«Юрій Шевельов – український мовознавець зі США»

dokladДоповідь дивіться тут…

Доповідь підготувала: Петрук Євгенія Богданівна

студентка І-го курсу факультету лінгвістики, групи ЛА-51

 

Мета роботи: познайомитися з особистістю Ю. В. Шевельова як науковця-мовознавця, розглянути основні факти біографії вченого, проаналізувати його праці з мовознавчих досліджень, літературної і театральної критики, визначити значення постаті Ю. Шевельова для розвитку української мови та її становлення, зазначити основні ідеї та теорії вченого у системі мовознавчих досліджень.

  • Ю́рій Володи́мирович Шевельо́в (справжнє прізвище  — Шнейдер; псевдоніми: Юрій Шерех, Григорій Шевчук) — славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). 1949 — доктор філософії. Президент УВАН у 1959–1961 та 1981–1986 роках.
  • Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США. Почесний доктор Альбертського, Лундського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу «Сучасність». Автор 17 книг та низки фундаментальних наукових праць, зокрема: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов’янської мови: історична фонологія загальнослов’янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979).
  • Юрій Володимирович Шевельов народився 17 грудня 1908 р. у Харкові. Батько і матір походили з шляхетних московських родин етнічних німців. Батько Шевельова, Володимир Шнайдер, монархіст і генерал-майор російської імператорської армії. . Мати Шевельова, Варвара Медер, пізніше змінила місце народження сина у документах на місто Ломжу (Польща), щоб унеможливити перевірку соціального походження сина органами більшовицької влади.1931 р. закінчив Харківський університет (тоді Педагогічний інститут професійної освіти).1939 р. захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Л. Булаховського. Працював викладачем, потім доцентом Інституту журналістики (1933— 1939) і Харківського університету (1939 — 1943). У 1930-ті рр. Олесь Гончар був студентом Шевельова. Під час німецької окупації Харкова дописував до місцевої газети «Нова Україна» — надрукував рівно 20 статей.
  • 1943 р. виїхав до Львова, де співпрацював із часописом «Наші дні», написав книгу «Внесок Галичини у формування української літературної мови», працював над підготовкою нім.-укр. правничого словника, який не був завершений. Восени 1944 р. Шевельов переїхав до Німеччини. Доцент слов’янської філології Українського вільного університету (1946–1949). У 1949 р. захистив докторський науковий ступінь . Підготував книгу «Нарис сучасної української літературної мови». Активний учасник та заступник голови об’єднання українських письменників МУР у Німеччині (1945 — 1949). За запрошенням німецького славіста Макса Фасмера Юрій Володимирович дістав позицію лектора російської і української мов у Лундському університеті (Швеція, 1950 — 1952). В 1952 — 1954 працював в Гарвардському університеті (США). Засновник об’єднання українських письменників «Слово» в 1954 р. Через конфлікт з Романом Якобсоном переїхав до Колумбійського університету (Нью-Йорк, 1954 — 1977). Член Гуггенгеймського меморіального товариства (1958–1959). Президент УВАН у США (1959 — 1961 і 1981 — 1986).
  • 1977 р. Юрій Шевельов вийшов на пенсію. 1979 р. в Гейдельберзі була опублікована фундаментальна праця Шевельова «Історична фонологія української мови». Був редактором журналу «Сучасність» в 1978–1981 рр. Після здобуття Україною незалежності, Юрій Володимирович кілька разів відвідував різні українські міста. Одержані від Шевченківської премії гроші Шевельов передав на розбудову Української гімназії № 6. Позитивно відгукувався про проект українського правопису, розробленого групою науковців на чолі з Василем Німчуком. Мовознавець помер 12 квітня 2002 р. у Пресвітеріанській лікарні у Нью-Йорку.
  • У центр своєї наукової праці Юрій Володимирович поставив написання історичної фонології української мови, що показувала б її розвиток від праслов’янської мови донині на широкому історичному, діалектному міжмовному й текстуальному ґрунті з установленням системно-причинових зв’язків між окремими фонетичними змінами («A Historical Phonology of the Ukrainian Language», 1979). Попередніми студіями до цієї праці були характеристика сучасної української літературної мови («Нарис сучасної української літературної мови», 1951), взаємодії її з діалектами головно Чернігівщини й Галичини (підсумовано в «Die ukrainische Schriftsprache», 1966), розмежування української і білоруської мов («Problems in the Formation of Belorussian», 1953), історична фонологія праслов’янської мови («A Prehistory of Slavic» 1964, 1965), серія статей про попередників у проблематиці (В. Ганцов, О. Курило, К. Михальчук, О. Потебня, Л. Васильєв, В. Сімович) і серія статей про окремі пам’ятки.
  • У праці «Проблеми формування білоруської мови» (1953) вчений довів, що білоруська мова постала внаслідок взаємодії давніх діалектних зон— полоцько-рязанської та києво-поліської, а не в результаті розпаду «общерусского языка», як це стверджували деякі мовознавці. У книзі «A Prehistory of Slavic. The Historical Phonology of Common Slavic» (1965) Юрій Шевельов розширює своє дослідження на весь слов’янський простір, аби довести, що в доісторичні часи ні східно-, ні західно-, ні південнослов’янські мови (і народи!) не творили ніяких «спільних етносів», а їхня мова споконвіку була діалектно диференційована. Подальші дослідження засвідчили правильність наукових пошуків    Юрія Шевельова, який вважав боротьбу з науково хибною та ідеологічно шкідливою концепцією «общерусского языка» своїм найважливішим завдянням.
  • Шевельов вважав себе передовсім мовознавцем і підписував свої фахові роботи власним прізвищем, а статті з літературознавства та культурології — псевдонімом Юрій Шерех. Автор критичних відгуків на головні еміграційні літературні твори й літературознавчі праці.
    Найважливіші літературні і театральні статті зібрано в книзі «Ein neues Theater» (1948), «He для дітей» (1964) і «Друга черга» (1978). Зредагував і видав збірки творів Василя Мови (1969), Л. Васильєва (1972) і В. Сімовича (1981, 1985). Редактор і автор журналів «Сучасність» (грудень 1978— квітень 1981) і мовознавчих гасел в україномовну та англомовну «Енциклопедію українознавства».

Висновки: отже, Ю. В. Шевельов є дійсно відомим мовознавцем, який у своїх наукових працях дослідив різні аспекти розвитку української мови, поставивши у центр своєї наукової праці написання історичної фонології нашої рідної мови мови, що показувала б її розвиток від праслов’янської мови донині на широкому історичному, діалектному міжмовному й текстуальному ґрунті з установленням системно-причинових зв’язків між окремими фонетичними змінами; вагомими також є праці вченого у галузі літературо- і театрознавства, що загалом доводить значущість Ю. В. Шевельова у розвитку української науки.

 

Список використаної літератури:
1. Лариса Масенко «Коло Шевельова» розширюється. Про внесок вченого в українське мовознавство XX століття.- Газета «День»
2. Одарченко, П. Наукова і літературна діяльність професора Юрія Шевельова // Одарченко, П.Українська література
3. Шевельов Юрій Володимирович // Літературна Харківщина: Довідник / За ред. М. Ф. Гетьманця. — Х.: Майдан, 1995.
4. Юрій Володимирович Шевельов (Шерех): Матеріали до бібліографії / Упоряд.: А.Даниленко, Л.Чабан. — Нью-Йорк: Українська вільна академія наук у США, НАН України та Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка 1998
5. Муромцев І.  Ю. Шевельов — історик українського і світового мовознавства // Вісн. Харк. нац. ун-ту. — 2009.

«Юрій Шевельов – український мовознавець зі США»: 2 комментария

  1. Сергій Копач

    Дякую за доповідь, надзвичайно зручно ознайомлюватись з темою, оскільки матеріал подано в дуже гарному вигляді, стисло, послідовно і зрозуміло.
    Як на мене, це – взірцеве оформлення доповіді, в якій розкривається певна видатна особистість.

    Питання до Вас таке:
    Як ви вважаєте, якби Шевельов не виїхав у свій час за кордон та залишився працювати у Радянському Союзі, чи був би він підданий репресіям з боку радянської влади через свою активну боротьбу з концепцією «общерусского языка»?

    1. Євгенія Петрук Автор записи

      Дякую за високу оцінку моєї роботи!
      Так, я вважаю, якби Ю.Шевельов залишився жити і працювати в Радянському Союзі, він був би підданий репресіям за свою концепцію стосовно мовного питання з боку радянської влади, оскільки основна наукова діяльність мовознавця припадає на 50-70-ті роки ХХ ст., коли в СРСР як раз проводилася політика посиленої русифікації та уніфікації населення.

Добавить комментарий