Сльота Максим

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО, ЯК САМОСТВЕРДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОБУТНОСТІ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ.pdf

Презентація

НТУУ«КПІ», ННК «ІПСА» , КА-23

Яскравою та своєрідною була українська барокова культура. Як і європейське, українське бароко характеризувалося поєднанням світських мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, алегоризму і метафоричності. Характерною особливістю бароко було проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві того періоду.

Культура та мистецтво кожної нації розвивається поступально, індивідуальні особливості кожної нації формуються протягом багатьох десятиліть та століть. В історії кожного народу існує період, коли його культура остаточно сформувалась як незалежна та своєрідна, набула рис, які приаманні тільки їй і відрізняють її від сусідніх культур. Для України таким періодом стало XVII – XVIII ст. Саме у цей час українці утвердилися у світі як самостійна нація зі своєю культурою та державою.

Будівництво власної державної структури, поява власної національної еліти не могло не супроводжуатися бурхливим розвитком і національної культури та мистецтва. Політичні, економічні та реліійні чинники сприяли такому процесові.

Українське бароко XVII ст. часто називають «козацьким», оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Крім того, чимало шедеврів архітектури і живопису були створені на замовлення козацької старшини.

Козацькими в той час були такі жанри мистецтва, як історичні пісні і думи, козацькі літописи (Самовидця, гадяцького сотника Г. Граб’янки, кількатомний літопис учасника походів запорожців С. Величка), плачі й панегірики (яких лише чеснот не приписували своїм героям поети-панегіристи С. Яворський, II. Орлик, І. Орловський і Ф. Прокопович), лицарська поезія, козацький гопак. Велику роль у культурі того часу відіграла пісня. Провідним жанром у музиці став хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Творцями барокової церковної музики були А. Ведель, М. Березовський, М. Ділецький, Д. Бортнянський — композитори, слава яких вийшла за межі Батьківщини. З їхніми іменами пов’язаний розвиток симфонічної музики — концертів, кантат, ораторій. Твори Д. Бортнянського виковувалися в різних країнах, про нього говорили як про найвідомішого на той час у Росії. Сам же Бортнянський називав Моцартом духовної музики свого співвітчизника Веделя.

Стиль бароко в Європі був переважно дворянським, а в Україні він мав демократичну орієнтацію, що виявилася у властивих українському бароко любові до прикрас, декоративності, потягу до святковості, поетичності В усіх сферах життя. Це відобразилося на оформленні української книжки XVII—XVIII ст., декоративна пишність якої не має аналогів ні в Європі, ні в Росії. Кожна сторінка лаврського стародруку є ніби вишуканим мереживом з друкарського шрифту, орнаменту і гравюр. Наприклад, титул київського «Псалтиря» 1728 р., виконаного А. Козачковським, і титул почаївського «Служебника» 1744 р., зробленого Ф. Гочемським. Осередком граверства став Київ, де працювали видатні гравери Л. Тарасевич, І. Щирський, І. Мигура, І. Стрельбицький.

У бароковому мистецтві реальність органічно поєднана з алегоріями, метафорами, гіперболами та іншими засобами асоціативної побудови образу. Представники західних шкіл виробили цілий арсенал тропів — метафор, символів, гіпербол, літот тощо — для творів персоналістського характеру, які через алегорії підкреслювали певні важливі риси явищ чи осіб. Українська свідомість — в умовах творення нових національних цінностей, героїв, національної еліти — теж йшла тим самим шляхом, алегорично унаочнюючи риси шановних гетьманів і полковників, діячів церкви, працівників на духовній і культурній нивах. Українське бароко утверджувало також образи, що характеризували колективні, суспільні, національні риси народу в цілому. Образ України (тоді Малої Русі) у вигляді зодягненої в порфіру і коронованої Діви, яка просить покровительства у митрополита київського Івасафа Кроковського, бачимо на гравюрі Івана Щирського «Всенародне торжество» (1708). У гравера Леонтія Тарасевича алегорією Дніпра виступають музичні русалки, міста Києва — обвита лавровими гірляндами альтанка, а місто Харків у Щирського постає у вигляді прекрасного саду, насадженого і виплеканого Григорієм і Федором Захаревськими.

У бароковій архітектурі втілено найвищі мистецькі досягнення доби. Згадаємо передусім дерев’яні церкви, представлені різними школами — волинською, галицькою, буковинською, закарпатською, придніпровською та ін. Пам’ятками козацького бароко стали кам’яні церкви — архітекторів вабили декоративні можливості стилю, єдність споруди з довкіллям. Були створені нові ансамблі, центрами яких стали відновлені у ХVII ст. на кошти козацької старшини давньоруські святині: Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівська церква — у Києві, Собор Єлецького монастиря — у Чернігові й особливо Успенський собор, що здавна був найпопулярнішою будовою на Русі.

У Європі в архітектурному оздобленні соборів та церков, як і раніше, рясно застосовувалася скульптура. Завдяки їй споруди набували більшої об’ємності, декор – насиченості. Невід’ємним атрибутом пізнього європейського бароко є ордерна система з її величними колонами, пілястрами та фронтонами. В українській православній архітектурі, яка розвивалася під впливом візантійської, скульптурне мистецтво не було поширене. Ордерна система також не була дуже розповсюдженою. Натомість в українському бароко більшу увагу приділяли загальним формам споруди, її пластиці. Популярними типами культових споруд в Україні стали такі, що були невідомі у Європі. Такі храми вражали своєю конфігурацією, яка не вкладалася у схему базилік, які були основною структурою католицьких храмів. Чого тільки вартий хрещатий, п’ятикупольний тип храмів, яскравими прикладами якого є Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві, Катерининська церква у Чернігові.

Близьке українцям за духом європейське бароко знайшло сприятливий ґрунт для поширення на українських землях. Однак, під впливом місцевих традицій цей стиль так сильно видозмінився, що тепер його неможливо сплутати з ніяким іншим. Вибаглива пишність та вигадливість європейських барокових декорів поступилася більш стриманому використанню ліпного орнаменту на стінах українських споруд. У Європі в архітектурному оздобленні соборів та церков, як і раніше, рясно застосовувалася скульптура. Завдяки їй споруди набували більшої об’ємності, декор – насиченості. Невід’ємним атрибутом пізнього європейського бароко є ордерна система з її величними колонами, пілястрами та фронтонами. В українській православній архітектурі, яка розвивалася під впливом візантійської, скульптурне мистецтво не було поширене. Ордерна система також не була дуже розповсюдженою. Натомість в українському бароко більшу увагу приділяли загальним формам споруди, її пластиці. Такі храми вражали своєю конфігурацією, яка не вкладалася у схему базилік, які були основною структурою католицьких храмів. Чого тільки вартий хрещатий, п’ятикупольний тип храмів, яскравими прикладами якого є Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві, Успенський собор у Новгород-Сіверському тощо.

Певні стильові зміни пов’язані з ім’ям російського архітектора І. Шеделя. На замовлення Києво-Печерської лаври він збудував велику лаврську дзвіницю — найвищу в межах Росії (96,5 м), крім того, використав принципи ордерної архітектури. Інші барокові споруди І. Шеделя — дзвіниці Софійського собору та Михайлівського монастиря. Справжніми перлинами мистецтва є Андріївська церква (архітектор В. Растреллі), Покровська церква в Києві (архітектор І. Григорович-Барський), собор Святого Юра у Львові (архітектор В. Меретин). Значним досягненням козацької доби стало створення першої вищої школи й визначного культурно-освітнього центру в Україні — Києво-Могилянської академії.

Дух епохи бароко на Україні стверджував великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба проти національного та релігійного утиску. Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури — архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства.

Список використаних джерел та літератури

  1. Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. – К., 1978. — С. 294- 299.
  2. Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. — 302 с.
  3. Іваньо І. В Про українське літературне барокко / Радянське літературознавство. – 1970. — № 10. – С. 11-15.
  4. Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – 247 с.
  5. Новицький Олекса. Про відродження українського архітектруного стилю // Украинская жизнь. – 1913. – № 9

Сльота Максим: Один комментарий

  1. Vadim

    Барокова культура є дійсно яскравим явищем в українській культурі. Важливим у доповіді є те, що зазначена значна роль козацтва у формуванні барокового мистецтва в Україні.

Добавить комментарий