ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ, ЇЇ ХУДОЖНЬО-СТЕРЕОТИПНИХ ФОРМ НА ПРОЦЕСИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

dokladДоповідь дивиться тут…

Мерзляков Олексій

НТУУ «КПІ», ННК «ІПСА», курс ІІІ, група КА 33

Ідентифікація, як соціальний процес визначення та самовизначення людей у структурі сучасного суспільства, привертає все більшу увагу філософів та соціологів.

У контексті дослідження впливу масової культури на процеси ідентифікації сучасної людини доцільно зазначити два психологічні підходи до розгляду цього поняття.

Перший підхід – ідентифікація як один із механізмів міжособистісного сприймання, поряд із рефлексією та стереотипізацією; засіб розуміння іншої людини через усвідомлене ототожнення його характеристикам самого суб’єкта. Іншими словами, це психологічний механізм постановки суб’єктом себе на місце іншого, який реалізується у вигляді перенесення індивідом себе в особистісний простір іншої людини та призводить до засвоєння її особистісних змістів.

Другий підхід – ідентифікація як синонім самоідентифікації, центральний елемент самосвідомості, що пов’язаний із відповіддю на питання «Хто Я?» та фіксацією свого становища в системі суспільних зв’язків. У цьому разі підкреслюється суб’єктивне відчуття власної приналежності до різних соціальних спільностей, а також включення у свій внутрішній світ вже як власних цінностей та норм, що існують у середовищі, на яке зорієнтований суб’єкт.

Крім того існує соціологічний підхід до розгляду поняття ідентифікації. За цим підходом розглядаються соціальні інститути, що чинять найбільший вплив на самовизначення особистості, а також наслідки наявності чи відсутності процесу ідентифікації.

Про вплив масової культури на процеси ідентифікації людини доцільно говорити з її появи. Тому для розуміння усіх аспектів цього впливу розглянемо як сутність так і історію масової культури.

Масова культура (англ. Pop culture) – культура, популярна серед широких верств населення в даному суспільстві та переважно комерційно успішна, елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, у спорті і літературі) – контрастуючи з «елітарною культурою».

Термін «масова культура» в загальноприйнятому культурологічному значенні вперше застосував у 1941 році німецький філософ і соціолог М. Горкгаймер у праці з відповідною назвою – «Мистецтво і масова культура».

Елітарна культура (англ. High culture, нім. Hochkultur) – культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість. Концепцію елітарної культури обстоював А. Шопенгауер. Вихідним пунктом цієї концепції, на його думку, є антропологічний поділ людей на два типи «людей корисних» (масу) і «людей-геніїв». Останні естетично обдаровані й схильні до філософсько-художньої творчості.

Масова культура в своєму розвинутому вигляді вперше сформувалася у США і називалася вона «маскульт» (термін ввів американський філософ Д. Макдональд). Виникненню її сприяв розвиток засобів масової комунікації – газет, популярних журналів, радіо, грамзаписів, кінематографа. Все це, з одного боку, демократизувало культуру, відкривало до неї доступ масовій аудиторії, з іншого – зумовило проникнення в культуру комерційних інтересів, культура стала предметом бізнесу.

Розвиток масової культури в Європі та США йшов різними шляхами. В Європі масова культура (народні розваги, мистецтво жонглерів, мімів) завжди протистояла культурі офіційній, контрольованій державою та церквою. В США масова культура спершу пропагувала стереотипи й ідеї офіційної культури, основним регулятором якої стала реклама. Масова культура стала такою невід’ємною часткою культури американського суспільства, його культурної свідомості, що її вивчення переважає в системі, наприклад, американської вищої освіти. 56% навчальних курсів у США присвячені вивченню популярних видів культури (курси з телебачення, кіно, реклами, журналістики). В Англії до системи університетської освіти включаються спеціальні курси, що містять матеріали з культури кіно, музики, наукової фантастики й навіть футболу.

Проаналізувавши всю історію масової культури, можна узагальнити її походження: становлення масової культури пов’язане з явищами політичної демократії та повсюдної освіти. Ці чинники допровадили до краху монополії вищих класів у царині культури. В доіндустріальному суспільстві знаходилося місце для елітарної, а також автентичної народної культури, що походить з сільських коренів, є оригінальною, автономною й безпосередньо відображає життєвий досвід людей. Автентичне народне мистецтво ніколи не претендувало на статус мистецтва, але його своєрідність була прийнятна і шанована.

Ситуація змінилася з початком індустріалізації і урбанізації. Наслідком цих процесів були зміни в суспільному укладі і моральних цінностях. Індивіди стали ізольованими, відчуженими і анонімованими, і зв’язок між ними набрав фінансово-економічного характеру. Активних індивідів поглинула цілковито безіменна маса, вразлива до маніпуляцій з боку мас-медіа, що стали альтернативою спільноті і моральності.

Масова культура постіндустріального суспільства поширилася, як «смертоносна пара, що душить народну культуру і загрожує цілісності мистецтва». Підприємці знайшли джерело доходу у задоволенні культурних потреб «знову пробуджених мас». Технічний прогрес уможливив продукування книг, журналів, фотографій, музики в кількостях, достатніх для насичення ринку. Новітня техніка створила також нові засоби комунікації, як-от телебачення, радіо, Інтернет, особливо добре придатні для масового сприймання і масового поширення.

Впізнати масову культуру легко. Ознаками масової культури є орієнтація на вподобання і потреби «середньої людини», дуже велика гнучкість, властивість трансформувати артефакти, створені в межах інших культур, та перетворювати їх у предмети масового споживання, комерційний характер, використання кліше при створенні її артефактів, а також зв’язок із засобами масової комунікації як головним каналом поширення та споживання її цінностей.

Декларованими нею цінностями є цінності реального життєвого облаштування, комфортного, зручного життя, соціальна стабільність і особистий успіх. Масова культура шанує тривіальність, сентиментальність, швидкі та фальшиві приємності, культивує тілесну насолоду, обжерливість, розпусту, користолюбство та пихатість.

На думку російського історика Л. Березової, «від діячів масової культури менш за все потрібна творчість і креатив, досить бути професійними інтерпретаторами, трансляторами стереотипних образів, продавцями снів…».

Потрібно також відзначити, що останнім часом, із розвитком сучасних інформаційних технологій, з’являються принципово нові явища. Відбувається розподіл «маси» на сегменти і, відповідно, розвиваються процеси «демасифікації» масової культури. Це призводить до зростання культурної різноманітності, сегментації ринку культурної продукції. Тепер поняття «масова культура» наголошує переважно тільки на одному – ринковому аспекті сучасної культурної ситуації.

Різновидом масової культури є кіч, тобто несмак (від нім. – халтурити, створювати низькопробні твори), так зневажливо називають претензійний примітив, «сентиментальщину», низькопробність; у літературі – це «попсове чтиво», у малярстві – «мазня».

У сучасній соціології поняття «масова культура» все більше втрачає свою критичну спрямованість. Підкреслюється функціональна значимість масової культури, яка забезпечує соціалізацію величезних мас людей в умовах складного і мінливого середовища сучасного постіндустріального суспільства. Утверджуючи спрощені, стереотипні уявлення, масова культура попри те виконує функцію постійного життєзабезпечення найрізноманітніших соціальних груп. Вона несе в собі фундаментальну суперечність: з одного боку масова культура через майже необмежені можливості репродукування робить доступними для широких мас досягнення світової культури, а з іншого боку – ці досягнення подаються у спрощеному, полегшеному, «усередненому» вигляді, що не лише не сприяє підвищенню інтелектуального рівня її споживачів, але й навпаки, знижує рівень аналітичного сприйняття дійсності.

Масова культура і культура «висока» — це відображення і вияв того, ким с і ким хоче бути людина, чого шукає вона в житті: просвітлення, очищення, духовного пробудження чи «золотого сну», ілюзії життя, стимулятора притуплених почуттів.

Такі явища, як масовість, техніцизм, бездуховність та інші, що поширились, були викликані руйнуванням традиційних форм життя, що, як виявилося, більшою мірою, ніж матеріальні умови, визначали побут і свідомість різноманітних соціальних груп доіндустріального суспільства. Це свідчить про те, що головними в процесі «омасовлення» є соціокультурні процеси. В змаганнях за людину масова культура поки що часто одержує верх, що ще раз свідчить про те, що її виникнення і розвиток не випадкові. Доки будуть так звані «люди маси» – буде і масова культура. Відповідно, всі спроби заборонити або подолати масову культуру є нереальними, однак зусилля змінити її і покращати залишаються цілком актуальними і реальними.

Таким чином, проаналізувавши сутність, історію та стан масової культури можна дійти до висновку, що вона є вікном у різноманіття досягнень світової культури для певних соціальних груп, а тому позитивно впливає на процеси їх ідентифікації. На жаль, цим вплив масової культури не обмежується. В своїй більшості вона схиляє людину до сприйняття дійсності, що не є аналітичним. Це відповідним чином позначається на людині, її  ідеалах і цілях у житті.

Список літератури

  1. Ворона В. Становление социологической науки и формирование гражданского общества в Украине//Филос. и социол. Мысль. – 1996. — Nо 5 — 6.
  2. Пичи В.П. Соціологія. — К., 1997.  — 246 с.
  3. Лосєв І.В. Історія і теорія св ітової культури: Європейський контекст. – К., 1995
  4. Русаков С. С. Масова та популярна культура: спільне та відмінне//«Гілея: науковий вісник»: Збірник наукових праць.- К., 2011. Випуск 49 (7) — 2011
  5. Безугла Р. І. Масова культура: аксіологічні основи // Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології: Зб. матеріалів четвертої міжнародної науково-творчої конференції 11-12 листопада 2010 р. — К.: НАКККіМ, 2010 — с. 6-7

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ, ЇЇ ХУДОЖНЬО-СТЕРЕОТИПНИХ ФОРМ НА ПРОЦЕСИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ: 6 комментариев

  1. Makina_no_Dorei

    Заголовок обіцяв соціально-психологічне дослідження (особливості впливу … на процеси ідентифікації), а насправді зміст — огляд історії масової культури та пояснення, що саме є такою культурою.
    Яка думка автора щодо впливу масової культури на персону, її потенціалу до зміни психологічного стану, ціннісних установок? Щодо її ефективності на цьому терені?

    1. Олексій Мерзляков Автор записи

      Якщо казати про потенціал впливу масової культури, то він, звісно, великий. Однак на мою думку кінцевий результат впливу варіюється в залежності від людини. Як я вже зазначив нижче, можна одночасно споживати продукти різних культур. І якщо масова — це єдина культура витвори якої людина сприймає і якими цікавиться, то вплив на таку людину може бути величезним. Навіть найбільш низькопробні твори будуть суттєво змінювати людину. Обернена ситуація також можлива.
      Що ж до ефективності — то тут необхідно чітко визначити який результат впливу масової культури вважається корисним. Якщо вважати таким результатом духовне збагачення людини — ефективність не є високою, на мою думку. Однак, можливі й інші розуміння корисного результату.

  2. Антон Ігорович Булгаков

    » Ознаками масової культури є орієнтація на вподобання і потреби «середньої людини»…», — чи існує взагалі, на вашу думку, ця «середня людина»? Якщо так, то яким чином взагалі можна усереднити смаки та вподобання окремих індивідуальностей?

    1. Олексій Мерзляков Автор записи

      Використовуючи вираз «середня людина» у свої доповіді, я, звісно, не усереднював індивідуальності. У даному контексті цей вираз означає смаки і вподобання присутні більшості з нас. Таким чином, у реченні йдеться про масову культуру, що намагається задовольнити вподобання і потреби якомога більшої кількості людей, однак люди, яких вона задовольняє, можуть мати зовсім різні погляди на життя, різні духовні запити, тощо. І тому, відповідаючи на ваше друге питання, зазначаю, що усереднити смаки і вподобання окремих індивідуальностей не є можливим, адже всі ми різні.

  3. Антон Романович Ходак

    Пане Олексію, хотілося б, щоб ви уточнили такий пункт: чи є характерною рисою постмодернізму розмиття рамок між елітарною та масовими культурами? Якщо так, то чи можемо ми розглядати ці два синкретичні та комплементарні явища окремо?

    1. Олексій Мерзляков Автор записи

      Так, безумовно, постмодернізм нівелює відстань між масовим і елітарним споживачем, на відміну від модернізму, який декларує свою елітарність. Однак, на мою думку, елітарна культура за визначенням є і завжди буде окремим видом культури. Адже постмодернізм, насправді, зводить еліту до мас, віддаляючи елітарну культуру від своїх коренів і я вважаю, що при продовженні цього процесу ми втратимо елітарну культуру, тобто сам термін буде означати культуру що існувала в минулому. Але самі явища будуть окремим.

Добавить комментарий