МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНА ОГІЄНКА

dokladДоповідь дивіться тут…

Анастасія Гончарова

НТУУ «КПІ», факультет лінгвістики, 1 курс, ЛА-52

Іларіон,  митрополит (Огієнко Іван Іванович) — визначний український учений, державний, громадський, релігійний діяч, педагог, мовознавець, літературознавець, історик, філософ, поет, редактор, видавець, автор першого повного канонічного перекладу українською мовою Біблії.

Народився у містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. Був шостою дитиною в сім’ї. Коли Івану ледь виповнилося два роки, внаслідок нещасного випадку загинув батько. 1896 закінчив початкову чотирирічну школу в Брусилові. Далі навчався у Київській військовій школі. Із товаришем по навчанню Юхимом Придворовим редагував рукописний місячник «Моя библиотека». Закінчивши у 1900 році повний фельдшерський курс, за направленням комісії працював у Київському військовому шпиталі. У травні 1903 в Острозі склав іспити в місцевій гімназії й отримав відповідне свідоцтво. 1909 закінчив Київський університет св. Володимира, де займався у філологічному семінарі професора Володимира Перетца. Згодом навчався на Вищих Педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. Від 1915 викладав у Київському університеті, був приват-доцентом на кафедрі мови і літератури. Належав до Української Партії Соціалістів-Федералістів. У 1917—1918 відіграв значну роль в українізації вищих навчальних закладів і шкільництва. 1560 р.»). Від 1918 — професор кафедри історії української культури Київського Українського Державного Університету.

У серпні 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського І. Огієнко призначається ректором щойно утвореного Кам”янець-Подільського державного українського університету. 4 січня 1919 року, при уряді Директорії, приступає до виконання обов’язків міністра освіти УНР з одночасним залишенням на посаді ректора, 15 вересня призначається міністром ісповідань, 15 листопада того ж року – Головноуповноваженим уряду УНР в Кам”янець-Подільському після евакуації уряду до Тарнова (Польща). 21 листопада 1921 року Іван Огієнко з дружиною і трьома малолітніми дітьми назавжди полишає Україну.

Під час перебування у Варшаві розгортає активну просвітницьку і видавничу діяльність: засновує науково-популярні щомісячники “Рідна мова” (1933-1939), “Наша культура”(1935-1937), приступає до видання 30-томної “Бібліотеки українознавства”, тритомного збірника “Визволення України”, пише й видає цілий ряд своїх наукових праць. Після смерті дружини Домініки Данилівни (квітень 1937) професор Огієнко приймає рішення про чернечий постриг (9 жовтня 1940 року) й обирає ім’я Іларіона – на знак спадкоємності духовного подвигу першого митрополита Київського часів Ярослава Мудрого — митрополита Іларіона. 19 жовтня того ж року стає архієпископом, а 16 березня 1944-го – митрополитом Холмським і Підляським православної Варшавської митрополії.

У липні 1944 року у складі керівного духовенства Української православної церкви, що діяла на теренах Польщі, митрополит Іларіон покидає цю країну. Після кількох місяців митарств воєнними дорогами Західної Європи він опиняється у Швейцарії (30 квітня 1945). У Лозанні переживає дві складні операції, юридично оформляє Заповіт своїм дітям, закінчує автобіографічну поему «На Голготі». Та сили повертаються до нього. Перебуваючи в лозаннському притулку «Бетань», відновлює діяльність свого видавництва «Наша Культура» і разом зі своїм спільником із Парижа Павлом Сомчинським налагоджує друк і поширення по Європі й Америці україномовних книжок. З маркою «Нашої Культури» швейцарського періоду діяльності вийшло друком накладами від однієї до двох тисяч примірників вісім книг.

На запрошення православної громади собору Св. Покрови у Вінніпезі переїздить до Канади (16 вересня 1947), де починає працю священика при цій парафії. Під час роботи Собору Української православної церкви Канади (8-9 серпня 1951 року) Іларіона обирають предстоятелем цієї церкви — «митрополитом Вінніпегу і всієї Канади», де він залишався на цьому посту до своєї смерті.

Цитати відомого митрополита

 Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості.

 Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.

 Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування.

 Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я… І поки живе мова – житиме й народ… От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Іларіон (Огієнко), митрополит. Візантія й Україна: До праджерел української православної віри й культури. – Вінніпег: Українське наукове православне богословське товариство, 1954. – 96 с.
  2. Огієнко І.І. (митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / Упорядн., авт. історико-біограф. нарису та приміток М.С. Тимошик / Серія: „Літературні пам’ятки України”. – Київ: Либідь, 1995. – 296 с.
  3. Огієнко І.І. Історія українського друкарства / Упорядн., авт. історико-біограф. нарису та приміток М.С. Тимошик / Серія: „Пам’ятки історичної думки України”. – Київ: Либідь, 1994. – 448 с.

МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНА ОГІЄНКА: Один комментарий

  1. Денис Коваленко

    Шановна Анастасіє!
    Мені імпонує те, що Ви запропонували докладну біографію митрополита Іларіона, акцентувавши на тих її складниках, які майже не відомі широкому загалові. Підібрані Вами цитати із праць Огієнка дозволяють дійти висновку, що його хвилювали передовсім проблеми мови.
    Як Ви розумієте вираз Огієнка «Мова – це форма нашого життя»?

Добавить комментарий