ФУТУРИЗМ ЯК НАПРЯМ АВАНГАРДУ

dokladДоповідь дивіться тут…

Петелєв Євгеній

НТУУ «Київський політехнічний інститут»

Інститут прикладного системного аналізу,

ІІІ курс, група КА-35

 

  • модернізм — загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX — поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого;

 

  • виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні;

 

  • модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки;

 

  • мистецтво модернізму носило переважно ірраціональний характер;

 

  • модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури;

 

  • модернізм став справжньою художньою революцією і міг пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі «потоку свідомості», відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного.

 

  • авангардизм — напрям у літературі XX століття, пов’язаний із руйнуванням традиційних форм і канонів;

 

  • до авангардистських стильових течій відносять футуризм, експресіонізм, конструктивізм, дадаїзм, сюрреалізм, імажинізм, абстракціонізм, кубізм;

 

  • з модернізмом авангард пов’язує неприйняття реалізму, для модернізму характерне вибірково критичне ставлення до традицій, авангард — в опозиції до минулого.

 

  • у європейському авангарді було три періоди розвитку: ранній (перед Першою світовою війною), зрілий (між війнами), неоавангард (трансавангард) — після Другої світової війни;

 

 

  • розвиток авангардизму в Україні був зупинений пануванням соціалістичного реалізму, деякі його особливості відновлені у 60-ті роки XX століття. У 80-ті роки він набув ознак неоавангардизму;

 

  • футуризм — авангардний напрям у літературі й мистецтві, назва якого в перекладі з латини — майбутнє, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії та Росії й обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.

 

  • автором першого маніфесту футуристів був поет Філіппо Томмазо Марінетті;

 

  • визначальні риси футуризму:
       — заперечення традиційної культури (особливо її моральних і            художніх цінностей);       
       - нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною;
       - прагнення до новацій, бунтівливості порушення традицій;
    — культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста);
    — переплетіння документального матеріалу з фантастикою;
    — у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі»;

 

  • футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки, спрямування напряму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса;

 

  • футуристи виступали проти літературних традицій, вони закликали знищити музеї і бібліотеки, звільнити Італію від гангрени професорів і археологів; старій культурі, яка, за їх словами, оспівувала лінощі думки й бездіяльність, футуристи протиставили нову, що возвеличувала зухвалий натиск, стройовий крок, небезпечний стрибок, ляпас і мордобій;

 

  • футуристи виступали проти психологізму в літературі, бо психологія, мовляв, вичерпана до дна і на зміну їй прийде лірика неживої матерії;

 

  • ознаки футуризму спостерігаємо в творчості М. Семенка, В. Поліщука, Я. Савченка, М. Бажана, Г. Шкурупія;

 

  • український футуризм мав наслідувальний характер (такої думки М. Зеров, П. Филипович, М. Неврлий, Ю. Ковалів, В. Пахаренко);

 

  • зневажливо ставився до культурної спадщини, патріотичних почувань;

 

  • як напрям сформувався у 1913 році Михайлом Семенком, його братом художником Василем та їх товаришем, теж художником, Павлом Ковжуном, які організували видавництво «Кверо» та перетворили свої «прості і звичайні» імена в Михайля, Базиля і Павла;

 

  • у 1914 році Михайль Семенко видає 2 невеликі книжки — «Дерзання» і «Кверофутуризм», які й перевернули українську культуру, внесли шок, нерозуміння, обурення і тотальну негацію;

 

  • «Дерзання», яке змусило усіх заніміти, містило такі рядки:«Ти підносиш мені засмальцьованого «Кобзаря» і кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно… Мистецтво є щось таке, що тобі і не снилось. Я хочу тобі сказати, що там де є культ, там немає мистецтва. А ти вхопивсь за свого «Кобзаря», від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш його захистить твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння.»;

 

  • важливий етап українського футуризму пов’язаний з журналом «Нова генерація», перший випуск якого з’явився у жовтні 1927 року;

 

  • журнал виходив регулярно 3 роки, його навіть друкував офіційний видавничий орган (Держвидав), і саме «Нова генерація» привернула найбільшу увагу великої кількості письменників і художників того часу (налічувалося більше 80 співробітників);

 

  • крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у Харкові «Ком-Космос», в Одесі «Юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у Москві «СІМ» («Село і місто»), що об’єднувало українських письменників у РРФСР;

Використані джерела:

  1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Футуризм
  2. http://pidruchniki.com/14821111/literatura/avangardizm_yogo_stilovi_techiyi
  3. http://www.ukrlib.com.ua/encycl/techii/printout.php?number=13
  4. http://futuryzm.com/futurizm-i-avangard-futurizm-yak-napryamok-u-istetstvi-10- pochatku-20-h-rokah-xx-st/
  5. http://nastupna.com/culture/futurismo
  6. http://westudents.com.ua/glavy/34194-3-ponyattya-avangardizmu- avangardistsk-  tech-u-svtovy-lteratur.html
  7. Михайль Семенко «Дерзання», 1914.

ФУТУРИЗМ ЯК НАПРЯМ АВАНГАРДУ: 17 комментариев

  1. Надія Володимирівна Шабан

    Шановний Євгенію!
    Вам вдалося влучно та інформативно розкрити тему футуризму , однак чи не могли б Ви більш детальніше охарактеризувати розвиток авангардизму в Україні?
    Дякую.
    З повагою, Шабан Надія.

    1. Євгеній Петелєв Автор записи

      Дякую за такі пріємні слова, залюбки розповім Вам про розвиток авангардизму в Україні!
      Поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем А. Наковим.
      Україна була одним з першоджерел загальноросійського авангардизму, вона ж стала його останнім притулком. У Харкові навколо українського поета Семенка зібралися залишки радянської футуристичної армії. Його журнал «Нова генерація» — останній голос радянського авангарду.
      Проте, як зазначалося вище, розвиток авангардизму в Україні був зупинений пануванням соціалістичного реалізму. У 80-ті роки він набув ознак неоавангардизму. Дякую за таке цікаве питання!

  2. Катерина Верига

    Шановний Євгенію!
    Ваша тема чудово розкрита і структурована, що допомагає краще сприймати доповідь.
    Проте була би вдячна, якби Ви детальніше розповіли про український модернізм в літературі
    Дякую

  3. Євгеній Петелєв Автор записи

    Я щиро вдячний Вам за такі теплі слова. Залюбки відповім на Ваше питання.
    Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса.
    Для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху.
    Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово. Футуризм — це тотальне заперечення, у тім числі й єства.
    На світогляд футуристів великий вплив мали філософські погляди Ніцше з його культом «надлюдини» та Бергсона, який стверджував, що мозок може осягати все закостеніле й мертве.
    Український футуризм як напрям сформувався у 1913 році Михайлом Семенком, його братом художником Василем та їх товаришем, теж художником, Павлом Ковжуном, які організували видавництво «Кверо» та перетворили свої «прості і звичайні» імена в Михайля, Базиля і Павла;

    1. Євгеній Петелєв Автор записи

      Я перепрошую, відповідав на запитання Людмили, проте написав у зовсім іншу колонку.
      Щодо Вашого питання, то залюбки відповім на нього.

      Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дійсності, життєподібністю, демі-фологізмом, аметафізичністю.
      В українській літературі одним із перших представників модернізму є Ольга Кобилянська. Також до модерністів належать Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко та інші.
      Представники українського модернізму кінця XIX — початку XX століття — Дніпрова Чайка, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь.
      У казці раннього українського модернізму, наявні ряд провідних просторових орієнтирів, а саме: хронотоп лісу, хронотоп дороги, хронотоп оселі, хронотоп палацу тощо. Жанрові інтерпретації традиційного казкового часопростору в системі модерністичного мистецтва суголосні тогочасному тяжінню до фіктивних світів, снів, візій, які дозволяють письменнику створювати ефект дива в умовах реальності.

  4. Бех Петро Васильович

    Доброго дня. Чудова доповідь.
    Я вважаю, що вона одна з найцікавіших з-поміж усіх інших. Дякую Вам за матеріал!
    Було б цікаво дізнатися більше про журнал «Нова генерація». Ви можете ще щось про нього розповісти?
    І скажіть, будь ласка, чи є в сьогоденній Україні ще журнали, що хоч якось відносяться до футуризму?

  5. Євгеній Петелєв Автор записи

    Доброго дня, дякую Вам за текі теплі слова.
    З радістю Вам розповім.
    Журнал «Нова генерація» виходив з жовтня 1927 до грудня 1930 року у Харкові. Його редактором був М. Семенко.
    Основні гасла журналу — боротьба проти психологізму в художній прозі, боротьба за фактологію в літературі. «Нова генерація» пропагувала нарисізм в прозі і поезії. На відміну від «Лефа», вона слабкіше акцентувала газетний або фейлетонний жанр, не виявляла різко нігілістичного ставлення до художньої прози як такої.
    По мірі зростання та зміцнення «пролетарського» крила української радянської літератури, «Нова генерація» втрачала свій вплив на літературну громадськість. У групі назрівав розкол; частина її членів, що наполегливо відстоювала основи футуризму, була виключена, а велика частина групи, теоретично наблизившись до позицій «пролетарської» літератури, у 1930 році оголосила себе розпущеною і подала заяву про прийом у ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників).
    Не будучи прийнятою у ВУСПП, «Нова генерація» знов зорганізувалась, перейменувавшись в Об’єднання пролетарських письменників України — ОППУ — і продовжувала видавати журнал «Нова генерація». Але в січні 1931 року група все ж самоліквідувалась.
    Основна маса, а особливо молодь «Нової генерації», влилася у ВУСПП, за винятком організаторів групи, туди не прийнятих. До нового союзу радянських письменників України увійшли майже всі члени «Нової генерації».

    На жаль, я не володію цією інформацією, проте якщо Ви знаєте такі журнали, то я б з радістю Вас вислухав.
    Я не зустрічав таких видань.
    Дякую за питання.

Добавить комментарий