УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

dokladДоповідь дивиться тут…

Кузака О.О.

       НТУУ «КПІ», ННК «ІПСА», курс ІІІ, група КА 32

Глобалізація — це процес становлення світу, в якому всі народи є взаємопов’язаними між собою в економічній, політичній і культурній сферах. Цей процес є дуже впливовим: на геополітичній мапі майже не залишилося країн, що не зазнали дії цього явища.

У науковий обіг поняття «глобалізація» ввійшло в останній чверті XX ст. Існує декілька припущень щодо причини появи цього процесу. На думку деяких учених, глобалізація розпочалася з великих географічних відкриттів XVI ст., інші вважають, що основним чинником її розвитку стала науково­технічна революція, особливо розквіт світової системи інформації, поширення Інтернету, який усунув перешкоди на шляху розповсюдження будь-якої інформації.

Перший етап глобалізації тривав з XVI по XVIII століття . Його особливістю в економічній сфері було домінування сільського господарства, а також видобувного і сировинного виробництв. Це стадія первинної економіки. Відсутність машинного виробництва, ручна праця і використання земельних ресурсів як основного засобу виробництва, залежність від природних умов зумовлювали повільний темп економічного зростання, низьку ефективність виробництва і незначні відмінності у рівні життя населення різних країн. На цьому етапі було створено перші чартерні компанії, які стали організаторами виробництва й обміну у всесвітньому масштабі, а також з’явилися перші міжнародні угоди.

Другий етап глобалізації був зумовлений промисловою революцією (запровадження механізації праці, винайдення парового двигуна, розвиток електротехнічного та важкого машинобудування). Застосування нових засобів виробництва спричинило появу нової галузі виробництва — індустрії, сприяло соціальній революції — виникненню капіталізму. Новий спосіб виробництва змінив форми організації господарювання, власності, управління, стимулювання. Усе це прискорило розвиток вторинної економіки — переробної промисловості, машинобудування, сприяло зростанню обсягу виробництва товарів, послуг, доходів і водночас зумовило розподіл країн на індустріально розвинені та нерозвинені. Відповідно поглибилися процеси диференціації в економічному, соціальному, культурному рівнях розвитку цих країн.

Третій етап глобалізації розпочався у 70-х роках XX ст. В його основі лежать революційні зміни у науково-технологічній, транспортно-комунікаційній, інформаційній сферах.

Глобалізація на першому етапі відбувалася більш-менш безконфліктно. На другому і особливо на третьому етапі посилюються її динамічність, нерівномірність розвитку різних країн і загострення соціально-економічних суперечностей.

Донині процес глобалізації поширюється і стає більш впливовим. Одним з його виявів є так звана культурна глобалізація – введення уніфікованих культурних зразків по всьому світу, активізація культурних взаємозв’язків у світі, що призводить до утвердження глобальної масової культури. В свою чергу, це підриває та деформує внутрішню стабільність культур багатьох народів. Як зазначає український культуролог Т. Возняк, глобалізаційні процеси проходять не на засадах співіснування різних культур, а на засадах уніфікації та асиміляції, що позбавляє окремі цивілізаційні архіпелаги їхньої суті і навіть може їх знищити [2]. Чинити опір такому потужному та впливовому явищу здатні тільки розвинені країни, інші ж ризикують втратити індивідуальність своєї культури і стати частиною глобальної масової уніфікації.

Українська культура також зазнає змін під час глобалізації. Національно-культурні центри і осередки стають менш цікавими для молоді, помітна динаміка розповсюдження іноземних мов в багатьох сферах українського життя, особливо в комунікативній. Останнім часом поширена тенднція просування так званого західного способу життя, який передбачає і запозичення західних цінностей. Також можна побачити розповсюдження американської культури. У своїй статті «Глобалізація і проблема національних цінностей» Дж. Бязрова [1] наголошує, що в процесі глобалізації в сфері культури саме США нав’язує свої цінності всьому світу.

На мою думку, особливо вразливою до впливу інших культур є саме молодь України. Молоде покоління старається перейняти і внести в нашу культуру деякі  свята, звичаї інших народів, які вважають цікавими для себе. Наприклад, відоме свято Хелловін, що почало активно відзначатися з XIX століття в США тепер і в Україні набуває популярності, хоча й не має ніякого відношення до наших традицій. Або ж свято всіх закоханих —  День Святого Валентина, що існує в нашій країні лише з початку 90-х років минулого століття.

 Під впливом глобалізації зміни також відбуваються у сучасному українському образотворчому мистецтві. До поширення глобалізації головною тенденцією цієї галузі був так званий  “рух до реалізму”. Митці прагнули до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Схильність до реалізму простежується ще з ранніх етапів розвитку  образотворчого мистецтва. Найстаріша українська ікона і стінопис були фактично творами реалізму, лише що він був підпорядкований певній формі й усталеного сюжету в композиції — все це було зумовлене вимогами обряду. Навіть при появі нових стилів, таких як бароко, ампір, класицизм, він все одно був складовою, а іноді й переважаючою їх частиною. У розвитку української культури на перше місце висувався побутовий жанр, який безпосередньо відображав життя народу. Зростав інтерес до минулого, до національно-визвольної тематики, що зумовило піднесення історичного жанру. Любов до рідного краю, відчуття природи як суттєвого чинника в понятті «батьківщина» було основою формування пейзажного жанру, який набував самостійного ідейно-естетичного значення. В  Україні також  розвивався унікальний жанр «народної картини». Образи «Козака Мамая» та «Козака з бандурою» стали знаковими для українського мистецтва. Як елемент народного побуту, ці картини стали відображенням характеру та світогляду простого українського народу. Взагалі переважна більшість українських митців не були майстрами якогось одного жанру, а володіли багатьма з них. Сучасне образотворче мистецтво дуже відрізняється від тогочасного, на що сильно вплинув розвиток глобалізації. З одного боку митці намагаються відповідати уподобанням західних стандартів, опановуючи переважно стилі, що є визнаними у світі. Нині в їх роботах ми можемо побачити все більше проявів різних течій так званого “альтернативного” мистецтва від експресіонізму до неокласицизму, протилежних реалізму. Це не є дивним, бо переважно витвори, що враховують світові смаки, є більш прийнятними для суспільства : саме вони перемагають у різних конкурсах, здобувають схвалення публіки. Частина митців успішно пов’язує традиційні українські мотиви з новими напрямами, таким чином розкриваючи унікальність нашої культури у спосіб, зрозумілий усім іншим в світі. Але з іншого боку, тим самим порушується цілісність і самобутність українського мистецтва, що в подальшому може призвести до втрати його унікальності. Я вважаю, що в Україні є прояви образотворчого мистецтва, якими можна пишатися без “модифікацій” під сучасне суспільство. Одним з таких є петриківський розпис — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, що свого часу вразило увесь світ.

Також глобалізація подіяла і на музичну галузь України. У теперішній час відбувається поширення масової музичної культури. Термін “масова культура” ввів філософ Франкфуртської школи М. Хоркхаймер у 1941 р.. Це культура, призначена для споживання народом. Сучасна українська масова музика є у більшості копіюванням масової музичної культури Заходу. До цього напряму належить, передусім, поп-музика, яка часто не має своїх власних особливих характеристик, має основною метою отримання високих прибутків за рахунок створення зірок-одноднівок та тиражування низькопробних музичних творів. Масова музична культура сприяє формуванню певних стереотипів мислення, притаманних більшості представників сучасної молоді, незважаючи на те, що намір «покорити» або зрівнятися із Заходом призводить українських виконавців до прямого копіювання, відповідного формату розвитку самосвідомості і, як результат, усереднення індивідуальності. Але з іншого боку, як наслідок глобалізаціїї, в українських митців з’явилася можливість дізнатися про нові стилі, напрямки, інструменти, що використовуються в музичній сфері  у всьому світі. Це є підґрунттям для розширення меж створення різноманітних композицій, що враховують особливість національної культури України. Наприклад, поява українського року є безперечним наслідком впливу глобалізації, але сучасні виконавці цього жанру — такі гурти, як “Тінь Сонця”, “Веремій”, “Русичі”, “Плач Єремії”, ”Мандри”, “Воплі Відоплясова”,  “Кам’яний Гість”,  досить часто використовують в своїх піснях традиційні українські інструменти та мотиви. Також існують електро-фолк музичні гурти, такі як “Onuka”. Вокалістка цього гурту на сцені, окрім вокалу, грає на сопілці, окарині, свистульці, омнікорді, невеликих перкусійних інструментах. Безумовно, треба шукати шляхи подолання негативного впливу масової музичної культури на самосвідомість людини. Вона домінує, витісняє фольклор, традиційне народне мистецтво. Але вона потребує не боротьби, а приборкання, щоб зберегти національні цінності та водночас розвинути музичне мистецтво в Україні.

Хочеться також зазначити зміни в театральній галузі культурного життя. Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах.  У погоні за глядачем сьогоднішній театр розвивається в напрямку пошуку підкреслено видовищної форми. Це досягається яскравою сценографією, епатажною грою акторів. Раніше найбільш ваговим способом впливу на глядача в театрі було слово, підкріплене жестами, мімікою. Зараз же слова входять у нашу свідомість через дію. Прикладом, що театр стає більш невербальним, слугує також вистава «Гамлет. Сни» поставлена у Харківському академічному театрі ім. Т.Г. Шевченка Андрієм Жолдаком. У виставі Жолдак використовує «багату метафоричність …, у режисера промовляє сцена, а не актор….текст у виставі скорочено до мінімуму, а зміст скоріше доносить дія, а не слова»[10]. Цю тенденцію ми також перехопили у західної та американської культур. Але ці нововведення характерні більш для нових театрів, основною публікою яких є молодь. Прикладом такого театру є театр-студія “Чорний квадрат”, де активно використовуються методології західного мистецтва та модні новинки.

Аналогічні зміни ми можемо побачити в українському кінематографі. Першою знаковою його постаттю був, звісно, Олександр Довженко. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм «Земля» було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно». Його фільми були проникливими і сповненими сильних емоцій, в той самий час вони були змістовними і цікавими. На превеликий жаль, сучасний український кінематограф не можна назвати особливим та тим, яким можна пишатися. Наприклад, у 2013 році вийшов фільм «Тіні незабутих предків» — український містичний трилер, знятий Любомиром Левицьким. В цьому фільмі можна побачити дуже багато проявів “американізації”, хоча й задум був висвітлити суто українські традиції.  На мою думку, глобалізація не має позитивного впливу на такі сфери, як кінематограф та театр. Втрачаються здобутки національних культур, внутрішній світ людини у виставах не ускладнюється, а, навпаки, спрощується. Мистецтво перетворюється у щось звичайне та буденне, воно більше не пробуджує щирих емоцій та почуттів. У глядача зростає інтерес лише до сцен та епізодів насильства, жорстокості, несправедливості та ін.

Фундаментальною частиною системи культурних цінностей й водночас її головним інструментом є мова. Будучи складовою культури, мова функціонує як одна з семіотичних систем поряд з літературою, мистецтвом, релігією, обрядами тощо. Разом з тим мова охоплює цілу культуру, визначає її, бо брак її опанування унеможливлює участь у культурі та суспільному житті, навіть у його найпростіших формах. В культурі мова функціонує як передумова об’єднання і виокремлення людських спільнот, як чинник, що моделює картину світу і програмує суспільну поведінку. [7] Мова окреслює своєму носієві напрямки світосприйняття. Вчений Б. Ажнюк  зауважує, що «мова стала не просто активним учасником товарообміну, але й частиною товару. Це видно на прикладах періодичних видань, аудіо-, відео- та книжкової продукції, комп’ютерних ігор, русифікації та англізації репертуару деяких українських виконавців які гастролюють в Україні й поза її межами, тощо. Таким чином, глобалізація як наслідок революційних змін в інформаційній і комунікативній сферах з обов’язковістю зачіпає мовне життя країн, які зазнають її впливу [6]. Більш того, знання іноземних мов (англійська, німецька та ін.) є однією із важливих умов успішного працевлаштування в Україні. Можливості російськомовного та англомовного ринків для ЗМІ та продуктів масової культури є надзвичайно привабливими. Про надмірне й безпідставне вживання іноземних слів свідчить  Б. Олійник: «Незалежна Україна за кілька років уже встигла прихопити з англійської кілька тисяч слів, що межує з прямим витісненням корінних українських слів американізмами. Прислухайтеся: лізинг, факторинг, франчайзинг, факс, ксерокс, принтер, картридж, вінчестер, степлер. Жоден завойовник так тріумфально не полонив наші вулиці, причому без найменшого нашого спротиву» [3]. Глобалізаційні впливи стають дедалі помітнішими в системі освіти, чому сприяє й зростання ролі інтернету в освіті, значення інформатики та англійської мови в освітньому процесі, поширення систем дистанційного навчання й інтернет-тестування тощо. Як результат, українська мова як державна майже всуціль витіснена із суспільного вжитку у східному і південному регіонах України, що безперечно є великим поштовхом до руйнації спадщини української народу.

На мій погляд, глобалізація має більше негативних наслідків для України, ніж позитивних : наша культура під її впливом стає більш уніфікованою, нестабільною, втрачає свою цілісність та первобутність. В свою чергу, без сформованої культури неможливо уявити успішну та величну державу. Нам варто приділяти більше уваги питанню збереження автентичності cукупності матеріальних і духовних цінностей, створених нашим народом протягом його історії. Українська культура не має бути відгуком з минулого, вона повинна домінувати в сучасному житті і розвиватися, враховуючи етнічні особливості.

Cписок використаних джерел:

  1. Бязрова Дж.Б. Глобализация и проблема национальных ценностей / Дж. Б. Бязрова // Философия и общество. – 2004. – No 1 . – С. 62–70.
  1. Возняк Т. Глобалізація як виклик людству / Т. Возняк // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2000. – No 19. – С. 27–48.
  1. Кристалл Д. Английский язык как глобальный / Д. Кристалл. – М.: Изд–во «Весь мир», 2001. – С. 185.
  1. Малахова О. Цінності культури в умовах глобалізації/ О. Малахова// Філософія і політологія в контексті сучасної культури • 2014 • Випуск 7 С. 116-119.
  1. Образотворче мистецтво [Електрон. ресурс]. — Режим доступу:

http://adhdportal.com/book_2360_chapter_9_2.4_obrazotvorche_mistetvo.html

  1. Розмова з Богданом Ажнюком [Електрон. ресурс]. — Режим доступу:

http://archive.nndiuvi.org.ua/fulltext.html?id=630

  1. Радевич-Винницький Я. Глобалізація і мовно-інформаційний простір в Україні / Я. Радевич- Винницький // Визвольний шлях. – 2006. – Берез. − С. 6 -17.
  1. Українське образотворче мистецтво [Електрон. ресурс]. — Режим доступу:

http://moyaukraina.io.ua/s108317/ukraenske_obrazotvorche_mistectvo

  1. Феномен глобалізації [Електрон. ресурс]. — Режим доступу:

http://library.if.ua/book/64/4754.html

  1. Філіпенко Л. Авантюрна вистава, чи відбиття авантюрної реальності ? / Л. Філіпенко // Український театр. – 2003. – № 5-6. – С.23.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: 10 комментариев

  1. Єлизавета Акінфієва

    Дуже дякую автору за цікаву доповідь! Ви зрозуміло передали зміни в культурі під впливом глобалізації. На мою думку, в цих змін є значна частка позитивних наслідків, адже, наприклад, той, хто займається танцями, раніше не спробував би себе в стилях, які доступні зараз, а це є досвід, розвиток, більше можливостей. Не можу погодитися, що вистави в театрі стали гіршими, що там переважає показовість. Мені здається, що в гарних театрах і зараз актори передають справжні емоції. Як все ж таки Ви вважаєте: чи добре що є зміни, чи краще без таки вже змін? Яке художнє мистецтво особисто Вам подобається більше?

    1. Ольга Кузака Автор записи

      Добрий вечір, Єлизавета!

      Дякую вам за коментар. Я з вами погоджуюсь, процес глобалізації дає можливості для розвитку культури. Але, на превеликий жаль, багато культур не здатні зберегти свою самобутність під впливом інших. В наслідок цього забуваються і стають непотрібними багато етнічних особливостей цілих націй. Наприклад, в Україні є свої народні танці. Вони є частиною гармонійної культури України. Але зараз на них мало звертають уваги, бо тепер є більш популярними інші стилі. Вони ну зовсім не характерні для нашої культури, їх не намагаються зробити її частиною, це просто перейняття західних вподобань і їх наслідування.

      Про показовість я говорила переважно для театрів, що розраховані на молодь. Я досить часто буваю в таких місцях і мені здається, що тенденція впливати на глядача за допомогою візуальних ефектів і не приділяти багато уваги значенню слів все ж таки має місце. Хоча погоджуюся, що є театри, які зберігають старі традиції. Але майбутнє за молоддю, тому варто замислитися над цією проблемою.

      Я вважаю, що можливості, які надає нам глобалізація є хорошими, але зміни які відбуваються в нашій культурі не сприяють її розвитку. Дуже часто ми просто копіюємо західну чи американську культуру навіть не намагаючись її пов’язати з тією, що наші предки роками створювали. Уподобання кожної людини індивідуальні, але це ще не означає, що потрібно через це нашу культуру заповнювати елемантами інших культур. Мені подобається багато іноземних культурних течій, але я вважаю, що українська культура повинна залишатися такою, якою вона є, бо вона повноцінна, сформована і також варта уваги.

  2. Валерія Миколаївна Круть

    Ольго, дякую Вам за цікаву інформацію по дуже актуальній в наш час темі. Ви досить детально опрацювали матеріал. Тому хочеться дізнатись Вашу думку на рахунок того, як можна виправити мовне положення в україні що склалося в наслідок глобалізації.

    1. Ольга Кузака Автор записи

      Валерія, дякую вам за відгук! Ви поставили нелегке питання. Мовна проблема є дуже важливою в Україні. Ситуація все погіршується і погіршується. На жаль, впровадження української мови як державної у публічній сфері не було до кінця послідовним і не супроводжується системними заходами. Ніяк не заохочується використання рідної мови зі сторони держави. Я вважаю, що це є однією з найважливіших причин занепаду української мови. На мою думку, виправити положення, що склалося в Україні внаслідок глобалізації, може сучасна молодь, якій небайдуже : використовуючи українську мову в повсякденному житті, підтримуючи лише українське в публічній сфері, протестуючи проти несправедливих мовних законів і т.п..

    1. Ольга Кузака Автор записи

      Добрий день, Роман!

      Глобалізація — всеохоплюючий процес, що є дуже впливовим, особливо на формування і розвиток особистості. З одного боку, глобалізація надає нові можливості і розширює межі пізнання світу. Наприклад, як вірно зазначила Єлизавета, тепер той, хто займається танцями, може обирати стиль, який йому найбільше довподоби.

      З іншого боку, одним з наслідків глобалізації є тенденція насаджувати вподобання та смаки, пропагандуючи та копіюючи одну з культур ( частіше за все американську чи західну) .В цьому випадку глобалізація може призвести до занепаду розвитку особистості, навіть до повного знищення індивідуальності.

      Як на мене, глобалізація — певний інструмент конструювання особистості, і якщо розумно і обачливо їм користуватися, то можна взяти лише корисне від цього явища для себе.

  3. Денис Крашенінніков

    Ольго, мені дуже сподобалося те, як ви розкрили цю тему і як підійшли до неї з різних сторін. Тому хотілося б дізнатись, що ви скажете з приводу декількох питань. Як відомо, глобалізація сприяла багатьом процесам, одним з яких є і міграція населення. Як, на вашу думку, вона впливає на культуру? Чи зберігають і розповсюджують свої традиції емігранти, покидаючи рідну країну, чи все ж таки поринають у іншу культуру? І як іммігранти вливають на культуру тієї країни, в яку вони мігрують?

    1. Ольга Кузака Автор записи

      Добрий вечір, Денис! Дякую вам за такий відгук!

      Ви поставили дуже слушне питання. Взагалі, якщо розглянути формування багатьох культур, можна помітити, як міграції кочових племен дуже сильно впливали на інші народи, ті, на чиїх землях ці племена перебували довгий період часу.

      Що стосується сучасного світу, я вважаю, що культури є вже більш стійкими до впливу з боку міграційних процесів. Наприклад, люди, що шукають кращого життя в Канаді (у Канаді дуже велика частка іммігрантів) частіше за все приймають звичаї та традиції цієї країни. Недарма існує такий вислів : «У чужий монастир зі своєю Біблією не ходять». Але з іншого боку, все ж таки культура країни, куди мігрують люди, може доповнюватися новими звичаями, що свого роду також є втручанням у цілісність культури.

  4. Ольга Камінська

    Шановна Ольга!
    Ваша доповідь видалася мені цікавою та актуальною. Особливо хотілося б відмітити гарну презентацію, її структурованість та чудові ілюстрації.
    Скажіть, як Ви вважаєте, яким би було наше життя без глобалізації?
    Дякую за Вашу працю!

    1. Ольга Кузака Автор записи

      Дякую за відгук , Олю!

      Якщо чесно, зараз мені вже важко уявити сучасний світ без глобалізації. На мою думку, якби не глобалізація, ми б не досягли таких неймовірних успіхів у багатьох галузях сучасного життя. Науково-технічний прогрес відбувався би в рази повільніше, що в свою чергу призвело б до далеко не такого комфортного життя як зараз. Багато визначних людей так і не мали б змоги реалізувати себе, відкрити і проявити свій потенціал.

      Я не відрікаюся від своїх висновків про те, що глобалізація має негативний вплив на культуру. Але також мушу визначити, що завдяки глобалізації багато речей стали приємнішими, а життя стало комфортнішим.

Добавить комментарий