БАГАТОГРАННІСТЬ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА

dokladДоповідь дивіться тут…

Дмитро Гнідий

НТУУ «КПІ», факультет прикладної математики, 3 курс, КВ-31

 

Юрій Шевельов – один з найвищих авторитетів української гуманітарної науки, український лінгвіст і літературознавець зі США. Саме він вводив здобутки українського національного духу в німецькомовне та англомовне наукове середовище. Він працював без почесних звань і премій від того народу, культуру якого утверджував і підносив, працював в умовах інформаційної блокади з боку держави, у складі якої перебував його народ, адже в радянські часи Шевельова критикували за націоналізм і його праці в Україні знали одиниці.

Крім усього вищезгаданого, Шевельов був талановитим аналітиком своєї доби, політичним мислителем. Україна, яку Шевельов залишив під час Другої світової війни, завжди залишалась у центрі наукових зацікавлень і пошуків ученого. Я хочу зупинитися саме на політичному аспекті творчості безперечно видатної особистості.

Володіючи основними західноєвропейськими і майже всіма слов’янськими мовами, Шевельов мав ґрунтовні знання з різних галузей світової культури. Це давало йому змогу застосовувати до інтерпретації літературних і, ширше, культурних явищ універсальний підхід, аналізувати їх у комплексі, вводити в контекст позалітературної діяльності – історичної і сучасної. Як зазначав сам Юрій Володимирович, він завжди намагався «знаходити поза поверхнею безлічі подій і замірів спільний знаменник, узагальнення, історичні пов’язання та історичний сенс».

Вбачаючи головну місію української еміграції у збереженні історичної пам’яті й того рівня української культури, якого вона досягла до катастрофи більшовицького завоювання, Шевельов вважав не менш важливим завдання вестернізації української культури, повернення України до європейського цивілізаційного простору, частиною якого вона колись була. Обидва напрями творчої діяльності, як їх бачив учений ще на самому початку своєї діяльності у вільному світі, мали здолати провінційний стан українства, на який його звели століття московського панування. Відомим гаслом Юрія Володимировича, до якого він неодноразово повертався, було «Картагена нашої провінційності мусить бути зруйнована!».

У поняття провінційності учений вкладав цілий психокомплекс, що вразив українську спільноту після провалу амбітних планів її інтелігенції, спрямованих на культурне завоювання Москви. Аналізові української інтелектуальної експансії в Московську державу в XVI – XVII ст., що зазнала поразки через комплекс зрадництва – кочубеївщину, присвячено розвідку Шевельова «Москва, Маросєйка», написану в 1954 році.

«Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини – живуть і сьогодні. – Писав Шевельов у той час, коли в СССР помпезно святкували 300-річчя Переяславської ради. – Запекла ненависть Михайла Драгоманова не знищила українського провінціалізму. Запекла ненависть Дмитра Донцова не знищила Москви. Запекла ненависть В’ячеслава Липинського не знищила комплексу Кочубеївщини. Сьогодні вони панують, і вони урочисто справляють ювілей Переяслава».

До головних виявів провінційності Шевельов відносив обмеженість проектів відродження України літературно-словесною концепцією, що була основою національного руху в ХІХ ст. «Політичні рухи не можуть спиратися тільки на літературну програму, — твердив Шевельов, — і державу не можна збудувати на програмі наймилозвучнішої мови з найідеальнішим правописом». У відсутності в інтелектуальній традиції українців державницької програми вчений вбачав одну з головних причин поразки у визвольних змаганнях. Не вдалося, на його думку, модернізувати літературно-словесний образ України й Донцову, програма якого була «тільки іншим убранням все тієї самої мовно-літературної України».

Свою програму відродження України Шевельов виклав в есеї «Над озером. Баварія», написаному в 1948 році. Головне завдання творчих сил Шевельов бачив у створенні, з опорою на кращі національні традиції, своєї концепції доби. «Не мистецтво і наука побудують Україну – а зброя і труд, політика і зброя. – Наголошував він. – Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому слово сьогодні належить мистецтву і науці».

Отже, здійснення великої культурницької праці з метою подолання колективного комплексу провінційності Шевельов вважав необхідною передумовою реалізації наступної державницької політичної програми. І зараз, як ніколи, почувається актуальність міркувань Юрія Шевельова. Треба нам усім прислухатися до його поглядів, ідей. І тоді, можливо, з плином часу, як його бачив творець, з’явиться світле майбутнє.

 

Список використаних джерел:

  1. Белей Любомир. У пошуках третього виміру: західноєвро-пейський період творчості Юрія Шереха-мовознавця (1947 – 1953 рр.) // Шевельóв Юрій. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947 – 1953) / Упорядкування Любомира Белея, Людмили Нуждак; вступна стаття, примітки Любомира Белея.– Київ: Темпора, 2012. – С. 13 – 28.
  2. Масенко Л.Т. „Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови” // Шевельóв Ю.В. Вибрані праці: У двох книгах / До 100-річчя від дня народження / Упорядник Лариса Масенко; вступне слово Л. Масенко. – Київ: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – Книга І: Мовознавство. – С. 5 – 25.
  3. Сверстюк Євген. Послідовний у правді // Шевельóв Юрій. З історії незакінченої війни / Упорядники Оксана Забужко, Лариса Масенко; вступне слово Л. Масенко, Є. Сверстюк.– Київ: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2009. – С. 15 – 24.
  4. Ткач Л. Український мовознавець зі США // Глазова О.П. Рідна мова: Види контролю для оцінювання знань і вмінь учнів за 12-бальною системою. Календарне планування: 11 клас. – Київ: Видавництво „Любисток”, 2003. – С. 45 – 47.

БАГАТОГРАННІСТЬ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА: 9 комментариев

  1. Катерина Максим

    Хочу висловити Вам подяку за таку відмінну та інформативну роботу. Ваша наукова стаття присвячена надзвичайно цікавій постаті в історії української культури. На мою думку кожен ,хто прочитає вашу доповідь , відкриє для себе багато нового . Ви зуміли якнайповніше висвітлити і описати всі аспекти діяльності Юрія Шевельова.

    1. Дмитро Гнідий Автор записи

      Катерина, дякую за приємні слова. Дійсно видатна постать, і, сумно, що так мало людей вивчають творчість Юрія Цевельова.

  2. Оксана Дворник

    Тема Вашої доповіді надзвичайно цікава та обширна. Адже ім’я Юрія Шевельова знакове для усього ХХ століття, а на початку нашого — воно стало ще більш актуальним.
    До тексту зауважень немає. У доповіді було використано багато різноманітних джерел, що підтверджує її високу якість.

    Дякую.

  3. Михайло Кушлаба

    Шановний Дмитре! Ви обрали, на мою думку, винятково важливу тему світоглядного значення. Юрій Шевельов – це не тільки академічний учений, це не лише лінгвіст високого світового рівня, знавець багатьох мов та культур, це насамперед особистість, яка вирізняється чіткою ціннісною системою понять. Правда, принциповість, відсутність масок, тоталітарної та посттоталітарної фальші, фарисейства, лакейства, відсутність страху назвати усе своїми іменами, виняткова твердість у сутнісних підходах щодо вад нашого народу, заради якого він працював і жив, не відмежовуючи себе від нього, — усе це створювало й подекуди наводило почуття жаху на нашу так звану інтелігенцію й не сприяло вихованню почуттів щодо правди й моралі серед кола української наукової громадськості, не навчало цю громадськість того, що брехати, брати чуже, пристосовуватися, зневажати слабшого – це ганебно. Вважаю великою бідою це наше постсовєцьке суспільство, яке так уміло в ситуаціях, де слід проявити наполегливість, стійкість, сміливість проти високопоставлених хамів, „по-рабськи задкує” чи потакає найганебнішим проявам підлості, безхарактерності, ренегатства, одне слово, подвійній чи навіть потрійній моралі. Очевидно, таке суспільство не готове сприйняти справжній талант. Висока моральність, професіоналізм, глибинна аналітика завжди лякає посередність. Відомо, як Юрій Шевельов у статті „Москва, Маросєйка”, написаній до трьохсотріччя приєднання України до Росії (1654 – Переяславський договір) гостро відгукнувся з приводу відзначення цієї дати, вказавши, що „роковини Переяслава святкують тільки вороги України”. У цьому ж творі він визначив „три страшні вороги українського відродження: Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини”, тобто комплекс зради й підступу. Ці три страшні вороги, на жаль, живуть і сьогодні. То все ж таки, обираючи таку постать й аналізуючи діяльність такої багатогранної особистості, як Юрій Шевельов, що Ви, можливо, в морально-етичному чи світоглядному значенні виокремили для себе? Чим може бути така важлива постать великого ученого для буррхливого, прагматично холодного сьогодення?

    1. Дмитро Гнідий Автор записи

      Величезне дякую за розвернутий відгук. Все це правда, і така постать, як Юрій Шевельов, повинна бути в думках кожного як приклад гідної, незламної людини, яка вірила в ліпше майбутнє і знала, що для цього потрібно, але, на жаль, майже ніхто тоді до нього не прислухався… Тож може час почати нам прислухатися до таких людей сьогодні?)

  4. Людмила Власюк

    Хочу подякувати Вам за таку чудову роботу. Тема Вашої доповідь повністю розкрита, і інформація справді цікава.
    Я абсолютно погоджуюся з Вами в тому, що думки Ю. Шевельова зараз актуальні, як ніколи.

Добавить комментарий