ПОНЯТТЯ «НАДДЕРЖАВА»  В СУЧАСНОМУ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

dokladДоповідь дивіться тут…

Копач Сергій

НТУУ «КПІ», ФПМ, курс ІІІ, група КП-32

Протягом усього періоду існування людської цивілізації в тій чи іншій формі відбувались прояви домінування одних груп осіб, племен, згодом великих об’єднань — держав над іншими. Це могло проявлятись як безпосередньо у вигляді зборів данини та примусової праці, так і у економічній, культурній та політичній перевазі без відчуження майна, трудових чи інших ресурсів.

Для опису країн із більшим статусом, ніж інші, і почав застосовуватись термін «наддержава», хоча чіткого визначення не має і може відрізнятися в залежності віж джерел.

Вперше цей термін використав у 1944 році у відношенні до країн «Великої трійки» — СРСР, США та Великої Британії американський політолог Уільям Фокс у своїй книзі «Наддержава» («The Super-Powers», 1944). Там же він дає своє визначення: «Сфера інтересів регіональних держав обмежена лише одним театром міжнародних конфліктів, в той час як наддержави діють по всій земній кулі, так чи інакше беручи участь у всіх збройних конфліктах».

Особливий сенс термін отримав у зв’язку з новими геополітичними реаліями після Другої світової війни, тому що Великобританія, Сполучені Штати і Радянський Союз зарекомендували себе державами, здатними здійснювати великий вплив на світову політику та військове панування.

Сьогодні поняття «наддержава» можна розглядати з декількох боків.

З однієї сторони, розуміючи під цим терміном саме той смисл, який вклав у це слово ще Уільям Фокс — тобто перевагу тієї чи іншої країни над іншими за рахунок суттєво більших економічних і політичних можливостей, у тому числі військово-економічного потенціалу.

Розглядаючи це поняття таким чином, можна сформулювати наступну періодизацію «наддержавності»:

  • Стародавній світ (до V століття):

Стародавній Єгипет, Асирія, Персидська імперія, Стародавній Китай, Держава Олександра Македонського, Римська імперія

  • Середньовіччя (V–XV століття):

Візантійська імперія, Арабський халіфат, імперія Карла Великого, Танський Китай, Монгольська імперія, імперія Великих Моголів

  • Ранній новий час (XV–XVIII століття)

Османська імперія, Іспанська імперія, Португальська імперія, Британська імперія, Голландія, Російська імперія, Цінський Китай

  • Новий час (XVIII—1-а пол. ХХ століття)

Британська імперія, Наполеонівська Франція, Російська імперія (СРСР), Німецька імперія (Третій Рейх), США, Японська імперія

  • Новітній час (2-а пол. ХХ століття)

США, СРСР

Після розпаду СРСР з кінця XX століття у світі залишилася тільки одна визнана світова наддержава — США. У той же час, попри те, що США зберегли політико-економіко-військову міць і після радянсько-американської холодної війни і розпаду СРСР, їхній статус як єдиної наддержави часто оспорюється або не вітається багатьма країнами та політиками, які вважають, що на зміну протистоянню і паритетом США і СРСР має прийти не одно- чи дво-полярний, а багатополярний світ з більш зростаючими ролями потенційних наддержав та регіональних держав і об’єднань. В той же час, великою державою, яка фактично наблизилася до статусу наддержави, став Китай, який, однак, підтримує концепцію багатополярного світу.

З початком ХХІ століття виникає термін «потенціальна наддержава», який характеризує країни, які мають високі темпи економічного та технологічного росту, найкращих показників ВВП та великий міжнародний економічний та політичний вплив, і, відповідно, мають перспективу перетворення або вже знаходяться у процесі перетворення у «наддержаву».

Порівнюючи з характеристиками «наддержавності» у ХХ столітті, статус «потенціальних» напряму залежить від економічних можливостей, проте вже не пов’язаний безпосередньо із військовим домінуванням і участю в збройних конфліктах по всій планеті.

Так, до сучасних «потенціальних наддержав» ХХІ століття зазвичай відносять:

  • США
  • Європейський Союз
  • Індію
  • Китай
  • Росію
  • Бразилію

Деякі фахівці не включають до цього списку Росію, розглядаючи її статус скоріш як енергетичної «наддержави», ніж економічної, а деякі — додають Японію, якій багато політиків та економістів в 1980-х роках пророкували цей статус завдяки високим темпам економічного та технологічного росту, хоча найбільш розповсюдженим є перелік саме цих 6-ти країн (Прим.: ЄС в даному контексті розглядається як країна, хоча такою не є, являючи собою їх економічно-політичний союз).

Інший варіант тлумачення «наддержавності» розглядається вже не у розрізі економічних, політичних чинників чи військового потенціалу країни і її статусу на міжнародній арені, а в контексті формування і закріплення у свідомості людей ідей «вищості» нації.

Таким чином, в даному варіанті мова йде про домінування не за об’єктивними критеріями, що стосуються поняття «держава», а національними, в свою чергу напряму пов’язаними з поняттям «нація», які за своєю природою не можуть розцінюватися як об’єктивні.

В таких випадках економічні переваги, існування великого політичного впливу на міжнародній арені, участь у світових і локальних збройних конфліктах подається лише як підтвердження «національного домінування», і використовується для закріплення цих ідей у свідомості громадян.

Проте, найдієвішим і найбільш використовуваним способом закріплення і вкорінення у суспільстві «наддержавності» є масова пропаганда за допомогою всіх каналів і засобів розповсюдження інформації, причому насадження необхідних ідей відбувається з використанням:

  • перекручування фактів;
  • підміни понять;
  • надання завідомо хибних й неправдивих тверджень;
  • обмеження у доступі до об’єктивної і незалежної інформації;
  • «переписування» історії тощо.

Найскравішим і найбільш розповсюдженим прикладом впровадження і широкого застосування ідей «вищості» нації у свідомості людей є період нацистської Німеччини часів правління А. Гітлера. Ідея створення і утвердження на великій території расово чистої держави т. зв. «арійської раси» і її світове домінування була основним завданням встановлення націонал-соціалізму, який, в свою чергу, був офіційною ідеологією Третього рейху.

Возвеличення «арійської раси» відбувалось у протиставленні «семітській», якій приписувались виключно негативні риси. «Арійська» ж вважалась «расою людей першого сорту», природнім покликанням якої є поширення цивілізації та панування над іншими «меншовартісними» расами і народами.

Оскільки націонал-соціалізм є одним з різновидів тоталітаризму, в країні застосовувались відповідні методи насадження цієї ідеології (карання будь-якого спротиву режиму, масові репресії, концентраційні табори та ін.), які потім втілювались у життя і під час Другої світової війни.

В свою чергу, в СРСР активно впроваджувалися ідеї панування і возвеличення «радянського» народу.

На відміну від нацистської Німеччини, у Радянському Союзі відбувалось насадження ідеології комунізму, відтак основною ідеєю було не національне домінування, а «наддержавність» країни і встановлення комунізму на всій Землі: «Наш лозунг — Всемирный Советский Союз!» (Гімн Комінтерну, 1931).

У СРСР для закріплення цих ідей застосовувались найжорсткіші заходи для недопущення інакомислення, заборонялось висловлювати думку, відмінну від офіційної політики Комуністичної партії, вільно виїзжати за кордон. Віра людей в те, що вони живуть в «наддержаві» і найкращій країні світу, базувалась на неможливості побачити інший світ своїми очима, адже окрім закритих кордонів і тотальної та всебічної пропаганди, в країні поширювались лише «правильні» твори мистецтва і викладалась «правильна» історія.

Використані джерела:

  • Fox, William — The Super-Powers: The United States, Britain, and the Soviet Union – Their Responsibility for Peace (Harcourt Brace, 1944)
  • Философия: Энциклопедический словарь / Под ред. А. А. Ивина. — Москва: Гардарики, 2004. — 1074 с.
  • Гимн Коминтерна (1929). Эрнст Буш (Ernst Busch): хроника ХХ века в песнях.
  • Сверхдержава // Большая актуальная политическая энциклопедия / Под общ. ред. А. Белякова и О. Матвейчева. — М.: Эксмо, 2009. — 412 с.

Rosefielde, S (2004) Russia in the 21st Century, Cambridge University Pr

ПОНЯТТЯ «НАДДЕРЖАВА»  В СУЧАСНОМУ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: 6 комментариев

  1. Назарій Ігорович Нижник

    Як Ви вважаєте, які держави з розряду «країн що розвиваються» найближчим часом зможуть увійти до невеликої групи наддержав, розширити Велику Сімку своєю присутністю і чи зможе Україна з відносно невеликими темпами розвитку хоч колись стати тз «наддержавою»?

    1. Сергій Копач Автор записи

      Гадаю, що найближчим часом наддержавами вважатимуть Сполучені Штати, Росію та Китай, оскільки події сьогоднішнього дня показують, що термін «наддержавність» буде в подальшому стосуватися скоріше країн, які здійснюють найбільший світовий вплив в цілому. Китай вже зараз є одним з ключових гравців на світовій арені – кожен проданий iPhone як у США так і в Росії вироблений саме в КНР, що й говорити про найбільшу в світі 2,2-мільйонну армію.

      В свою чергу, діяльність Великої Сімки, на мою думку, так само як і Радбезу ООН, не відображає реального стану справ у світі і не вирішує глобальних світових проблем. Більш ефективним на сьогоднішній день є формат, який передбачає безпосереднє залучення країн, що найбільш активно розвиваються – G20.

      Що стосується України, то майже впевнений, що ні. В найближчій перспективі в неї немає таких можливостей, та найголовніше – немає такої мети. Гадаю, що взірцем, до якого наша країна прямуватиме у майбутньому, є Польща – суверенна країна, яка має статус регіонального лідера і повноцінно інтегрована в європейську систему.

      1. Ольга Олександрівна Сінчук

        Як на мене, Україна по своєму менталітету наддержавою стати не зможе, та це нашій країні і не потрібно. У нас є великий потенціал в агропромисловому комплексі. А враховуючи те, що у світі в найближчій перспективі можлива продовольча криза, то ось в цьому компоненті, я вважаю, Україна може відігравати ключову роль у світі.
        А щодо ключовий гравців — наддержав, то Росія, на мою думку, через свою агресію, у тому числі і до нашої країни, в найближчий час втратить свою роль у світі. Все, чим вона може «пишатися», — це військово-промисловий комплекс (ВПК), який знову ж таки дуже відстає від розвитку ВПК США та Китаю.

        1. Сергій Копач Автор записи

          Дякую за коментар, Ольга Олександрівно.
          Справді, Україна завжди пишалася своїм АПК і займала лідируючі позиції в світі в цій галузі. Гадаю, Ви праві, що у недалекому майбутньому може статися так, що це відіграватиме неабияку роль, але тут також важливе значення матиме раціональне використання пов’язаних з цим ресурсів (водних, земельних, ґрунтових і т.д) і їх підтримка в належному стані.

          Що ж стосується місця РФ в сучасному світі, моя особиста думка дещо інша і полягає в тому, що їхнє активне втручання у справи різних країн світу навпаки лише сприятиме збільшенню впливу на світову політику, і в першу чергу – політику світової безпеки.
          Зі станом ВПК, гадаю, ситуація теж досить неоднозначна. Витрати США та Китаю у сфері ВПК зараз суттєво більші за російські, проте не можна стверджувати, що російський ВПК суттєво відстає від американського чи китайського.
          Так, армія Сполучених Штатів технічно оснащена краще, проте російське стратегічне озброєння, в тому числі масового ураження, знаходиться практичному на одному рівні з американським чи навіть переважає його.
          Китайська армія, в свою чергу, хоч і має найбільшу чисельність, проте знаходиться лише в процесі переоснащення і модернізації, тому як на мене, все ж таки технічно відстає.
          Враховуючи все це, особисто я бачу шляхи зниження впливу Росії в першу чергу зсередини (приклад тому – 1991 рік).

  2. Яна Петрівна Лукашевич

    Доброго дня, Сергію.
    Цікава та інформативна доповідь, дізналася багато цікавого для себе.
    На Вашу думку, чи можна віднести Київську Русь до наддержав свого часу? Чому?

    1. Сергій Копач Автор записи

      Доброго дня, пані Яно.
      Дякую за високу оцінку моєї роботи)
      Знаєте, дуже цікаве питання ви задали.
      Справді, Київська Русь свого часу займала доволі обширну територію і підтримувала торговельно-економічні зв’язки з багатьма країнами.
      Проте, як на мене, термін «наддержава» її не дуже стосується.
      Давайте згадаємо державний устрій Київської Русі – це були об’єднані в одну державу окремі князівства. Поселення людей зазвичай розташовувалися навколо великих міст – Києва, Чернігова тощо, тоді як вся інша територія була практично незаселена і відповідно набагато менше контролювалася, що свідчить про великий рівень роздробленості не тільки на останньому етапі існування держави, а фактично протягом усього його періоду.
      Враховуючи це, гадаю, що характер зовнішнього впливу Київської Русі був достатньо локальним, тому наддержавою її, все ж, мабуть, називати не варто.

Добавить комментарий