«ОЙ, НЕ ПИЙ, КОЗАЧЕ…» — НАРОДНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПИЯКІВ ТА ПИЯЦТВА

dokladДоповідь дивіться тут…

Боровець Василь Миколайович

НТУУ «КПІ», ФПМ, КМ-31

 

Споживання алкоголю в Україні на одну особу  складає близько 12 літрів на рік. Щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей, це за даними Ради з питань охорони здоров’я. За даними колишнього міністра охорони здоров’я України Миколи Поліщука, щодня алкоголь вбиває 41 українця.

У традиційній культурі бачимо різко негативне ставлення до пияків, як до людей нікчемних, не здатних контролювати себе, а, отже, ні до чого не принадних. «П’яниця проспиться – до роботи не годиться», «Пити перестанеш – людиною станеш», «Від нічого робити п’ють тільки недалекі люди», «Хміль шумить – розум мовчить», «Було ремесло – так травою поросло» — такі оцінки дають п’яницям у народних прислів’ях. У іншій приказці вибудовується пряма залежність життєвого щастя та тверезого способу життя: «Щасливий той, хто вина не п’є», що може свідчити про неабияку актуальність даної проблеми.

Водночас, варто сказати, що за часів Київської Русі тверезість була національною рисою нашого народу, що передавалася з покоління в покоління через систему сімейного виховання та звичаєвого права. М. Карамзін вказує, що  князі Давньої Русі відрізнялися тверезістю [7]. У детальному дослідженні І.Г.Прижова з історії питної справи й п’янства в Україні містяться вичерпні  відомості з даного питання, зокрема дослідник зазначає, що «…пияцтва на Русі не було, не було цього діяння, що роз’їдає народний організм» [6]. Русичі вживали лише слабкоалкогольні напої: брагу, мед, пиво, квас, сп’яніння від яких несильне й діє нетривалий час. З Х століття на Русі було відоме й привезене з Візантії вино, але через високу вартість воно було доступне, головним чином, міській владі й багатим людям, які, як і простий люд, уживали переважно місцеві спиртні напої. Відомо, що вино за міцністю не перевищує 11%, а до XII століття вино на Русі «вживали тільки розведене водою, так само, як його пили в Давній Греції й Візантії» [2, с.78]. Існують відомості, що навіть у грецьких містах-колоніях, розташованих на узбережжі Чорного моря, вино вживали розведене водою у пропорціях: 1:3 – для чоловіків; 1:5 – для жінок; 1:8 – для дітей та хворих. Тобто бачимо, що люди знали про певні лікувальні особливості винного оцту, але не зловживали алкоголем заради «одурманювання». Що ж до «міцніших» напоїв – то їх просто не знали, відповідно й тоді, коли вони з’явилися, ставлення у народі до них зберігалося негативне, а стан алкогольного сп’яніння пов’язували з хворобами та смертю: «Хто в горілці шукає сили — той ходить по краю могили», «Немає такого здоров’я, яке встоїть проти горілки», — говорять прислів’я.

 

         У народних піснях, які, до речі, є молодшим фольклорним жанром, порівняно з тими ж малими жанрами фольклору, мотив пияцтва зустрічається досить часто. Переважно закликають чоловіків не пити, оскільки це має страшні наслідками для сім’ї пияка, як це показано в українській народній пісні «Ой не пий козаче»:

Не пий, козаче,

Дружина плаче,

Сумують діти –

Та все дарма!

Не пий, козаче,

Проп’єш удачу,

А без удачі

Життя нема!

У іншій пісні описано жахливі деталі потерпання жінки та сім’ї від чоловіка п’яниці:

Зацвіла ружа трояка

Мала я мужа, мужа я мала,

Мала я мужа пияка

 

Він нич не робить тілько п’є

Прийде додому, додому прийде,

Прийде додому, мене б’є.

«Скільки чоловіки випили горілки – стільки їх дружини і діти пролили сліз» — говорить народна приказка.

У приказці «Дурний розумного не любить, а п’яний тверезого» чітко подано антитезу дурний/п’яний – розумний/тверезий. Народна традиція ясно дає зрозуміти, що зловживати спиртним може лише нерозумна людина, і навпаки: людина розумна, починаючи пиячити, втрачає глузд: «Хто п’є хмільне — той говорить погане», «Не шкода вина, а шкода розуму», «Пити хмільне, так і говорити дурне», «П’яний – дурний, проп’є і кожух», «Хапонув вина – так і став без розуму»,  «Хто не впивається вином, той міцний буває розумом», «Досить пити – час розум збирати», «Горілки випив на копійку, а дурі виявив на рубль», «Вино в дурні виводить», «Вино з розумом не ладнають: хміль в голові шумить – розум мовчить» — ось такий калейдоскоп народних оцінок пияцтва подає нам народна творчість.

У творах українських класиків ХІХ ст. також піднімалася тема пияцтва саме у народному його сприйнятті як негативного явища, що позбавляє людину глузду. І. Котляревський, Г.Квітка-Основ’яненко, Марко Вовчок,  Панас Мирний, І.Нечуй-Левицький зверталися до цієї теми, використовуючи фольклористичні мотиви. Проте завжди пияцтво зображувалося як таке, що призводить до негативних або навіть трагічних наслідків. Наведемо один приклад. А І. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім’я» засуджує пияцтво через образ Омелька Кайдаша. Головний герой — добрий стельмах та гарний господар, але у Кайдаша був великий недолік — він дуже любив випити. А причин для того, щоб зазирнути у шинок, було багато: щоб залити давнє лихо — панщину,  через свою непотрібність у цьому житті, забути про свій страх перед старшим сином і т.п.. «Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашця», — говорить старий у шинку, а згодом топиться у болоті через свою п’янку [10].

Отже, достатньо звернутися до усної народної творчості, щоб спростувати тезу про віковічне пияцтво українців.Осуд пияцтва у народній творчості виражений широко, багатогранно, категорично. «Пияцтво не доводить до пуття», «Чарка горілки — лиха бочка», «Хто в чарку заглядає, той щастя не знає». Образ пияки змальовується дуже неприємно, його характеристика викликає неприязнь: «Пияка і свиня — то однакові звання», «Вино й горілку полюбив — свою честь погубив», — свідчать приказки, підкреслюючи, що любителі горілки —  то люди безвольні, котрі втратили совість і честь і є загрозою для оточуючих. «З пияцтва до злочину — рукою подати», «Біля горілки не обійдеться без бійки».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Грушенко В.С. Основи здорового способу життя. – Тернопіль,1999. – С.366.
  2. Зубков О.І. Зелений друг проти зеленого змія// Наука і суспільство. – 1986. – №1. – С..66.
  3. Іванова Н.В. Алкоголізм як педагогічна проблема // Радянська школа. – 1991. – №3. – С.34-38.
  4. Комсов Д.В. Розмови про антиалкогольне виховання. – К .: Наука, 1987. – 80с.
  5. Кузьмін В.Д. Ми і наші нащадки // Біологія в школі . – 1992. – №1-2. – С.18-21.
  6. Любар О.О. Пиття не доводить до пуття. – К.: Знання, 1988. – 30с.
  7. http://metodichka.com.ua/Narabotki8_aforizmi_alkogol.htm
  8. http://library.kiwix.org/wikipedia_uk_all/пияцтво%в%Україні.htm
  9. uk.wikipedia.org/wiki/Алкоголізм_в_Україн

10. http://chtyvo.org.ua/

«ОЙ, НЕ ПИЙ, КОЗАЧЕ…» — НАРОДНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПИЯКІВ ТА ПИЯЦТВА: 14 комментариев

  1. Олександра Нурієва

    Боровець Василь Миколайович, дійсно сподобалась Ваша доповідь.
    Тема, що стосується алкоголю і пияцтва в Україні насправді є актуальною зараз ( тим паче за часів економічної кризи та нестабільної політичної ситуації). Інформація варта уваги.
    У доповіді використані факти, що повністю підтверджуються списком використаної літератури.
    Вдало описано ставлення народу України до пияцтва через розкриття приказок та прислів`їв про вживання алкоголю.
    Звичайно, цілком доречний приклад з твору І.Нечуй-Левицького «Кайдашева сім`я».
    «П’яний – дурний, проп’є і кожух» — справді, пияцтво ще ніколи не мало позитивних наслідків. Саме тому слід не забувати про цю проблему, яка й зараз існує в Україні. А головне: починати її вирішення з себе і нести здоровий спосіб життя у суспільство.

    1. Василь Миколайович Боровець Автор записи

      Олександра, дякую за увагу до моєї доповіді. Я погоджуюся з Вашою думкою, що проблема вживання алкоголю є дуже актуальною в нашій країні, і з свого боку хочу додати, що ця проблема потребує негайного вирішення.

  2. Антон Кудрявцев

    Доброго вечора! Дякую за цікаву і гарно представлену доповідь. Хотів навести мої роздуми з цієї теми.
    Більшість людей-п`яниць намагається пояснити свое положення як безвихідь, через що вони і починають зближатись із алкогольними напоями. Однак це їх не виправдовує. Навіть в ті часи всі мешканці великих селищ та міст були під покровительством християнських церков. Одна із їх головних ідей на той час була саме впевненність, що із Богом немає перешкод, і що він завжди допоможе. До того ж — забути проблему не означає її вирішити, і твір «Кайдашева сім`я» повністю це підтверджує. Правду кажуть, що «скільки чоловіки випили горілки – стільки їх дружини і діти пролили сліз».
    Дякую за чудову роботу.

    1. Василь Миколайович Боровець Автор записи

      Антон, дякую за увагу до моєї доповіді. Я повністю погоджуюся з Вашою думкою, що більшість п’яниць намагаються пояснити своє положення як безвихідь і це дійсно їх не виправдовує!

  3. Олексій Валерійович Тягун

    Василю, доброго часу доби!
    Дякую Вам за Вашу чудову доповідь. Український фольклор справді засуджує ввживання алкогольних напоїв. Однак лише засудження замало для ефективної боротьби з цим явищем.
    Як, на Вашу думку, слід боротися з пияцтвом зараз?

    1. Василь Миколайович Боровець Автор записи

      Олексій, дякую за запитання. На мою думку, найбільш ефективною боротьбою з алкоголізмом в нашій країні є покращення життєвого рівня населення, оскільки низький рівень життя і є основною причиною алкоголізму.

  4. Катерина Столєтова

    Василь! Дякую за доповідь, присвячену настільки актуальній проблемі. А як Ви вважаєте, чи може висвітлення цієї теми в літературі вплинути на сумну статистику в нашій країні?

    1. Василь Миколайович Боровець Автор записи

      Катерина, дякую за запитання. На мою думку, висвітлення цієї теми в літературі матиме мізерний вплив на сумну статистику в нашій країні. Оскільки люди, що страждають алкоголізмом рідко звертаються до літератури щоб вирішити дану проблему.

  5. Анастасія Костянтинівна Гончарова

    Добрий день!
    Як вже було підкресленно, проблема пиятства е дуже актуальною в нашій країні. Спроби змінити становище були, а чи дали вони результати?
    Діти починають пиячити, дивлячись на своїх батьків і беручи із них приклад, у той час як ті робили те ж саме, дивлячись на своїх, цей ланцюг майже неможливо зупинити. У доброму сенсі, алкоголь символізує щось святкове, недоступне для щоденного вживання, а коли цей барьер між святом і повсякденністью пропадає, з’являеться те, про що наголошує стаття на початку повіствування.
    Я мало сподіваюсь на те, що ситуація зміниться, але плекаю надію, що кожна людина обере свій, правильний шлях у житті, адекватно оцінить те, що вона має і чим мусить дорожити.
    Дякую!

    1. Василь Миколайович Боровець Автор записи

      Анастасія, дякую за коментар. Я погоджуюся з вашою думкою, що бар’єр між святом і повсякденністю у вживанні алкоголю повинен існувати, проте я все ж таки сподіваюся, що найближчим часом в нашій країні ситуація зміниться на краще.

Добавить комментарий