Постмодернізм як явище культури постіндустріального суспільства України кінця ХХ–початку ХХІ ст.

dokladДоповідь дивиться тут…

Клочан Марія

студентка ІІІ курсу,  групи КМ-31 факультету прикладної математики НТУУ «КПІ»

Кінець XX ст. визначається як епоха постмодернізму або постмодерну. Світ уявляється постмодернізму складним, хаотичним, багатоманітним, тому кращий спосіб його засвоєння — ігровий, естетський. Звідси така характерна риса постмодерністської культури, як іронія, насміхання. Постмодернізм – це духовний стан, нова свідомість з іншими властивостями, на основі якої формується нова постмодерна творчість у багатьох галузях мистецтва. На думку постмодерністів, у сучасну епоху все відносне: немає істини, немає реальності, у наш час «немає нічого живого та святого», що колись піддавалося модерністській критиці та засудженню, отже, залишається лише глузувати та насміхатися над цим дивним світом.

Вперше термін «постмодернізм» був вжитий в Україні в 1991 році Наталкою Білоцерківець у якості характеристики літературних гуртів «Бу-Ба-Бу», «Пропала Грамота» та музичних гуртів – «Брати Гадюкіни», «Сестричка Віта».

Основні принципи постмодернізму задекларовані в маніфесті «Бу-ба-бу» так: «Суть нашого шляху — скепсис та іронія. Іронія не терпить прямих позитивних тверджень, тому ми відкриті й недогматичні… Ми знаходимося на магістральній лінії світового мистецтва, до якої ми певною частиною своєї скромної творчості маємо честь належати. З нами усміхнений Буба і воскреслий Христос. З нами Рабле і Котляревський… Ми урбаністичні. Вважаємо, що Україна мусить завоювати свої власні міста. Будь-яке хуторянство пахне резервацією. Місто — це комплекс, історико-культурна товща, це друга природа, це легенди і міфи, це сюжети з подвигами і розлуками… Ми національні. Ми слугуємо рідній нації тим, що слугуємо рідній мові. Наша мова — відкрита система. Це означає що вона — об’єкт не просто любові, а й забави. Мова не терпить нудотності. Гра є найдосконалішим виявом творення, а мова любить, щоб її творили… Ми карнавальні. Карнавальність, однак, полягає не тільки й не стільки в масках. Карнавал поєднує непоєднуване, жонглює ієрархічними цінностями, провокує найсвятіші ідеї, щоб врятувати їх від закостенілості й омертвіння… Ми синтетичні, в розумінні — різнобічні. Ми займаємося поезією, прозою, літературознавством, кіно, музикою, телебаченням, масовими фестивальними збожеволіннями».

Постмодерністська українська музика перш за все пов’язана із фестивалем «Червона рута», який вперше відбувся у 1989 році в м. Чернівці. У різні часи у фестивалі крім вище згаданих брали участь такі відомі гурти як «ВВ», «Квартира №50», «Зимовий сад», «Кому Вниз», «Плач Єремії», «Мертвий Півень», «Піккардійська терція», «The ВЙО», такі виконавці як В. Морозов, Т. Чубай, сестри Тельнюк, М. Бурмака. Як музичний стиль, постмодерн характеризується полістилістикою, самовідносністю, стертям кордонів між «високим мистецтвом» та «кітчем».

Багатьом сучасникам постмодерністський літературний процес кінця XX — початку XXI століття видається хаосом. Характерними рисами постмодернізму у літературі є іронія, гра у текст — наявність тексту у тексті, закодованість тексту, інтертекстуальність, змішування непоєднаних стилів, співіснування різних художніх систем. Для постмодерністів важливо не «що» сказати, а «як». В українській літературі постмодернізм притаманний Ю. Андруховичу, В. Небораку, О. Ірванцю, Ю. Іздрику, Б. Жолдаку, С. Жадану, М. Матіос, О. Забужко, І. Карпі, Л. Дерешу. У своїх творах автори вибудовують особливу концепцію світу, захищаючи позицію відсторонених і відчужених аутсайдерів, утверджують принцип загальної рівнозначності усіх явищ і аспектів життя. У більшості текстів індивід перебуває на межі власної свідомості, психічної норми соціуму, врешті, на межі мовленнєвій, темпоральній між минулим і сьогоденням. Важливе місце серед митців постмодернізму займає художник та автор сатиричних п’єс на тему проблем сучасного суспільства Лесь Подерв’янський.

Виникнення школи українського постмодернізму в живописі пов’я­зують із Манежною виставкою 1988 р. (іноді її називають «українська хвиля», «український трансавангард»). Найцікавіші художники пост­модернізму — А. Савадов, О. Гнилицький, Г. Сенченко, О. Харчен­ко, О. Голосій, художники групи «Паризька комуна», «Вольова грань національного постмодернізму», «Одеської школи» — О. Ройтбуд, В. Рябченко, С. Ликов.

Ознаки постмодернізму притаманні суспільству, яке поволі модернізується і де з’являються острівці нормального підприємництва, деякі компоненти демократії, нові верстви і групи населення зі зростаючим усвідомленням своїх специфічних інтересів та опором тиску владних структур тощо. Це також поодинокі риси власне постмодерного устрою — такі як швидке розповсюдження інформаційних технологій та їх проникнення у повсякденне життя зростаючої кількості непересічних і навіть пересічних громадян; руйнація старої системи цінностей і соціальних лояльностей та болісне народження нових, амбівалентних і часто неспівставних, цінностей і життєвих орієнтирів, що проявляється у розщепленій свідомості особи, котра досить зручно і комфортно почувається у всіх своїх іпостасях тощо. «Постмодернізм — це там, де кожен із нас опинився сьогодні; це така обставина часу і місця, від якої нікуди нам не подітися», — Ю. Андрухович.

Список використаної літератури

  1. Андрухович Ю. «БУ-БА-БУ І ВСЕ ІНШЕ. Апологія Блазенади / Юрій Андрухович. // Літ. Україна. – 1991. – С. 1.
  2. Андрухович Ю. Постмодернізм – не напрям, не течія, не мода / Ю. Андрухович // Слово і час. – 1999. – № 3. – С. 56-66.
  3. Задорожна О. Постмодернізм яу культурне та літературне явище кінця ХХ — початку ХХІ століть. Теоретичні засади постмодернізму / О. Задорожна. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2012. – С. 10–12.
  4. Павлишин М. Українська культура з погляду постмодернізму / М. Павлишин // Сучасність. – 1993. – № 12. – С. 55-62.
  5. Сучасна українська література: Постмодернізм [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://uastudent.com/suchasna-ukrainska-literatura-postmodernizm/
  6. Уварова Т. Постмодернізм як нова парадигма української культури/Т.Уварова// Аркадія :культурологічний та мистецтвознавчий журнал. – Одеса, 2009. – № 2 (24). – С.12-16
  7. Хярчук Р. Б. Сучасна українська проза: Постмодерний період: Навч. посіб. — К.: ВЦ «Академія», 2008. — 248 с. (Альма-матер).
  8. Червона рута(фестиваль) [Електроний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0_(%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C)
  9. Черниш Н. Й. Соціологія. Курс лекцій / Н. Й. Черниш. – Львів: Кальварія, 2004. – 462 с.

Постмодернізм як явище культури постіндустріального суспільства України кінця ХХ–початку ХХІ ст.: 5 комментариев

  1. Антон Ігорович Булгаков

    Дуже цікавий погляд на течію посмодернізму. Автор дуже влучно висвітлив основні характерні особливості явища. Було б цікаво дізнатися, чи не важаєте ви, що посмодернізм — це усього-на-всього вся сума культурних настроїв сьогодні? Цей напрям — це лише виток з кубізму, футуризму, сюрреалізму, чи не занадто велике значення надається йому у нинішній час? І чи не здається дуже дивним той факт, що постмодернізм виник тоді, коли сфера культури почала претендувати на домінуюче становище серед інших соціальних сфер у суспільстві?

    1. Марія Клочан Автор записи

      Постмодернізм є СВІТОГЛЯДНО-мистецьким напрямом, це продукт постіндустріальної епохи, тож в будь-якому разі постмодерністські твори варто розглядати не ізольовано, а в контексті соціальних, світоглядно-філософських, політичних, економічних змін, тож сума культурних настроїв завжди буде базисом, підґрунтям для митців.

      Стосовно великого значення, знову ж таки, все не виникає з нічого, не з»являється просто так. Актуальність полягає у тому, що у постмодерністських творах ми бачимо той світ, у якому живемо, він є близьким нам. Постмодерністи переконалися у марноті спроб поліпшити світ, вони втратили ілюзії, вважаючи, що людина не може не лише змінити світ, а й осягнути його. Таке ставлення є притаманним цьому напряму і він зайняв певну нішу у історико-культурному процесі. Це не погано і не добре, це просто ось так, як воно є. Це продукт людського прогресу, змін у людській свідомості, мисленні, ідеалах, що і породжує бурхливу активність у сфері культури.

  2. Сергій Копач

    Багато людей, які народилися ще в середині минулого століття, досить скептично ставляться до постмодернізму як культурного явища, не вважаючи творчість, наприклад, зазначених Вами сучасних авторів літератури чи того ж самого Леся Подерв’янського взагалі за витвори мистецтва.
    Чи дійсно постмодернова культура має настільки низький рівень і попросту нівелюється в сучасному глобалізованому світі, чи вони не розуміють нашої культури через те, що в них сформований світогляд, який базувався на зовсім інших цінностях і так само відповідав законам зовсім іншого часу?

    P.S. Доповідь дуже цікава і лаконічна, дякую.

    1. Марія Клочан Автор записи

      Постмодернізму властиві такі ознаки, як еклектика, тяжіння до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та тиражування. Саме відмінність від класичної форми і викликає нерозуміння сучасної культури людьми, світогляд який сформований за радянських часів. Мистецтво постмодернізму постає для них чимось незвіданим і незвичним, що і викликає відторгнення, тож справа, звісно ж, зовсім не у якості культури постмодернізму, яка, до того ж, буває абсолютно різноманітною.

Добавить комментарий