Історія української мови: давня доба.

dokladДоповідь дивіться тут…

Вальчук Галина

НТУУ «КПІ», ФЛ, ІІ курс, група ЛА-51

 

Мета моєї роботи розглянути становлення української мови в часи давньої доби, визначити основні зміни та тенденції її розвитку в цей період

Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов’янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної як мови самостійні, і так званої «праруської» спільної мови не існувало.

Існувала лише спільна писемна мова- страрослов»янська

. Давньоукраїнський період ХІ-XIV ст. (який представляє значна кількість писемних пам’яток церковнослов’янською мовою; для розуміння стану розмовної української мови мовознавці досліджують окремі «розмовні» елементи в іншомовних текстах) Писемні пам’ятки 11 — 12 ст. засвідчують у мові південносхіднослов’ян. племен такі риси: чергування [у] з [в], [е] з [о] після шиплячих вживання [і] зам. фрикативного [г], середнього [и]

Нові мовні особливості з’являються після занепаду глухих голосних, ъ та ь тобто з кін. 12 — 13 ст. Відбувається перехід [о] та [е] в складах у звуки ін. якості, найімовірніше в дифтонги, а згодом у монофтонги [у] та [і], ствердіння приголосних перед [и], зберігається дзвінка вимова приголосних у кінці слова і складу, розвиваються придихові звуки на початку слова перед голосними.

Подовження приголосного трапляється у пам’ятках 13 — 14 ст.

Перехід [л] у [в] у кінці складу відбувся не раніше 15 ст.Всі ці нові риси, що нагромаджувались у пд-зх. частині східнослов’ян. мовного масиву, дедалі більше відрізняли її від пн.-сх. і, меншою мірою, від зх. Частини

Держ. кордони, що виникли в 13 ст. внаслідок нападу на Русь монг.-татар. орди, сприяли тому, що кожна з трьох груп стала розвиватися за своїми власними законами.

Починаючи з 15 ст., регулярно засвідчується асиміляція пом’якшеним приголосним

В результаті цього відбулося подовження приголосних: Запорожжа, стверження, дання, Полісся. В укр. мові, на відміну від рос. та білоруської, відсутнє явище акання (крім північнополіс. говірок, сусідніх з білоруськими), тобто переходу [о] в [а] у ненаголош. позиції, хоч ще давньорус. пам’ятки фіксують випадки уподібнення поперед, голосного [о] до наступного [а]: манастырь, багатьство.

Отже, в моїй роботі проілюствований шлях, який пройшла українська мова у давній період свого розвитку. Описані мною зміни є широко вживаними у сучасному спілкуванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Дзюба І.М. Юрій Шерех – літературознавець і культуролог // Шевельóв Ю.В. Вибрані праці: У двох книгах / До 100-річчя від дня народження / Упорядник Іван Дзюба; передмова І. Дзюби. – Київ: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – Книга ІІ: Літературознавство. – С. 5 – 32.
  2. Шевельóв Юрій. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеології.– Київ: Дніпро, 1993. – 590 с.
  3. Шевельóв Юрій. Вибрані праці: У двох книгах / До 100-річчя від дня народження / Упоряд. Іван Дзюба; передмова І. Дзюби. – Київ: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – Книга ІІ: Літературознавство. – 1152 с.
  4. Шевельóв Юрій. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947 – 1953) / Упоряд. Любомира Белея, Людмили Нуждак; вступна стаття, примітки Любомира Белея.– Київ: Темпора, 2012. – 664 с.

Історія української мови: давня доба.: 2 комментария

  1. Олег Вячеславович Ведмеденко

    Шановна пані Галино!

    Тема Вашої роботи дуже обширна і цікава. Поняття «національна мова» охоплює всі мовні засоби спілкування людей — літературну мову та діалекти. Тож хотілося б дізнатися, які діалекти існують на території сучасної України.

    Дякую.

  2. Людмила Власюк

    Галино, хочеться висловити Вам свою подяку за таку обширну та пізнавальну доповідь. Ви справді детально проаналізували розвиток української мови, починаючи від давніх часів.
    Які мови на вашу думку вплинули на формування сучасної української мови?

Добавить комментарий