ПОНЯТТЯ ТРИЄДНОСТІ В ЯЗИЧНИЦТВІ СЛОВ’ЯН

dokladДоповідь дивіться тут…

Якимчук Арсен Олегович

ННК «ІПСА», група КА-33

Поняття триєдності ще з давніх-давен символізувало щось важливе, магічне, особливе. У кожному культі, релігії або інших ідеологічних засадах людського суспільства присутнє це поняття. Це три світи у міфологічних уявленнях (людський, небесний та підземний); три сутності людського існування (тіло, душа та дух); три часовість (минуле, теперішнє й майбутнє); тричленність простору, що відтворюється у храмових спорудах різних часів; триєдність божества (у християнстві – Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий) і т. д. Ми акцентуємо увагу на образах триєдності у слов’янській язичницькій культурі.
Поглянувши на пантеон слов’янських богів, побачимо, що головними, божествами були Дажбог, Хорс (або Хорос) та Стрибог. Саме цю тріаду, що уособлювала всі етапи світобудови та буття людини (Творення – Життя – Руйнація), дослідники вважають центральною у пантеоні давніх слов’ян
[3, с.57].
Це об’єднання трьох богів – Дажбога, Хорса та Стрибога – має ще й іншу назву: Триглав, або Троян [4]. Точніше можна сказати, що Триглавом називався божественний принцип трьох іпостасей світобуття «народження – існування – смерть», втілений в антропорфному образі божества. Зрозуміло, що буття усього навколишнього світу живої та неживої природи підпорядковувалося даній схемі. Так, спостерігаючи за Сонцем, яке щоранку «народжувалося», проходило денний шлях по небу, а надвечір «помирало», завдяки страху того, що Сонце може знову не «народитися», вони й формували міфологічні уявлення про цей об’єкт як про живу істоту. Те саме можна сказати і про каміння, дерева, скелі, вулкани і т.д., чий «життєвий цикл» був довшим, проте мав такі самі складові. З’являлися різні форми поклоніння даним об’єктам, які згодом переросли у первісні форми релігії (тотемізм, анімізм, первісна магія) [2]. Проте, на нашу думку, основою для таких процесів було власне «тримірне» бачення світобуття.
Ще одним образом триєдності, яке було і залишається центральним у народній свідомості та культурі, а отже, й досі має прояви у різних формах усного та прикладного мистецтва, є Світове древо. Воно поєднує в собі як вертикальну так і горизонтальну тричленність. Вертикально це три світи: підземний, земний та небесний. Кожному зі світів відповідає одна з трьох частин символічного подання Дерева. Так, підземному світові відповідає коріння, земному – стовбур та крона – небесному. До кожної з цих частин «приписані» певні істоти, що й символізують той чи інший світ і у міфологічному сприйнятті маркуються відповідно як «чисті» (небесні), «хатні» (звичайні, але безпечні) або «нечисті» (хтонічні, демонічні). Внизу, поблизу коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини. Це пов’язано з тим, що нижня частина Дерева символізує не лише підземний світ, а й воду, що традиційно сприймалася як сфера впливу ворожого людині божества (у
пізніших трансформаціях чорта зображують саме мешканцем боліт, ставків, водовертей, та й власне води).
У середній частині знаходяться великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також світ людей. У верховітті Світового Дерева літають птахи та бджоли («божі пташки», як називають їх у народі за працьовитість і користь), також тут містяться небесні світила, пізніше тут зображуватимуть «янгольські душі».
В образі Світового дерева поєднуються поняття часу, простору, життя та смерті. Тричленність торкнулася і суспільного контенту: людина, суспільство, Всесвіт (мікрокосм, мезокосм, макрокосм відповідно) – уявлялися як одне ціле. Порушення у житті індивіда спричиняло порушення у житті соціуму, поетапно на всіх його щаблях (сім’я – селище – людський рід), і призводило до всесвітнього безладу. Усі події в суспільстві та переживання окремих людей відбувалися одночасно в кожному з цих трьох світів, так і в усіх разом, взаємопов’язано, як у єдиному організмі. Саме тому таким сильним було звичаєве право, порушників якого тяжко карали, адже проступок одного загрожував усім. Світове дерево було символічним зображенням цих світів, такою собі мікросхемою всього сущого. Пращури вірили, що світ влаштований саме так, а перехід від одного світу до іншого (у світ предків – небесний) відбувається саме так вертикально, як лазання по стовбуру[1].
Подібна вертикаль, тричленність світу, як вже було сказано, має відтворення у прикладному мистецтві й досі, а християнство повністю перейняло цю структуру, що бачимо це у іконописних есхатологічних зразках.
Список використаних джерел: 1. Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей, 2002. – 448с. 2. Мелетинский Е. Поэтика мифа. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Literat/melet1/ 3. Успенский Б. А. Филологические разыскания в области славянских древностей (Реликты язычества в восточнославянском культе Николая Мирликийского). — М.: Изд-во МГУ, 1982. — 245 с. 4. http://www.oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/statti/138-slovyanskiy-panteon.html

ПОНЯТТЯ ТРИЄДНОСТІ В ЯЗИЧНИЦТВІ СЛОВ’ЯН: 6 комментариев

  1. Анар Ельдар огли Ширалієв

    Шановний Арсен Олегович!

    Аргументовано, чітко і лаконічно — саме так Ви донесли тему своєї роботи!
    З чим я Вас щиро вітаю! Хотів би спитати: як Ви особисто ставитесь до язичництва?

    З нетерпінням чекаю на відповідь!
    З повагою, товарищ Одіна, пан Анар.

    1. Арсен Олегович Автор записи

      Доброго дня, Анаре Ельдаре!
      Щиро дякую за Ваш коментар.
      Щодо Вашого питання (за яке Вам дякую), то без усіляких суспільних догм я прибічник язичництва, та не маю проти нього нічого поганого. Це дійсно потужна релігії поєднання людини з природи, роботи з енергією; язичницьке суспільство — це Справжнє суспільство, де є гармонія, мир, краса, розуміння. Елементи, наслідування язичництва вилилися в інші релігії. Так, наприклад, в християнстві більшість великих свят співпадають зі святами язичників; елемент вогню в церкві так само запозичений від язичництва як провідник між матеріальним та духовним світом у самій людині. І цей список можна продовжувати ще дуже довго.
      Язичництво на нашій території було ключовою, головною особливістю нашої культури. І саме його необхідно розвивати, а не провокувати боротьбу, ворожість між іншими релігіями.

  2. Анна Войтенко

    Добро дня, Арсене.
    Щиро дякую за розглянуте питання.
    Так, відголос язичництва є всюди, не лише в переглянутих прикладах. Та й охопити усе неможливо, адже велика кількість істинних знань нам закрита.
    Ще раз дякую за Вашу розгорнуту оповідь даної теми.

  3. Владислав Федюков

    Доброго дня, Арсен Олегович.
    Дуже зацікавила ваша тема. Якщо ви надумаєте продовжувати вашу дослідницьку діяльність в цьому напрямку, то раджу вам книгу Мірчі Еліади про становлення релігійних систем та вірувань.
    Що ви можете сказати про схожість слав’янської міфології з сусідніми ,балтійськими та скандинавськими міфологічними системами?

    1. Арсен Олегович Автор записи

      Доброго дня.
      Дуже дякую Вам за запитання. Що ж, досконала відповідь на дане питання мені не відома, проте як у слов’ян, так і в народів Прибалтики, Скандинавії та сусідніх країнах, дуже схожа міфологічна система, а саме: пантеон богів, структура, похождення та текст міфів і так далі. Взагалі, оскільки ми «змішані» з даними народностями, то й міфологічні уявлення відповідно також схожі.
      Ще раз дякую Вам за питання.

Добавить комментарий