Саган Віталій

РОЗВИТОК ОСВІТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У X — XVII СТОЛІТТЯХ.pdf

PDF2

НТУУ «КПІ» ННК ІПСА, 3 курс, група КА-23

Основні тези

Київська Русь

  • Писемність на Русі існувала завдяки навчанням грамоті(освіті);
  • Освіта була як індивідуальною, так і груповою(школи);
  • В дохристиянський період існували християнські та язичницькі школи;
  • Перше документальне свідчення про відкриття шкіл на Русі стосується відкритої в 988р. школи «книжного вчення» у Києві при Десятинній церкві;
  • Причини створення шкіл у Київській Русі:
  1. Необхідність у державному апараті, що має складатися з грамотних людей
  2. Необхідність в ідеологах нової релігії з боку християнської церкви
  3. Розвиток ремесел і торгівлі вимагав появи більшої кількості грамотних людей
  • У школах «книжного вчення» навчання відбувалося завдяки взаємодії із книгами. Учні вивчали «сім вільних мистецтв»(тривіум — граматику, риторику, і діалектику; квадривіум — арифметику, геометрію, астрономію музику);
  • Монастирські школи запроваджувались з ХI ст. при монастирях, монахи жили в гуртожитках і навчалися грамоти. У деяких монастирях існували школи підвищеного типу (школа в Києво-Печерському монастирі — 1068р.);
  • Кормильство – форма домашнього виховання дітей феодальної знаті. Дітей знатних родів навчали бояри. Учнів посилали до окремих волостей, де ті вчилися не тільки грамоті та військовій справі, а й управлінню;
  • Спочатку кормильство сприяло консолідації земель, однак згодом стало причиною міжусобиць. Згодом було замінено аналогом гувернерства – домашніми вчителями(дядьками);
  • В Київській Русі були наявні жіночі школи;
  • Прості люди навчалися сільськогосподарській справі вдома або ремеслам у майстрів;
  • Давньоруські школи за своєю організацією були більш демократичними, тут дисципліна мала більш м’який характер, ніж у західноєвропейських школах;

Галицько-Волинське князівство

  • Через війни,князі менше опікувалися освітою, визначальну роль мала церква;
  • Було поширеним вивчення латини, що допомагало у взаємодії з європейськими країнами, більшість населення знала лише старослов’янську, що була одночасно мовою релігії та побуту, однак згодом розділилася за даними ознаками на церковну і світську;
  • Спочатку дітей навчали писати «уставом» — великими каліграфічними літерами, потім — «скорописом»;
  • Після закінчення початкової школи випускники продовжували освіту самостійно;
  • Вищі навчальні заклади не були наявні, тому знать здобувала освіту в Європейських університетах (напр. Болонському, Паризькому, Празькому, Краківському);
  • Заможні люди часто наймали приватних вчителів, зокрема — дяків;
  • З часом культурний вплив Візантії послабився і її місце посіла Європа;

Освіта Речі Посполитої

  • Школи були насамперед церковними і розподілялися за віросповіданням на:
  1. Католицькі школи. Єзуїти відкривали елементарні та середні школи і колегії з двома відділеннями — нижчим і вищим. До нижчого відділення належали гімназії, що мали п’ять класів. На вищому відділенні три роки вивчалася філософія і чотири роки — богослов’я. Вони були засобом окатоличення населення. В Україні діяли 23 єзуїтські колегії.
  2. Православні школи. Були представлені братськими школами, що існували на добровільні пожертви людей і у яких могли навчатися як багаті, так і бідні люди. Підтримувалися Військом Запорозьким. У цілому в кінці XVI — на початку XVII ст. в Україні діяло близько тридцяти братських шкіл. У Київській братській школі вивчали грецьку, латинську, слов’янську, польську мови, а також поетику, риторику, філософію.
  3. Уніатські школи.
  4. Протестантські школи. Мали багато спільного із католицькими, Навчання було більш практично-спрямоване ніж у православних школах, було більш передовим. В них вивчали латинську і грецьку граматику, риторику і піїтику, діалектику та математику. Сприяли розвитку протестантизму. Опиралися на впливових польських магнатів, частина з яких була протестантами.
  • Чимало дітей здобували освіту у мандрівних дяків — учителів, яких сільська громада обирала демократичним чином, відповідно до їх знань та ораторських здібностей. Предметами навчання були старослов’янська та українська (руська) мови, письмо, лічба, закон божий, співи;
  • У добу козацтва система початкової освіти мала своєрідні навчальні заклади — січові і полкові школи. На Запорожжі січова школа складалася з двох відділів: в одному навчалися козаки, які прагнули стати дяками, паламарями, дияконами; в другому — підлітки — майбутні козаки. Вчили їх тут грамоти, арифметики, військової справи, співів. Навчалися у січовій школі доти, доки оволодівали передбаченими для вивчення знаннями та вміннями. В усіх адміністративних центрах, де стояли козацькі полки (Умань, Брацлав, Чернігів, Суми, Ізюм, Фастів та ін.), створювалися полкові школи, подібні до січових. В них так само панували дух козацтва, демократичні засади, ідеї народної педагогіки. Ґрунтовно в січовій школі вивчали арифметику, геометрію, географію, астрономію.

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

  1. Лузан П.Г. Історія педагогіки та освіти в Україні : навчальний посібник / Лузан П.Г., Васюк О.В. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К. :ДАКККіМ, 2010.– 296 с.
  2. Історія України./В.М. Литвин. К. Наукова думка — 2011. 840с.ISBN 978-966-08-2610-6.
  3. Закович М.М. Культурологія: українська та зарубіжна культура. – К.: 2007.
  4. Гiстория Беларусi у кантексце сусветних цивiлiзаций. / Пад Ред. В. I. Галубовiча. — Мн., 2005, — 584 с.
  5. Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 170-189.
  6. Історія педагогіки: курс лекцій Навчальний посібник / К., 2004.- 171 c.
  7. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська; Вст. ст. І. М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.;
  8. Матеріали сайту http://subject.com.ua/psychology/history_pedagog/

Добавить комментарий