„Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови”

dokladДоповідь дивіться тут…

Андреєва Валерія

НТУУ «КПІ» І курс, ФЛ, ЛА-51

 

Юрій Володимирович Шевельов – видатний мовознавець, літературознавець і мистецтвознавець, народився 17 грудня 1908 року в м. Ломжа (Польща).

Юрія Шевельова називають ключовою фігурою української культури другої половини ХХ століття, знаковою постаттю, патріархом української філології, проте його праці  відомі не надто широким колам української інтелігенції. Переважно мистецтвознавця знають як Юрія Шереха. Водночас сам він вважав себе мовознавцем – і лише мовознавчі статті та монографії підписував власним ім’ям.

Остання найповніша бібліографія Юрія Шевельова охоплює 872 назви, серед них є кілька фундаментальних праць, обсяг яких перевищує 500 сторінок. Він включав до своїх досліджень безліч слов’янських мов, але передусім – українську. Вона – центр славістичних зацікавлень науковця, який вільно володів багатьма мовами, а праці писав  українською, російською, польською, німецькою, французькою, англійською мовами. У світовій славістиці його ім’я стоїть у першому ряду серед найвидатніших вчених.

Батьки Юрія походили зі шляхетних московських родин етнічних німців. Батько Шевельова, Володимир Шнайдер, монархіст і генерал-майор російської імператорської армії, у зв’язку з початком Першої світової війни вирішив змінити своє прізвище з Шнайдер (у російському правописі — Шнейдер) на Шевельов, про що у 1916 році він звернувся за дозволом безпосередньо до царя Миколи II. Як передає родинна легенда, він вибрав початкове «Ш», «щоб не міняти міток на серветках». Мати Шевельова, Варвара Медер, пізніше змінила місце народження сина у документах на місто Ломжу (Польща), щоб унеможливити перевірку соціального походження сина органами більшовицької влади.

У 1910 р. Юрій Шевельов переїхав з батьками до Харкова, де закінчив    13-ту трудову, а потім торговельно-промислову школу. У 1931 р. закінчив Харківський педагогічний інститут професійної освіти, який було створено на основі історико-філологічного факультету Харківського університету.

Юрій Шевельов був талановитим учнем й продовжувачем видатного українського мовознавця Леоніда Булаховського. Здобувши вищу освіту, Шевельов протягом семи місяців залишався безробітним, аж поки у вересні   1931 р. не влаштувався в Харківський комуністичний газетний технікум викладачем української літератури. З 1933 до 1939 року був викладачем української літератури, потім доцентом Інституту журналістики. У 1939 р. захистив кандидатську дисертацію (керівник  Л. А. Булаховський), викладав у Харківському університеті (1939 – 1943), де з 1941 р.  завідував кафедрою української філології.

У 1930-ті роки Олесь Гончар був студентом Шевельова.

Під час німецької окупації Харкова дописував до місцевої газети «Нова Україна» — надрукував рівно 20 статей. Шість під псевдонімом Г. Шевчук, чотирнадцять — під власним прізвищем. Опублікував декілька власних віршів у журналі «Український засів», а також у празькому журналі «Пробоєм» 1943 року. Від 1941 до 1943 був завідувачем кафедри української філології.

Напередодні Другої Світової війни Юрій Шевельов  виступав у харківській пресі як театральний і літературний критик. У 1943 р. він виїхав до Львова, 1944р. –  емігрував до Німеччини. По закінченні війни перебував у Мюнхені, викладав в Українському Вільному Університеті (1945 – 1949), де отримав звання доктора слов’янської філології. Пізніше викладав українську і російську мови у м. Люнд (Швеція). У 1950 р. переїхав до США, де працював у Гарвардському, потім у Колумбійському університетах на посаді професора. Юрій Шевельов обирався президентом  УВАН (Української Вільної Академії Наук) в Нью-Йорку (1959 – 1961, 1981 – 1986).

Юрій Шевельов брав активну участь у науковому та культурному житті української діаспори, був одним із фундаторів МУРу (Мистецький Український Рух), який створено у 1945 р.  в Німеччині, у 1945-49 рр. Ю.Шевельов був заступником голови МУРу. Його ім’я значиться серед засновників об’єднання українських письменників “Слово” (Нью-Йорк, 1954). Шевельов був редактором журналів “Арка” (1946-47) та “Сучасність” (1978 – 1981), організатором  товариства “Друзі Харкова” (Нью-Йорк).

Звичайно, слід виокремити декілька праць Юрія Шевельова, завдки яким і можна сказати, що мовознавець зробив величезний вклад у вивчення слав’янських мов. У 1952 р у річнику Люндського універу вийшла книжка вченого про становлення числівника як частини мови.

Найбільшим своїм науковим здобутком за час перебування у Швеції Ю. Шевельов вважав написання праці про походження білоруської мови. Вона стала початком його досліджень у галузі історичної фонології слов’янських мов. Мовознавець говорить: «Ця праця була першою ланкою в тому, що я вважаю центральною темою й проблемою свого наукового життя – проблема походження української мови».

У 1964 році англійською мовою було опубліковано фундаментальну працю Юрія Шевельова «Предісторія словянської мови: історична фонологія прославянської мови», де він розглядає історичний розвиток звукової системи праславянської мови, дає свою версію постання праславянської фонологічної системи. Логічне її продовження – «Історична фонологія української мови», опублікована англійською мовою в Найдельберзі в 1979 р., а вже переклад українською мовою вийшов у 2002 році. У цьому дослідженні Юрій Шевельов простежує звуковий розвиток української мови від ХІІ століття до нашого часу, аналізує низку звукозмін, що сформували її фонологічні характеристики.

Професор Юрій Шевельов не оминав своєю увагою й проблеми сучасного функціонування української мови та її стану в себе на Батьківщині. Надзвичайну наукову цінність становить його праця «Українська мова в першій половині ХХ століття. Стан і статус». Її також видавали англійською мовою, тому що «радянська цензура діє й за кордоном», як говорив Юрій.

У зазначеній монографії мовознавець накреслює об’єктивну лінгвістичну картину розвитку української мови в першій половині ХХ століття, шляхи формування її загальнонаціонального літературного стандарту, унормування правопису й термінологію, історію лексикографічної теорії й практики – і все це на тлі протидії, що зазнавала українська мова з боку урядів панівних націй у різних частинах України. Найжорстокіший – радянський режим.

На окрему увагу заслуговує діяльність професора Шевельова, спрямована на зображення й дослідження спадщини українських мовознавців. Своєрідну тематичну добірку Юрій Шевельов уклав з мало відомих публікацій та листів О. Потебні, видавши у 1992 у Нью-Йорку книжку «Олександр Потебня. Мова. Національність. Денаціоналізація» у супроводі ґрунтованої статті про великого українського мовознавця.

Не менш вагому частину спадщини вченого становлять літературознавчі та культурологічні студії Ю.Шевельова. Частина з них вийшла окремими збірниками.

Оксана Соловей, близька приятелька Юрія Шевельова, у спогадах про історію публікації «Історичної фонології української мови» згадує слова, які він промовив, коли «ще незрушно стояла глуха стіна між еміграцією й Батьківщиною»: «Те, що Грушевський зробив для української  історії, я зробив для української мови».

Юрій Володимирович лишив і надзвичайно цінні мемуари – дві книжки з оригінальною назвою «Я – мене – мені… (і довкруги)».

Непересічне значення спадщини Юрія Шевельова полягає в тому, що він зберіг тяглість розвитку українського мовознавства. Теми, які він опрацьовував і які десятиліттями замовчувались або фальшувались у радянському мовознавстві, нині знаходять вдячний інтелектуальний ґрунт. Видатний вчений пішов з життя 12 квітня 2002 р. у Пресвітеріанській лікарні у Нью-Йорку. Юрій Шерех є найвідомішим  і найпопулярнішим літературознавцем українського зарубіжжя. Його творча спадщина становить майже 900 праць і займає визначне місце у скарбниці як української, так і світової науки.

Використані джерела

  1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Шевельов_Юрій_Володимирович
  2. Масенко Л.Т. „Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови” // Шевельóв Ю.В. Вибрані праці: У двох книгах / До 100-річчя від дня народження / Упорядник Лариса Масенко; вступне слово Л. Масенко. – Київ: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – Книга І: Мовознавство. – С. 5 – 25.
  3. Юрій Шевельов – видатний український мовознавець // . – 2003. – № 1. – С. 60 – 63.
  4. Шевельóв Юрій. Вибрані праці: У двох книгах / До 100-річчя від дня народження / Упорядник Лариса Масенко; вступне слово Л. Масенко. – Київ: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – Книга І: Мовознавство. – 584 с.

„Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови”: 7 комментариев

  1. Сергій Копач

    Як на вашу думку, слова Шевельова про порівняння із Грушевським відповідають дійсності? Можливо, він зробив для української мови насправді набагато більше, ніж Грушевський для української історії, чи, може, навпаки, менше?
    Хоча, безсумнівно, обидва діячі зробили неоціненний внесок у розвиток українського мовознавства та історіографії відповідно.

    1. Валерія Андреєва Автор записи

      Щиро дякую за запитання!
      М. Грушевський та Ю. Шевельов — люди, які створили тривалий фундамент для подальшого вивчення історії та мовознавства української нації.
      Я вважаю, що визначити, хто ж з цих видатних постатей зробив більший внесок у розвиток науки нашої держави, неможливо.
      Юрій Шевельов, безсумнівно, – знакова постать в історії української культури і науки другої половини ХХ століття. Його творча спадщина становить майже 900 праць, а про інші його досягнення я писала вже неодноразово у своїй статті.
      У той час, справжнім ідеологом української революції, творцем її концепції став Михайло Сергійович Грушевський. Саме його праці містять найголовніші, найвагоміші елементи платформи українського національно-визвольного руху, національного державотворення, національного відродження в цілому.
      Отже, я хочу сказати, що слова Шевельова про порівняння із Грушевським справді відповідають дійсності.
      Також, звісно, я повністю погоджуюся з Вами, що діяльність як Шевельова, так і Грушевського є дійсно важливою для розвитку української нації в цілому.

  2. Антон Кудрявцев

    Щиро дякую за статтю! Вона дійсно дає зрозуміти на скільки є невичерпною і давньою українська мова. Доповідь дає розуміння важливості мови у суспільному і духовному розвитку людини. Мені цікаво, чому людина, яка народилася в Польщі, а батько походить з родини етнічних німців, настільки була зацікавлена саме українською мовою, а не польською, російською чи німецькою, як ви вважаєте?

    1. Сергій Копач

      Мені теж цікаво, дуже гарне Ви запитання задали. Сподіваюсь, авторка на нього відповість)
      До того ж, хай він і в 2 роки вже переїхав з родиною в Україну і працював в Харкові викладачем української літератури, що певним чином може пояснити інтерес до української мови, не зовсім зрозуміло, чому «першою ланкою в проблемі походження української мови» стала праця про походження мови саме білоруської.

      1. Валерія Андреєва Автор записи

        Сподіваюся, моя відповідь допомогла якимось чином зрозуміти, чому ж центральною мовою серед тих, що вивчав відомий мовознавець, була саме українська.
        Щодо білоруської мови слід зазначити, що Юрій Шевельов дійшов висновку, що вона(білоруська мова) витворилася внаслідок злиття двох різних діалектних груп, чим поставив під сумнів шахматовську концепцію “давньоруської мови” та її розпаду на три східнослов’янські мови, б’ючи в її найслабше місце. То був перший крок у дослідженні проблематики раннього групування східнослов’янських діалектів та генези української мови, яка посіла центральне місце в його подальшій науковій діяльності.

        1. Сергій Копач

          Дякую за відповіді, повністю прояснили незрозумілі моменти)
          Дуже приємно, що Ви так ґрунтовно розібрались в темі і дали змогу собі і всім іншим дізнатися багато нового.

    2. Валерія Андреєва Автор записи

      Дякую за таке цікаве запитання! Воно дійсно змусило мене поміркувати над цією темою.
      Я вважаю, що зацікавленість саме українською мовою виникла під впливом тогочасних інтенсивних культурно-національних процесів і перемін. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. На той час Юрій був кільканадцятирічним юнаком.
      Відомо, що в аспірантурі він навчався під орудою Леоніда Булаховського, свого першого вчителя, заслуженого діяча УРСР. Крім нього, великий вплив на Шевельова справили в Харкові Олександер Білецький, український літературознавець, а під час перебування у Львові – Василь Сімович, український мовознавець, філолог і культурний діяч.
      Отже, можна зазначити, що Юрія Шевельова оточували видатні постаті української літератури та мовознавства, що, скоріше за все, й зумовило таку зацікавленість у вивченні саме української мови.

Добавить комментарий