Казьміна Олена, Машков Віталій

СТИЛЬ БАРОКО – САМОСТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОБУТНОСТІ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ.pdf

Презентація

НТУУ «КПІ»

 

Стиль бароко вперше з’явився в кінці 16 століття в Італії. В наступному столітті він поширився по всій Європі. Деякі країни цілком копіювали його, деякі ж брали тільки окремі елементи.
Особливістю українського барокко є використання традиційного мистецтва, яке переплітається з інноваційними композиційними прийомами. Воно відрізняється від західноєвропейського більш помірним орнаментом і простішими формами. Українське бароко 17 століття нерідко називають «козацьким», бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Відомо чимало творів архітектури та живопису, створених на замовленням козацької старшини. Але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.

Стиль бароко найвиразніше проявивсь у кам’яному будівництві. В автономній Гетьманщині і пов’язаній з нею Слобідській Україні вироблявся оригінальний варіант барокової архітектури, який називають українським, або «козацьким» бароко. У кам’яних спорудах Правобережжя переважало «загальноєвропейське» бароко, але і тут найвидатніші пам’ятки не позбавлені національної своєрідності.

Архітектура бароко характеризується динамізмом та декоративною пишністю споруд, великою кількістю рельєфних прикрас, підкресленими ефектами світлотіні і кольору, з’єднанням архітектурних форм з декоративним мистецтвом і скульптурою.

Найбільше українських барокових споруд побудовано за правління гетьмана    І. Мазепи. При гетьмані барокових рис отримали побудовані ще за часів Київської Русі собори — Софійський і Михайлівський Золотоверхий, які були відновлені за сприяння гетьмана. Перебудовано в стилі бароко і Успенський собор і Троїцька надбрамна церква Печерської лаври. Власне, в такому бароковому вигляді ці храми зберігаються і нині.

На відміну від західноєвропейської архітектури, фасади монументальних споруд декорувалися не камінням, а штукатуркою з гіпсовими деталями і орнаментальним ліпленням. Контрастні кольори (синій, синьо-блакитний з білим, жовтий з білим і т. п.) Надавали будинкам яскравий, мажорний, оптимістичний колорит. У композиції споруд українського бароко виділяється прагнення до парадності, розвиненої архітектурної декоративності, розкриття внутрішнього простору. Значне місце в композиції споруд займали численні колони, напівколони, пілястри, карнизи і пояси, вигадливі фронтони. В обрамленні будинків широко використовувалися яскраво розфарбовані ліпні орнаменти з кераміки, майоліки і живописні композиції.

Також риси українського бароко з’являлися в образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві — живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та гаптуванні. Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України періоду XVII — XVIII століть. Парадну форму барокового малярства становлять розписи іконостасу — неповторні й високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Вони сповненні розгорнутою символікою, яка прочитується у виразних, театрально піднесених жестах, урочистих постатях, світлових ефектах, лініях драпірування тощо.  Нові художні тенденції знайшли своє втілення в книжковій графіці та іконописі, проявляючись у посиленні емоційного звучання релігійних сцен, у конкретизації місця дії та образів, наближення їх до народного типажу, що призвело до зміни засобів їхньої художньої виразності. Провідне місце у культурному житті тодішнього суспільства посідав жанр портрету, який також відноситься до яскравих і самобутніх явищ національної художньої культури. Художня мова відтворення портретного образу своєрідно використовувала європейські барокові ідеї та національні традиції, яким також були притаманні риси театралізації, умовності, певна символічна система. Вишуканий стиль бароко якнайкраще виражав духовні інтереси української козацької старшини й вищого духовенства, їхні прагнення до рафінованої аристократичності.  У ювелірному мистецтві України вже з другої половини XVII ст. помітно ускладнення форм виробів та їхньої орнаментики. Поступово предмети набувають все пишнішого декору з використанням в орнаменті листя аканта, гірлянд з квітів та плодів.

Нові віяння доби бароко проявилися і в художньому гаптуванні, в якому сильними були старовинні візантійські традиції. Для XVII століття характерна ще статичність композиції та площинний малюнок зображень. Але вже на межі століть відбувається різка зміна техніки гаптування, обумовлена перевагою нового художнього напрямку. Композиції стають вільними та пластичними, майстрині намагаються передати перспективу та об’ємність, широко використовується рослинний орнамент. Синтез мистецтв, притаманний стилю бароко, знайшов в українському мистецтві яскраве відтворення. Насичені за колоритом ікони в стилі барокко, разом з соковитим позолоченим різьбленням іконостасів, складали органічний та цілісний ансамбль, що полонив величністю та декоративністю загального звучання. Барокові риси проявляються і в оформленні стародруків, гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм.

Головним репрезентантом бароко в українській музичній творчості був партесний концерт.

Партесний концерт – це одночасний багатоголосний твір. Партесні твори мають вигляд комплектів книг-поголосників. Партія кожного голосу записана в окремій книжечці-партії. Кількість голосів (партій) коливалась від 3 до 8.Кожна партія виконувалась невеликою кількістю співаків, здебільшого по 1-2 на партію. Виконавцями партесної музики були хлопчики та дорослі професійні співці. Залучення жіночих голосів до виконання не практикувалось.

Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури — архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Воно довго сприймалося як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої епохи, мало на собі тавро чогось химерного, негармонійного. Проте Мистецтво України доби бароко, яке створювалось на основі народної естетики в тісному взаємозв’язку з мистецтвом інших країн, являє собою важливий етап у розвитку духовної культури українського народу. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

  1. Горобець В., Гурій В. Історія України в особах: Козаччина — К.: Україна, 2000. С. 30

 

  1. Жолтовський П. М. Український живопис XVII–XVIII ст. — К., 1978. С.295

 

  1. Кияниця Микола. Українське бароко як явище світової культури // Образотворче мистецтво. − 1990. — № 4.

 

  1. Макаров А. Світло українського бароко — К., 1994. — С. 47, С. 188

 

Казьміна Олена, Машков Віталій: Один комментарий

Добавить комментарий