НАЗВА «РУСЬ» В ОДНОЙМЕННІЙ ПРАЦІ Ю.ШЕВЕЛЬОВА

dokladДоповідь дивіться тут…

Довбенко Марія

НТУУ «КПІ» , ФЛ, курс перший, група ЛА-51

Назву «Русь» літопис застосовує до варягів, зв’язуючи з появою цієї «Русі»  заснування держави в  Східній Європі. Далі назва «Русь» зустрічається в літописі спершу в значенні території полян-трикутника Київщини, утвореного Дніпром, Ірпенем і Россю, а згодом поширюється на всі землі Київської держави.

 

Терміни «руський», «русин» збереглися в ужитку до нашого сторіччя в Буковині і Закарпатті. Засвоїла їх також як назву українців і білорусів польська мова; в польській адміністративній термінології Галичина називалась Руським воєводством(XV- XVIII ст.).

 

Термін Мала Русь з’являється як назва Галичини в протилежність цілості Київської держави в XIV ст.,а  в 1353р. московський князь також починає титулувати себе князем Русі(«князь всея Русия»).

 

Щоб розрізнити дві «Русі» : московську й  українську, константинопольський патріарх застосовує до першої назву Велика Росія, до другої – Мала Росія. Здобувши за Переяславським договором протекторат над т.зв.Гетьманщиною,московський цар Олексій Михайлович використовує стару церковно-адміністративну термінологію і приймає для себе титул «царя Великої і Малої і т.д.Росії»

 

З кінця XVIII ст. офіційна російська назва «Мала Росія» поширюється і на новоприлучені до Росії правобережні українські землі, чимраз виразніше забавлюючися образливо для українців. У наш час ця назва існує у формі «Малоросія» і похідні від неї «малорос», «малорус» зустрічаються тільки як тенденційні в російській (об’єднавчій) літературі.

 

Походження назви Русь нез’ясоване,хоча й було об’єктом численних досліджень протягом понад двох сторіч.

 

Теорія варязького походження назви Русь,висунута на початку XVIII  ст. Баєром,спирається на той факт,що Русь належить варягам.Найголовніші заперечення проти варязько-скандинавської теорії походження назви Русь полягають у тому,що ця назва не вмотимовує,чому для держави,заснованої шведами,прийнято не шведську назву,а фінську.

 

Важливо також,що грецькі джерела використовують назву «Русь» уже уVIIIст.,коли варяги ще не опанували водного шляху з Балтійського до Чорного моря.Це останнє заперечення відводиться теорією про кілька хвиль варязької колонізації,і першою  них була готська. Цю готську частину варязько-скандинавьскої теорії підтверджують Кунік(1875),а далі Шахматов(з 1904),Тіяндер(1915).

 

ЇЇ пітримують також міркування Смаль-Стоцького про те,що готські завойовники з русим волоссям могли дістати в народі збірну назву Русь у протилежність до назви соціально-підлеглих автохтонів (корінних жителів країни) ЧЕРНЬ,з тим,що пізніше назва Русь була перенесена на варягів.Буділович навіть виводив назву Русь з готського слова HROPS(слава),однак ця думка хибна.

 

Прихильники автохтонності назви Русь(Максимович,Ламанський,Антонович,Багалій,Грушевський) спираються переважно на подібність назви Русь із річковими назвами України(Рось,Русна(з Густинського літопису)).

 

Літописне ототожнення Русі з варягами спростовується тим,що варяг – не племінна назва.

 

При цьому одні прихильники автохтонності змушені припускати, що давніше частина слов’ян виселилася до Скандінавії, а потім звідти повернулася (Ламанський); інші — визнавали тотожність із слов’янами — Руссю всіх або багатьох народів, що жили на території України — роксолянів, сарматів, гунів, а особливо-скитів.

 

Етимологічно теорію автохтонності назви Русь підтримав О. Потебня, виводячи назву Русь у зв’язку з річковими назвами типу Рось з індоєвропейського кореня ars „текти», що ,одначе, не дуже ймовірно.

 

 

ВИСНОВКИ

Багато теорій  існує щодо виникнення та значення  назви «Русь»,і це створює неоднозначність.Російські правителі навмисне ототожнюють таке найменування,приховуючи яскраво виражені цілі.Науковці ретельно досліджували цю проблему,все ж не знайшовши спільну думку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Белей Любомир. У пошуках третього виміру: західноєвропейський період творчості Юрія Шереха-мовознавця (1947 – 1953 рр.) // Шевельóв Юрій. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947 – 1953) / Упорядкування Любомира Белея, Людмили Нуждак; вступна стаття, примітки Любомира Белея.– Київ: Темпора, 2012. – С. 13 – 28.
  2. Шевельóв Ю.В. Між праслов’янською і російською / Переклад з рос., коментар Павла Грищенка // Київська старовина: Науковий історико-філологічний журнал. Виходить 1 раз на 2 місяці. – 2001. – № 6. – С. 3 – 19.
  3. Шевельóв Юрій. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947 – 1953) / Упорядкування Любомира Белея, Людмили Нуждак; вступ. стаття, примітки Любомира Белея.– Київ: Темпора, 2012. – 664 с.

НАЗВА «РУСЬ» В ОДНОЙМЕННІЙ ПРАЦІ Ю.ШЕВЕЛЬОВА: 2 комментария

  1. Сергій Копач

    Як ви вважаєте, чому в російській історії не вживається термін «Київська Русь», і при згадці тогочасної держави – Київської Русі застосовується термін «Русь», хоча ці терміни відрізняються за своїм значенням (Русь, як правило, позначає історичний регіон в цілому, а Київська Русь – державу)?

Добавить комментарий