ОСНОВНІ ПРИЙОМИ, ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ СЮРРЕАЛІЗМУ

dokladДоповідь дивіться тут…

Матвіїв Катерина Юріївна

НТУУ «КПІ» , ІПСА, 3 курс, група КА-31

 

Сюрреалізм (фр. surrealisme — надреалізм ) — один із найбільшпоширених модерністських напрямів у літературі, образотворчому мистецтві та

кіно, що виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним

чином у Франції. З 1920 по 60 -ті роки він поширився по всій Європі, Північній
і Південній Америці (включаючи країни Карибського басейну), по Африці, Азії,
а в 80 -х роках і по Австралії.
Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон
(фр. André Breton). Філософськими засадами сюрреалізму є суб’єктивно-
ідеалістичні теорії інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення.
Естетичні засади напряму викладено в «Маніфестах сюрреалізму» А. Бретона.
Як і будь-який мистецький напрямок, сюрреалізм пройшов свою історію
еволюції і методи, прийоми та принципи даного напрямку змінювались. Так
перші сюрреалісти (Андре Бретон, П’єр Навіль , Бенжамін Пере) створили
основу напрямку, заклали перші основні ідеї, наступні ж митці реорганізували
його під особистий стиль творчості. Тому в даній роботі ми розглянемо основі
принципи, прийоми та методи сюрреалізму та його еволюцію в ході розвитку
художньої думки, порівняємо особливості найвизначніших художників таких як
Луї Арагон, Рене Магрітт, Макс Ернст, Сальвадор Далі, Альберто Джакометті
та інші, та сучасних митців: Джим Уоррен, Любов Зубова, Гліб Гржибовський,
Володимир Куш.
Сюрреалістичний стиль проявився і в українському мистецтві. Зокрема, в
українській поезії риси сюрреалізму мали вірші Василя Хмелюка, частково
Богдана-Ігора Антонича, з 1950-их роках найсильніші в поезії і прозі Емми
Андієвської (творення «надреальної» мови), Юрія Тарнавського і письменників
молодого покоління. У мистецтві основною прикметою сюрреалізму є
відірваність від реальних речей і нелогічні сполучення предметів. З українських
митців риси сюрреалізму мають твори Михайла Андрієнка, скульптура пізнього
Олександра Архипенка (геометричні форми, що уподібнюють постаті), рухомі
скульптури (мобілі) К. Мілонадіса, картини В. Бачинського, С. Лади і кераміка
С. Ґеруляк.
Спершу розглянемо концепції висвітлені у творі засновника сюрреалізму
А.Бретона «Маніфест сюрреалізму». Автор заперечує тодішнє мистецтво і
концепції реалізму та матеріалізму, критикує наявність величезної кількості
романів, як “літературу зі своїм невеличким «спостереженням»”, наповненими
звичними подіями, учасниками яких ми не станемо, велика кількість творів
обтяжують читача своїми описами навколишнього середовища. Він пише: “А
описи! Важко собі уявити щось більш нікчемне ” Бретон критично ставиться до
таких творів, вважаючи, що вони стандартизують думки людини, обмежують її
уяву: так описи природи, героїв ставлять читача у рамки, за які він вийти не
може, не може змінити героїв так, як йому хочеться. Це і дратує Бретона, він
вважає, що автор “просто розважаються за його рахунок”. Єдиним джерелом
натхнення Бретон називає уяву, утверджуючи ідеї агностицизму, за якими
вважається, що людина не може пізнати світ лише базуючись на логічних
думках.
Основною цінністю уяви автор називає “свободу”. “Змусити уяву до
рабства – хоч би й навіть в ім’я того, що ми так неточно називаємо щастям, –
значить відхилитись від усього, що, у глибині нашого єства, є причетним до
ідеї вищої справедливості. ” Бретон говорить, що “галюцинації, ілюзії тощо –
це такі джерела задоволення, якими зовсім не варто нехтувати. ” Можливо,
частково це правильно, що необхідно давати волю уяві, адже в ній ми зможемо
реалізувати неможливе, але чи не перейдемо ми тоді дозволеної грані цієї уяви,
чи не замінимо реальність вигадом? Суттєвим джерелом натхнення Бретон
називає сон. Тут він дає перше визначення сюрреаліності як єдиної реальності:
“в майбутньому сон та реальність – ці два такі відмінні, як видається, стани, –
зіллються в одну абсолютну реальність, у сюрреальність, так би мовити. ”
Він прагне розбудити у людях тягу до дивовижного, до світу в якому
немає обмежень думкам. “У даному ж випадку мій намір полягав у тому, щоб
покінчити з тою ненавистю до дивовижного, яка просто-таки булькотить у
деяких людях, покінчити з їхнім бажанням виставити дивовижне
посміховиськом. Скажімо коротко: дивовижне завжди прекрасне, прекрасно все
дивовижне, прекрасне лише те, що дивовижне.”
Далі автор звертає увагу на те, яким чином можна досягти
надзвичайності у творах мистецтва. Сам він спробував зробити в перший
момент після пробудження, коли звична нам логіка не підмінила враження сну.
Він разом із іншим поетом Супо випробували даний метод і помітили, що їхні
тексти не досконалі, проте вони повні “враження незвичного піднесення,
глибока емоційність, багатство образів настільки високої якості, що ми не
могли б отримати жодного подібного навіть у результаті довгої й наполегливої
роботи, цілком особлива живописність і то там, то тут – вражаючий комічний
ефект.”
Тому “Сюрреалізм. Чистий психічний автоматизм, що має на меті виразити
усно, письмово чи в інший спосіб реальне функціонування думки. Диктування
думки поза всіляким контролем із боку розуму, поза будь-якими естетичними
або моралістичними міркуваннями. “
Отже, підсумовуючи усе вище сказане, основними принципами, які
виділяв Бретон у своєму маніфесті — це відмова від матеріалістичного
сприйняття світу, прийняття ідей зі сновидінь, ілюзій, галюцинацій, спроба
поєднати ці ілюзії з реальність, створивши сюрреаліність, повна свобода уяви з
метою розбити обмеження сучасної логіки, часових або граничних границь.
Основні методи, що виділяє автор — це використання ресурсів підсвідомості,
зображення думки без контролю розуму, для цього використовували метод
“чистого психічного автоматизму”, зокрема Бретон наводить приклад
використання перших моментів після сну. Пізніше розвивалися інші конкретні
методи, розвивались нові концепції, проявляючись у рисах творчості митців.
Все нове надбудовувалось на базі, яку створив Бретон.
Далі розглянемо детальніше втілення ідей Бретона у мистецтві поетів,
письменників, художників, скульпторів, тощо.
Розглянемо художню концепцію та принципи напрямку. Художня
концепція сюрреалізму стверджує загадковість і непізнаваність світу, в якому
зникають час і історія, а людина живе підсвідомістю і виявляється безпорадний
перед труднощами.
Сюрреалізм ставить своїм завданням привести людину на побачення з
загадкової та неосяжної, драматично напруженою всесвіту. Самотня людина
стикається з таємничим світом:
Метелик філософська присіла на рожевій зірці. І так виникло вікно в пекло.
Чоловік у масці все стоїть перед жінкою оголеною.
(А. Бретон. Револьвер з сивим волоссям)
Сюрреалізм відмовляється контролювати і творчий процес, і особа
якими-небудь моральними та естетичними категоріями: «Мораль протилежна
щастя з тих пір, як я існую» (Ф. Пикабиа). Сюрреалізм прагне очистити особа
від соціальної, моральної та індивідуальної «лушпиння»: «Відраза до
соціального життя» (П. Еммануель). Сюрреалізм зриває з індивідуальне
людини і прагне «надати елементарного… повну свободу» (Ж. Арп).
Елементарне в особистості — її приналежність до людства. Виявлення
духовного зв’язку з людством — надзавдання поезії, декларована Сен-Жон
Персам. Ніяких інших загальних категорій (клас, нація, народ, суспільство,
держава) сюрреалізму не визнає. Про це пише П’єр Унік: «І ось моєму розуму
відкривається абсолютно ясно абсурдність людських угруповань».
Інтуїтивні принципи «надреального зв’язку» художника і світу — програма
митця і його творчості, читача і його сприйняття. Художник згідно
сюрреалістичної естетики має права не рахуватися з реальністю. Твір — світ,
всередині якого поет — бог-творець. Мистецтво знімає покрови з дійсності,
творить другу, «справжню» дійсність — сюрреальність. З цим пов’язана
абсолютизація чудесного і перетворення його на провідну категорію
естетичного ставлення людини до світу: «Немає нічого, крім чудесного» (А.
Бретон). Реальність надреального, достовірність таємничого і загадкового,
неймовірність буденного стають сферою інтересів художника. Поль Елюар,
наприклад, вважав, що в склянці води стільки ж чудес, скільки їх в глибині
океану.Для сюрреалізму людина і світ, простір і час текучі і відносні. Вони
втрачають кордону. Проголошується естетичний релятивізм: все тече, все
спотворюється, зміщується, розпливається; немає нічого певного. Сюрреалізм
стверджує відносність світу і його цінностей. Немає кордонів між щастям і
нещастям, особистістю і суспільством. Хаос світу провокує хаос художнього
мислення — це принцип естетики сюрреалізму. Реалісти (В. Бехер) заперечують:
«Це помилка… ніби хаос можна зобразити з хаотичною точки зору. Чим
заплутаніші плутанина, чим хаотичніший хаос, тим ясніше, тим
впорядкованіше, тим реалістичніше вони повинні бути представлені в голові
тих, хто відчуває себе покликаним зобразити їх».
Сюрреалізм передбачає, що читачі та глядачі «налаштовуються на хвилю»
художника і переймаються тим, що він «хотів сказати».
Інший принцип сюрреалізму — позаісторичність: «Моя творчість завжди
розвивалося в розриві з часом і законами, воно прагнуло уникнути всяких
історичних і географічних точностей» (Сен-Жон Перс). У творчості Сальвадора
Далі реальність зникає, вона розтікається, як стікають зі столу годинник в одній
з картин цього художника. Час і простір розпливаються, наче тісто. Історія
зникає. «Байдужість до історії» (Р. Куля); «Немає історії, крім історії душі» (С.
Ж. Перс); «Байдужість до всього на світі» (А. Бретон) — проголошує сюрреалізм.
В мистецтві деяких сюрреалістів проявляється не лише відмова від
реалістичного мистецтва, а явна жорстокість. Бретон проповідує руйнування
традиційної естетики. Він стверджує: жорстокість — дар, посланий обраним
людям («Другий маніфест сюрреалізму»). Дар жорстокості — дар сублімованої
краси.
Антонен Арто у 1925 р. проголошував: «Я руйную, оскільки для мене не
годиться все, що виникає від розуму… Я не відмовляюся ні від одного явища
Духу». Ніж, «…наполовину занурений у сновидіння, — це ніж, який я тримаю
встромленим всередину самого себе, ніж, якій я не дозволю наблизитися до
межі своїх ясних почуттів». Арто принцип жорстокості поширює на всю
культуру. Він прагнув створити “театр жорстокості”, суть якого полягала у
відмові від зображення об’єктивної дійсності. Усупереч класичному Арто мріяв
створити театр, на виставах якого глядач подорожуватиме у світ підсвідомого.
Така подорож повинна була показати безперспективність людського існування,
приреченість усіх людських зусиль. Арто намагався «правдиво зобразити сни»,
де тяжіння до злочину, еротичні думки, варварство, химери, утопічний смисл
буття, навіть канібалізм виявлялися б не у вигляді ілюзій та припущень, а в їх
прихованому внутрішньому світі.
Сюрреалісти, які пережили Другу світову війну, залишалися віддані ідеї
насильства. Сюрреалізм в цей період розвивався в ситуації » холодної війни».
Сальвадор Далі запропонував створити «Інститут по вивченню атомної бомби
стосовно мистецтва» і створив ряд картин і малюнків на цю тему.
На противагу дадаїзму, сюрреалізм не лише відмовляється від існуючої
реальності, він прагне замінити її надреальністю, де буде все можливе, все
вільне. Митці прагнуть виявити логіку зчеплення «безладних» думок.
Поєднання непоєднуваного, зближення непорівнюваного — ці принципи
сюрреалізму сходять до психоаналітичної техніки. Здоровий глузд
протипоказаний мистецтва. Поетика сюрреалізму орієнтує художника на
«сферу здійснення свободи: на випадок, уяву, фантазію, мрію, диво. Приспання
розуму, занурення в «хвилю мрій» (ранній Луї Арагон), інтуїтивність,
асоціативність, «автоматизм» (Бретон) стають провідним творчим методом
цього напряму.
Тепер детальніше розглянемо методи, якими користувались митців для
досягнення стану, який не підкорювався контролю розуму, а відображав лише
підсвідоме. Метод психічного автоматизму проявлявся киданням речовин на
полотно, методом фротажжу, зчищенням фарби з полотна, тощо.
Наприклад, Андре Массон (1896-1987) – французький художник, що
працював методом графічного автоматизму: водив індійською тушшю по
бумазі. Таким чином виникали лінії і плями, що нагадували певні образи, які
при наступному русі могли змінитись. Наприклад, птаха могла змінитись на
жінку. Массон також експерементував з різними техніками, зокрема кидав на
полотно клей, пісок і краски і таким чином формував свої картини. Він вірив,
що так передається Світове Несвідоме.
Макс Ернст (1891-1976) винайшов техніку фротажу: одного разу він
поклав папір на підлогу і натер її графітом, рельєф підлоги відобразився на
папері фактурою. Відтоді фротажі стали виконувати на будь-якій поверхні
(кору дерев, гравій і т.д.). Ернст так клав свої мабутні твори на нерівні
поверхні, добре прижимав їх і натирав її сухими або напівсухими фарбами.
Одержувалися надзвичайні конфігурації фантастичного лісу або таємничого
міста. Іншу техніку, яку вигадав Ернст було гратаж: митець зчищає фарбу з
поверхні полотна, одрежуючи нову тему. Так було написано: “Пейзаж з озером і
химерами”.
Провідні митці не могли задовольнитись примітивними методами. Вони
домагалися і внутрішньої, особистісної ірраціональності, відключення розуму
лише на рівні психічної життя. І тому практикувалися своєрідні форми
зорового самогіпнозу. Заворожлива сила проявляється, якщо спостерігати над
горінням полум’я, рухом хмар тощо. Перехід від » механічних » прийомів до »
психічним » (чи психоаналітичним) поступово захопив усіх головних майстрів
сюрреалізму.
Андре Массон сформулював три умови несвідомого творчості: Звільнити
свідомість від раціональних зв’язків і дістатися стану, близького до трансу;
Повністю підкоритися неконтрольованим і довільним внутрішнім імпульсам;
Працювати наскільки можна швидко, не затримуючись для осмислення
зробленого.
Практично повністю цього дотримувався Сальвадор Далі, який
покладався не на гіпноз, а на сон — він приступав до роботи практично зразу,
як лише просинався. Інколи він створював картини вночі, поки мозок ще не
забув нічні видіння, таким чином він творив на рівні підсвідомого. Підтверджує
правильність його дій роботи Фрейда, в яких вказується, що сон потрібно
записувати зразу після пробудження, інакше свідомість змінить їх.
Своєрідними «тренуваннями» були збори сюрреалістів, що вони називали
терміном sommeils — що означає » сни наяву » . Під час своїх » снів наяву »
вони грали. Їх цікавили випадкові і несвідомі смислові поєднання, які
творяться у ході ігор, наприклад : вони по черзі писали слово з майбутньої
фрази, не знаючи, що написали інші. Так якось з’явилася фраза » вишуканий
труп питиме молоде вино » . Метою таких ігор була тренування відключення
свідомості людини та логічних зв’язків. Отже, з безодні викликалися глибинні
підсвідомі хаотичні сили.
Поети використовували принцип «автоматичного письма», з його
парадоксальним, алогічним, випадковим зіткненням думок та образів. Адже
сам образ, за твердженням поета П’єра Реверді, може виникнути «лише із
зближення двох більш-менш віддалених одна від одної реальностей», і чим
більш далекими будуть ці відношення реальностей, тим могутнішим буде
образ, тим більше буде в ньому «емоційної сили й поетичної реальності».
Взагалі, ідеальною моделлю сюрреалістичного образу є «зустріч на
операційному столі швейної машинки з парасолькою» (образ Лотреамона). До
зразків «автоматичного письма» близькою є сюрреалістична лірика, яка
відзначається «надметафорійністю», неочікуваними асоціаціями, свідомим
композиційним сумбуром.
Наступним етапом для сюрреалізму мистецтвознавці вважають 50-60-ті
роки, які називають кризою: художники стали надавати своїм творам риси
«розважальності», звертаючись до «масової» аудиторії і розраховуючи на
комерційне споживання.Так художники сприйняли лише зовнішню частини
сюрреалізму — фантастичні сюжети. Тоді як глубинно-психологічна сторона
напрямку, така як експресія, відображення свої підсвідомих фантазій, страхів і
комплексів, власного дитинства, особистого життя, переданих на мові
іносказань — все це було головним в сюрреалізму 1920-1930-их років, на
даному етапі ігнорується. Так Джим Уоррен наповнює свої картини
життєрадісними фантастичними сюжетами, головною метою яких є підняти
настрій спостерігачу і підняти його інтерес до природи.
Під сучасним впливом сюрреалізм дещо змінився, сильний вплив на
нього прояв фентезі і класичне мистецтво. Так виник новий напрям
сюрреалізму — неосюрреалізм. Неосюрреалізм — художній напрям, який
зображує складну сукупність снів, підсвідомих, примарних та божевільних
видінь, комбінації ірраціональних форм та просторів. Цей термін було дано
руху відродження широко відомого сюрреалізму наприкінці 1970-х років.
Спочатку рух було зосереджено на зв’язку сюрреалізму з поп-артом, але
пізніше сучасні митці почали досліджувати й інші напрямки (фантастичний,
примарний, ілюзорний) у зв’язку із цим жанром. Неосюрреалізм часто
називають «модерновим сюрреалізмом», через помітну схожість між даними
двома жанрами. Проте, головними відмінностями між ними є те, що
«неосюрреалізм» не поділяє початкові ідеї сюрреалізма щодо свободи від
раціонального мислення та психічного атомізму.
Неосюрреалізм є об’єднаною сукупністю снів, фантазій, підсвідомих
видінь у живописі, графіці, фотографії. У середині 1980-х років, комп’ютерні
технології надали сучасним майстрам майже безмежні можливості для
вираження. Поява компютерної верстки та програмного забезпечення для
роботи з графікою надало поколінню художників можливості 3D графіки та
комп’ютерної маніпуляції зображеннями, які до того були недосяжними. Нині
існють тисячі художників, електронних і традиційних художніх медій, що
працюють з неосюрреалістичним або наближеним до нього мистецтвом.Одним
із найвідоміших неосюрреалістів, що викорустовують 3D графіку, є англієць
Рей Цезар. Одним із відомих українських сюрреалістів у фотографії є
Олександр Гнатенко, що створює більш цікаву реальність. А також відомим
цифровим сюрреалістом є Джорж Грей (Юрій Грибановський), який народився
в СРСР, але через тодішні умови виїхав і зараз творить у Канаді.
Неосюрреалізм є концептуальним філософським художнім рухом, який є
відродженням сюрреалістичної думки у зв’язку з новою культурою Інтернету.
Інтернет іноді розглядається як підключення до (або навіть як виробник)
глобального підсвідомого розуму, який стимулює спонтанні накладання та
зв’язки слів і фраз, тим самим створюючи новий ментальний блок, який
неосюрреалісти долають за допомогою автоматизму самого Інтернету. Рух мав
місце в університетах Флориди на філософських, філологічних та мистецьких
відділеннях. Він досі є на початковій стадії росту і чимдалі більше людей бере
участь в дискусіях щодо майбутнього руху. Він також використовує культурне
відродження, коли сучасні митці використовують в своїй роботі стилі
попередників.
Особливий вплив мав Інтернет, тому що сприяв появі обговорень,
створення спеціальних об’єднань митців в Інтернеті. Сюрреалізм дав поштовх
для розвитку наступних напрямів: фантастичний реалізм( з продовженням у
віженарі-арт), психічне мистецтво, Ар брют.
Віженарі-арт характеризується спонтаннним відображенням побаченого у
зміненій свідомості, у стані релігійного медативноного трансу, а також
використання наслідків, що виникають після “трипів”, методів відмови від
контролю розуму за допомогою вживання спеціальних речовин або обмеження
відчуття певного органу (наприклад обмеження зору пов’язкою).
Найвідомішими є Ернст Фукс, Гігер, Роберто Веноза, Де Ес, Пітер Грик, тощо.
Методи віженарі-арт проявляються і у психічному мистецтві, яке є
проявом контркультури. Основним методом є вживання спеціальних препартів
при створенні твору через галюцинації. Особливістю даного напрямку є
нереальніть зображуваного, використання контрастних кольорів, фрактальної
графіки, повторення мотивів, циклічність зображення.
Ар брют — термін, що позначає творчість непрофесійних митців.
Введений французьким художником Жаном Дюбюффе для опису зібраної ним
колекції картин, малюнків і скульптури, створених непрофесійними майстрами,
які були маргіналами суспільства: душевнохворими, інвалідами, ув’язненими,
одинаками тощо. Інколи сюди ж відносять дитячу творчість. В своїй книзі
«Звичайна людина за роботою» Жан Дюбюффе назвав ар брютом твори всіх
видів, які розкривають спонтанність, є непрофесійними і якомога менше
слідують культурним шаблонам. Як зауважив французький історик Мішель
Рагон, «Наївне мистецтво нас заспокоює, а ар брют викликає почуття страху».
Отже, підсумуємо усе викладене вище. Сюрреалізм — це художній
напрям, що зародився у Франції у 1920-х роках. Основні постулати
сюрреалізму виклав А.Бретон у творі “Маніфест сюрреалізму”, де
сформулював основні положення, принципи, ідеї, методи напрямку. А саме це
відмова від даної реальності на користь сюрреальності, де поєднується наша
реальність і ілюзія, де наша уява повністю вільна, немає ніяких обмежень з
боку логіки, моралі чи етики. Основним джерелом натхнення є сни, ілюзії,
галюцинації або механічні прийоми — все що змушувало працювати на основі
підсвідомого, безконтрольне розуму. Тобто Бретон проголушує відмову від
раціонального мислення і психічний атомізм. Так він пропонує метод
психічного автоматизму для творення. Наступний еволюційний крок в розвитку
засад сюрреалізму був повоєнний період: у творах митців прослідковується
жорстокість і ворожість, спричинена підсвідомим несприйняттям війни.
Наступне покоління митців не обтяжене війною, змінює погляди базвого
сюрреалізму. Так, деякі митці творили для публіки, для задоволення глядача, не
осмислюючи глибоко-психологічних проблем, які раніше відображали
сюрреалісти-попередники. Наступний етап в розвитку сюрреалізму
відображається через формування неосюрреалізму, головними засадами якого
було відображення фантастичного, надприроднього, але митці відмовлялись від
повного автоматизму. Значний вплив на розвиток нового напрямку зробили
розвиток спеціальних програмних засобів для роботи з графікою та поява
Інтернету.
На кожному етапі розвитку сюрреалізму стиль певним чином
проявляється і в українському мистецтві. На першому етапі свого розвитку у
Європі напрям не міг повноцінно проявитись в українському мистецтві через
політику, яка проводилась тодішньою владою, тому ми знаємо небагатьох
українських митців того часу: Богдан-Ігор Антонович, Емма Андрієвська,
Василь Хмелюк. Деякі визначні особистості, як Джорж Грей, змушені були
виїхати, а його мистецтво заслуговує уваги. На сучасному етапі відомим є
Олександр Гнатенко.

Список використаної літератури:

http://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/10890/

http://studme.com.ua/

https://uk.wikipedia.org/

http://www.arthit.ru/surrealism/surrealism-r.html

http://www.lib.azh.com.ua/

ОСНОВНІ ПРИЙОМИ, ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ СЮРРЕАЛІЗМУ: 12 комментариев

  1. Аліна Ігорівна Воронцева

    Доброго дня!
    Ваші матеріали пробудили в мені цікавість до сюрреалізму! Особливо мені сподобалась презентація: багато картин, які збуджують уяву і відкривають нові горизонти можливого. Також гарно розкрито основні принципи сюрреалізму, що дає розуміння картини і того, що саме хотів сказати художник. Найбільше мені сподобався неосюрреалізм, в подальшому я планую більше дізнатися про цей напрям.
    Дякую Вам за надзвичайно цікаву доповідь!

  2. Андрiй Скляр

    Доброго дня!
    Я завжди дуже цікавився таким напрямом живопису, як сюрреалізм, однак ця доповідь відкрила для мене багато нового.
    Чудова презентація і сам текст — усі питання, які виникали, одразу отримували відповідь у тексті, і підтверджувалися презентацією.
    Дякую величезне за настільки цікавий матеріал!

  3. Ольга Мулява

    Доброго дня!
    Надзвичайно вдячна за цікаву доповідь і презентацію. Цікаво було дізналатись такі тонкощі сюрреалізму. У процесі ознайомлення у мене виникло питання стосовно зазначеного, що основним джерелом натхнення є сни, ілюзії, галюцинації. Маєте змогу навести приклад деякого сну чи інших поривів свідомості певного відомого автора сюрреалізму, які наштовхнули на певні зразки цього мистецтва?

    1. Катерина Матвіїв Автор записи

      Дякую за цікаве запитання, Ольго, на жаль, знайти опис конкретного сна мені не вдалось, проте я натрапила на досить цікаву статтю, яка описує яким чином Сальвадор Далі запам’ятовував свої сни. Він намагався створювати свої картини в перші моменти після пробудження, тому інколи він працював навіть вночі. Інший цікавий спосіб фіксування даного момента наступний: Далі брав ключик в руку, під яку ставив тарілку і намагався заснути, в перші моменти сну ключик падав і вдарявся в тарілку, пробуджуючи художника, тоді митець фіксував побачене.Детальніше можна подивитись тут:
      http://www.young.lv/ru/%D0%BA%D0%B0%D0%BA-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D1%82%D1%8C-%D1%81%D0%BD%D1%8B-%D0%BA%D0%B0%D0%BA-%D1%81%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%80-%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8/

  4. Галина Мулява

    Доброго дня! Щиро вдячна за чудову доповідь. Приклади вдало підібрані, текст цікавий для читання, загальна структура доповіді сприяє кращому розумінню матеріалу. Мене як противника сюрреалізму ваша презентація глибоко вразила, дала поштовх переосмислити свої переконання. Виникло питання. З якими прикладами сюрреалізму в українській культурі ви б радили ознайомитись?

    1. Катерина Матвіїв Автор записи

      Дякую, за цікаве запитання, Галино. Відомих українських сюрреалістів попереднього століття не дуже багато, я припускаю, що причиною цього була політика тодішньої влади. Тому багато талановитих людей виїхало та змінило громадянство. Чи можна називати їх нашими митцями? Я не впевнена. Проте серед таких митців особливої уваги заслуговує Джорж Грей (Юрій Грибановський), який народився у СРСР, не зміг змиритись з тодішньою політикою і на даний момент працює в Канаді, Торонто. Інший відомий митець Олександр Архипенко, скульптор, чиї роботи зараз можна оглянути у Мистецькому Арсеналі м. Києва. І на завершення досить цікавими для мене були роботи українського фотографа-неосюрреаліста Олександра Гнатенка.

  5. Олексій Ремізов

    Шановна Катерина!

    Дякую вам за цікаву доповідь! Історія українського сюрреалізму має величезне значення для української культури і історії українського народу в цілому. Також дуже сподобалися відповіді автора на вище поставлені питання!

Добавить комментарий