних джерел

Ідеальні міста, які не стали реальністю [Електронний ресурс]. – 2014. –Режим доступу до ресурсу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/tema-dnya-cuspilstvo/idealni-mista-yaki-ne-stali-realnistyu.

 

Конструктивізм [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Конструктивізм.

 

Конструктивізм 1920 — 30 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ukr.sovfarfor.com/styl-moda/390-konstruktyvizm-1920-30-rr.html.

 

Костьольна вулиця [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Костьольна_вулиця.

 

Расставаясь с прежним ЦУМом [Електронний ресурс]. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://mik-kiev.livejournal.com/82488.html?page=1.

 

Стилістика конструктивізму в архітектурі Києва / О. Мокроусова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 228-233. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

 

Харьков: новое о знакомых местах [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://ngeorgij.livejournal.com/7844.html?page=1.

Конструктивізм в архітектурі: 10 комментариев

  1. Марія Олександрівна Мумренко

    Дякую за таку інформативну та цікаву доповідь. Було також приємно дізнатися більше нового зокрема і про рідне місто!

  2. Анна Зелікман

    Дякую за змістовну та добре структуровану доповідь. Після неї я краще зрозуміла особливості конструктивізму та його відмінність від інших стилів. Але в мене виникло таке питання: чому про конструктивізм майже завжди говорять в контексті колишнього Радянського Союзу? Заздалегідь дякую за відповідь.

    1. Катерина Верига Автор записи

      Дякую за питання. Справа в тому, що стосовно до закордонного мистецтва термін «конструктивізм» значною мірою умовний: в архітектурі він позначає течію всередині функціоналізму, в живописі та скульптурі — один з напрямків авангардизму. І все ж, як напрям, він мав деякі риси, що ставить його окремо як стиль, наприклад, монолітність образу, що не розпадається на частини при детальнішому огляді

  3. Євгеній Петелєв

    Доброго вечора, Катерино!
    Я вдячний Вам за інформативну доповідь, що дає широке розуміння поняття конструктивізм.
    Скажіть, будь ласка, якими ідеями і принципами керувалися архітектори-конструктивісти при створенні проектів?

    Дякую за відповідь.

    1. Катерина Верига Автор записи

      Доброго вечора, Євгенію!
      Перш за все, дякую за схвальну оцінку доповіді.
      Хоч конструктивізм і був авангардом в архітектурі, але все ж архітектори-конструктивісти намагалися реалізовувати в своїх роботах знамениті 5 принципів Ле Корбюзьє:
      Стовпи-опори: звільняється місце під житловими приміщеннями — для саду або стоянки автомобіля.
      Плоскі дахи-тераси: можна було б розвести невелике сад або створити місце для відпочинку.
      Вільне планування. внутрішнє планування можна організувати з набагато більшою ефективністю.
      Стрічкові вікна. вікна можна зробити практично будь-якої величини і конфігурації, в тому числі вільно протягнути їх стрічкою уздовж усього фасаду, від кута до кута.
      Вільний фасад. Опори встановлюються поза площино фасаду, всередині будинку

      Окрім того, основним принципом того ж Ле Корбюзьє було: «дім — машина для житла»

  4. Надія Володимирівна Шабан

    Шановна Катерино!
    Ви вміло підібрали та структурували матеріал,Ваша доповідь всебічно розкриває поняття констурктивізму та його основне призначення в архітектурі, проте мене зацікавили причини розквіту конструктивізму в новоствореному срср?
    З повагою, Шабан Надія.

    1. Катерина Верига Автор записи

      Надіє, щиро вдячна Вам за фідбек!
      Ваше питання, на перший погляд дещо хрестоматійне, однак займає цікаву тему. Дійсно, здається дивним, що хтось міг думати про архітектуру, а тим більше просувати нові ідеї в напівмертвих містах, які опалювалися буржуйками, в роки розкуркулення та НЕПу. Проте саме повсюдна розруха і голод, стрілянина і бунти, військовий комунізм і репресії послужили каталізаторами зародження нового стилю. Конструктивізм став своєрідним революційним маніфестом архітекторів 1920-х.

  5. олена петрівна онуфрієнко

    Конструктивізм. Досліджено поширення конструктивізму в Україні. Викладено основні засади. Можна було про 1-й корпус КПІ додати, як зразок. Презентація системно подано матеріал, вказано на недоліки.

Добавить комментарий