Українське анімаційне кіно в ХХ – ХХІ ст.

Олійник Яна

КПІ, ФПМ, група КМ-32

 Доповідь дивится тут ...

Доповідь дивится тут …

Тема українського анімаційного кіно не є дуже обговорюваною, і мало хто знає, що воно існує вже досить давно. Так, українська мультиплікаціє народилась аж 1927 року, коли на екранах вперше з’явився український радянський мультиплікат – екранізована «Казка про солом’яного бичка». Саме тому метою цієї презентації є збудити інтерес до історіїі цього мистецтва і привернути увагу до чарівного світу українського мальованого кіно.

Уперше українське анімаційне кіно заявило про себе п’ятихвилинною стрічкою, знятою 1927 року режисером-мультиплікатором В. Левандовським за народною «Казкою про солом’яного бичка». Мультфільм було створено в техніці «пласкої маріонетки» — тобто за допомогою невеличких паперових фігурок, частини яких були з’єднані шарнірами. В. Левандовський працював над стрічкою як сценарист, режисер і художник-мультиплікатор. На превеликий жаль, фільм не зберігся, нам відомо про нього лише за кількома кадрами.

Левандовський народився 24 лютого 1897 в Києві. У 1923 р. навчався в балетній школі, Київському музично-драматичному інституті. Закінчив Київську Академію мистецтв. З 1920 р. працював художником в театрах, видавництвах. З 1925 р. працював на Одеській, потім на Київській кінофабриці ВУФКУ. Один з засновників української анімації. Використовував техніку площиннихх маріонеток (сам конструював маріонетки та станки для їх зйомки). У 1930–1935 рр. знімав науково-технічні фільми. З 1936 р. працював на кіностудії «Мосфільм» (ХВО № 5 під керівництвом О. Л. Птушко) як аніматор та режисер лялькового кіно. Винайшов та запровадив у виробництво «автоматичний олівець» — пристрій для контролю покадрового руху ляльки у просторі. Левандовський вперше в радянській анімації застосував так званий метод «еклеру», коли акторів, які грають людських персонажів, знімають на плівку з нормальною швидкістю — 24 кадри на секунду, а потім аніматор, підкладаючи кадри відзнятої плівки під свої малюнки, перевіряє рух свого анімаційного персонажа в часі, звичайно, роблячи художній відбір, загострюючи рух. Помер 18 квітня 1962 р.

В Україні вперше майстерню мультиплікаційних фільмів (Одеса, 1926) створив В. Левандовський. Його фільми «Казка про солом’яного бичка» (1927) і «Казка про Білку-господарочку та Мишу-лиходієчку» (1928) ґрунтувалися на українському Понад чотири десятиріччя тому, В 1927 р., на екранах вперше з’явився український радянський мультиплікат. Художній мультиплікат. Це була екранізована «Казка про солом’яного бичка». Все, чисто все у цьому фільмі було зроблено розумом, хистом та руками В. В. Левандовського — і начерк сценарію, і ескізи персонажів, і тисячі малюнків, і зйомка цих малюнків на кінострічку. Він працював у необладнаному приміщенні, працював з ранку до вечора, а іноді продовжував свій робочий день і на всю ніч, до схід сонця. Як не кажіть, а все ж десять хвилин демонстрації — це понад п’ятнадцять тисяч кадриків, які треба підготувати, намалювати і зафіксувати на плівці.

Від «Казки про солом’яного бичка» лишилися окремі кадрики, репродуковані у газетах, журналах, книжках. Судячи з них та зі спогадів тих, хто бачив картину, це був досить цікавий, а головне, оригінальний за образотворчим вирішенням фільм. Симптоматичним був уже і сам вибір народної казки, мудрої та веселої, для першого художнього мультфільму, і вразливий малюнок персонажів, зроблений у добрій народній традиції. Не менш цікавими були і пошуки прийомів зйомки.

Всі, хто бачив фільм, в один голос твердять, що це була цікава й мистецька річ. Так, приміром, харків’янин Олександр Шимон пише: «Нам довелося бачити кілька мультиплікаційних персонажів… Маленькі паперові фігурки тварин, що складаються з шарнірно з’єднаних частин, вони і тепер Дивують своєю виразністю і філігранністю технічного виконання, чудово відтворюють ілюзію руху». популярність здобула в Україні та за її межами серія В. Дахна про пригоди козаків. Левандовський В’ячеслав В’ячеславович (24 лютого 1897 — 18 квітня 1962) — художник, аніматор, один з засновників української анімації.

Фільмографія Левандовського представлена такими мультфільмами як:

  • 1927 — Казка про солом’яного бичка (режисер, сценарист, художник-постановник) — фільм не зберігся
  • 1927 — Десять (інша назва Десять років) (режисер та сценарист)
  • 1927 — Українізація (режисер, сценарист, художник-постановник)
  • 1928 — Казка про білку-чепурушку та мишку-злодюжку (режисер)
  • 1928 — Тук-Тук та його приятель Жук (фільм закінчений учнями В. Левандовського)
  • 1930 — Тук-Тук на полюванні (режисер, сценарист, художник-постановник)
  • 1936 — Лис та виноград (режисер, сценарист, художник-постановник)
  • 1937 — Срібний дощ (режисер)
  • 1937 — Лис та вовк (аніматор)
  • 1937 — Заповіт (інша назва Заповіт пса-скотинки) (аніматор)
  • 1940 — У ляльковій країні (за мотивами спекталів лялькового театру С. Образцова) (режисер, художник-постановник)
  • 1956 — Небесне створіння (за мотивами спекталів лялькового театру С. Образцова для дорослих) (аніматор)
  • 1958 — А як у вас? (аніматор)
  • 1959 — Російська народна іграшка (аніматор)

Після тривалої перерви, зумовленої роками війни, українська мультиплікація продовжила свій розвиток наприкінці 1950-х років. На базі студії «Київнаукфільм» було створено Об’єднання художньої анімації. Молоді художники-аніматори та режисери, що прийшли сюди працювати, стали засновниками української національної школи мультиплікації: Є. Пружанський, В. Дахно, Н. Василенко, В. Гончаров та ін. їхня творчість визначила жанрову палітру українського анімаційного кінематографа. Так, фільми Н. Василенка («Маруся Богуславка», «Микита Кожум’яка») представляють героїко-епічний жанр, твори Є. Сивоконя («Як у нашого Омелечка невелика сімеєчка», «Таємниця приворотного зілля») — жанр комедійної анімації, а твори Б. Храневича («Капітошка», «Повертайся, Капітошко!») — казковий жанр. Режисер І. Гуревич відкрила жанр фільму-пісні («Як дружини чоловіків продавали», «Як чоловіки дружин провчили»).

До середини 1970-х років в українському анімаційному кінематографі остаточно сформувалася національна школа, головною ознакою якої став тісний зв’язок із рідною культурою, народними традиціями у мистецтві. Цей час можна назвати періодом розквіту української анімації, оскільки саме тоді відбувалися найвизначніші творчі досягнення художників студії «Київнаукфільм», активний пошук нових форм, тем, образотворчих рішень і технік. Творчий колектив студії поповнився новими художниками й режисерами, які підняли українську анімацію на новий, надзвичайно високий професійний рівень.

Основним джерелом став народний фольклор. Це проявилося в сюжетах творів, образах персонажів, особливостях художньої мови. Чимало творів української анімації створені на основі народних казок та легенд, зокрема «Чарівник Ох» (реж. Д. Черкаський), «Івасик Телесик», «Колосок» (реж. Л. Зарубін), «Кривенька качечка» (реж. А. Грачова), «Котигорошок» (реж. Б. Храневич).

Величезної популярності набула «козацька» серія, яку створили художники А. Вадов, Є. Кирич, Г. Уманський та І. Будз під керівництвом видатного українського режисера В. Дахна. У яскравих мультиплікаційних образах козаків Тура, Грая та Ока, надзвичайно близьких до героїв народних казок, утілено риси українського характеру: патріотизм, кмітливість, винахідливість, гумор.

 Окрім «Козаків» українські мультиплікатори створили ще кілька анімаційних серіалів, які увійшли до золотого фонду вітчизняної мультиплікації: «Пригоди капітана Врунгеля» й «Лікар Айболить» (реж. Д. Черкаський, худ. Р. Сахалтуєв), «Аліса в Країні чудес» і «Аліса у Задзеркаллі» (реж. Є. Пружанський, худ. І. Смирнова та Г. Уманський).

Про талановитість українських мультиплікаторів свідчить і повнометражний твір анімаційного кінематографа «Острів скарбів» — дійсно високохудожня стрічка, у якій органічно переплелися елементи комедійного німого кіно, відеокліпу, циркової буфонади.

Наприкінці XX ст. Об’єднання художньої анімації «Кифївнаукфільму» перетворилося на самостійну художню студію «Украніма- фільм». Одним із перших творів, знятих на студії, стала славетна повнометражна стрічка «Енеїда» — екранізація однойменного твору І. Котляревського. Саме вона проголосила початок нової ери в розвитку мистецтва української мультиплікації.

«Козаки» — серія мультиплікаційних фільмів, знятих в УРСР на українській студії «Київнаукфільм». Автор сценарію і режисер — Володимир Дахно. Всі мультфільми є короткометражними, їх тривалість не перевищує 20 хвилин. Різні серії циклу часто транслюються на майже всіх українських телеканалах.

З виходом першої серії «Як козаки куліш варили» в 1967 році, мультсеріал відразу здобуває величезну популярність, а харизматичні персонажі стають народними улюбленцями. Герої мультфільмів «Як козаки …» є своєрідним національним символом.

Головними героями мультсеріалу є троє запорозьких козаків: Бурмило, Коротун і Силач (за сценарієм, мають імена Грай, Око і Тур відповідно, але в самому серіалі завжди безіменні).

У сюжетах мультфільму герої потрапляють в неймовірні пригоди, зустрічаючись з людьми з різних країн і епох, навіть з богами і інопланетянами. У мультфільмах відсутні діалоги і будь-який текст, за винятком вступного або заключного тексту «від автора» — дія відбувається у вигляді інтуїтивно зрозумілих сцен.

Всього створено дев’ять мультфільмів про козаків. Всі ці мультфільми короткометражні, їх тривалість не перевищує 20 хвилин. Окремі серії отримували нагороди та премії на державних і міжнародних фестивалях.

Цікаві факти:

  • Мультсеріал мав велику популярність у Ірані.
  • У всіх серіях присутнє аранжування українських народних пісень.
  • За мотивами мультсеріалу в 2005 році одеська компанія «Jam-Games» розробила комп’ютерну гру «Як козаки Мону Лізу шукали» в жанрі «квест».
  • Під час групового турніру Євро 2012 українська збірна у групі D грала із суперниками у послідовності аналогічно серії «Як козаки у футбол грали»: із лицарями (збірна Швеції), мушкетерами (збірна Франції) та джентльменами (збірна Англії). Також збірна України на Євро 2012 виграла в Шведів 2:1 — так як і в мультфільмі: козаки перемагають лицарів (Шведів) з таким самим рахунком.
  • Козаки — серія відеоігор створена українською студією GSC Game World, 2001 —2006.

Лис Микита — перший український багатосерійний мультиплікаційний серіал знятий після здобуття Україною незалежності. Серіал знято за мотивами сатиричної поеми-казки Івана Франка «Лис Микита». Його виготовлено на замовлення Всеукраїнського товариства «Просвіта» на кіностудії «Фрески» з 2005 до 2007 року. Бюджет картини становив 10 млн. грн. (за іншими даними 6 млн грн.). Прем’єрний показ мультсеріалу «Лис Микита» відбувся у кінотеатрі «Кінопалац» 15 червня 2007 року. На телеекрани мультфільм вийшов в ефірі Першого національного у 2009 році. У 2008 році компанія «ТОВ Фрески» видала мультсеріал на DVD-носіях.

У серіалі розповідається про пригоди хитрого та розумного Лиса Микити. Про цікаві витівки, які він завдає іншим звірятам та як виплутується зі всіляких ситуацій.

Цікаві факти:

  • Коли звірі починають сердитися на царя звірів Лева, звучить адаптований варіант пісні «Разом нас багато» гурту «Ґринджоли»  — гімн Помаранчевої революції.
  • Під час того, як Ведмідь Бурмило і Лис Микита йдуть красти мед у село, лунає пісня «Нас океаном несе, в ньому ми зможемо все…» гурту «Океан Ельзи».
  • Також у мульсеріалі лунають пісні таких гуртів, як «Брати Гадюкіни», «ABBA», «Соколів», Mad Heads XL, Піккардійської Терції, ВВ, Хвилю тримай, Мері, співаків Руслани, Ані Лорак, Оксани Білозір, Тараса Петриненка, Гайтани, Івана Поповича, Анатолія Мокренка та інших.
  • У мультсеріалі персонажі користуються бойківською говіркою, яка, до речі, є у творі Івана Яковича Франка «Лис Микита».
  • У мультфільмі використовуються національні і сатиричні риси одягу. Наприклад, Лис Микита, Сонце у гуцульському кептарику чи Місяць у нічному ковпачку.
  • Мультсеріал планувався на 260 хвилин, а виготовили 405 хвилин.
  • У створенні музичного тла фільму відіграв український композитор Мирослав Скорик.
  • Для створення цього мультсеріалу було використано 450 тисяч малюнків.
  • Над мультсеріалом працювали 70 аніматорів.
  • На “Лиса Микиту” витратили близько шести мільйонів гривень. Працювали кілька років через проблеми з фінансуванням. Автори стверджують, що фільм створений для різновікової аудиторії. Для дітей – повчальний, а дорослі помітять схожість звірів із політиками.

«Народна мудрість» — український мультиплікаційний цикл із 50 короткометражних серій режисерів Степана Коваля та Володимира Задорожного за мотивами українських прислів’їв та приказок.

На Універсальному багатокультурному фестивалі кіно (Лос-Анджелес), який відбувся протягом 12 — 14 квітня 2013 року «Народна мудрість» була визнана найкращою в номінації мультиплікаційних короткометражних фільмів. У цілому учасниками фестивалю стали понад 20 країн

Пригоди капітана Врунгеля (рос. Приключения капитана Врунгеля) — мультсеріал об’єднання художньої мультиплікації студії «Київнаукфільм», що складається з 13 серій. Режисер — Давид Черкаський. Мультфільм створено за сюжетом однойменної повісті Андрія Некрасова. В 1976 році були створені перші три серії, з 4 по 6 серії — у 1977 році, 7-9 серії — у 1978, нарешті, фінальні (з 10 по 13 серії) — у 1979 році.

Старий морський вовк капітан Врунгель приймає запрошення взяти участь у міжнародній вітрильній регаті. Однак у порту відправлення на борт його яхти «Біда» потрапляє викрадена з музею статуя Венери, на яку полюють не тільки правоохоронні органи в особі агента Нуль-нуль-ікс, але й безжалісні гангстери Джуліко Бандитто та Де ля Воро Гангстеритто, що працюють на загадкового Шефа.

Українська анімація відроджується — з’являються нові студії. Поки це окремі, майже рідкісні випадки, але вони не просто декларують наміри робити мультфільми, а й прагматично працюють над створенням матеріальної та технічної бази, шукають талановиту молодь, захоплену анімацією.

Використані джерела:

  1. Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. Книга про мультиплікацію. Борис Крижанівський – 2007 – с.62-66

  1. Всі предмети — Освіта -Допоміжні та довідкові матеріали [Електронний ресурс]. –Режим доступу : URL: http://www.subject.com.ua/textbook/art/10klas/84.html–Назва з екрана.

  1. YouTube – відеохостинг [Електронний ресурс]. –Режим доступу : URL: https://www.youtube.com/watch?v=N3tm5_TFIxE ; https://www.youtube.com/watch?v=yn150GWiYPM – –Назва з екрана.

  1. Кіно-Переклад. Дивлюся кіно українською [Електронний ресурс]. –Режим доступу : URL:http://kino-porg.ua/2007/06/lis-mikita-stav-geroyem-bagatoserijno/–Назва з екрана.

  1. Вікіпедія – вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: https://uk.wikipedia.org/wiki–Назва з екрана.

  1. Учнівська вікі-стаття «Історія анімації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http://wiki.ciit.zp.ua/index.php–Назва з екрана.

  1. Телекритика — перше та найпопулярніше українське інтернет-видання про медіа [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http://www.telekritika.ua/daidzhest/2013-07-13/83274 – стаття Ольги Жмудовської –Назва з екрана.

  1. Кинопоиск – інтернет проект, присвячений кінематографу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http://www.kinopoisk.ru/film/43254/ –Назва з екрана.

Українське анімаційне кіно в ХХ – ХХІ ст.: 14 комментариев

  1. Ольга Миколаївна Арсенич

    Яно Олегівно!
    Ваша доповідь та презентація є не тільки яскравою та цікавою! Завдяки ій, я дізналась, що українське анімаційне кіно не зупинилось в розвитку на славетних «Козаках», що не може не радувати. Також з Вашої доповіді дізналась, про те, що провідником анімаційного мистецтва в Україні є Степан Коваль. Саме він є автором проекту “Моя країна — Україна” . А до Вас питання — яка є технологія створення українських мультфільмів?

    1. Яна Олегівна Олійник

      Ольго Миколаївно!
      Дякую вам за ваш відгук, мене дуже тішить, що моя презентація допомогла вам дізнатись щось нове і цікаве!
      Як вже зазначалося на початку моєї доповіді, українські аніматори використовували техніки «пласкої маріонетки», «автоматичного олівця» і «еклеру». Зараз анімація не стоїть на місці і старі механічні техніки замінюються на комп’ютерні, такі як 2-d і 3-d графіка, мальована анімація тощо.

  2. Анна Кравченко

    Шановна Яно, дякую за цікаву статтю!
    Дійсно, приємно згадувати дитинство. Мене останнім часом часто відвідує бажання створювати анімаційні фільми типу згаданої у Вашій доповіді «Кривенькій Качечці». Як Ви вважаєте, чи є шанс у анімаційного мультфільму відродитися в сучасну еру комп’ютерної 3Д графіки? Чи буде такий мультфільм користуватись популярністю серед сучасних маленьких глядачів?

    1. Яна Олегівна Олійник

      Шановна Анно! Дякую за ваше запитання і коментар. Звичайно, я впевнена, що в української анімації є шанс показати себе і в 3д техниці, бо в нашій країні дуже багато талановитих людей, яких зараз можуть бути привернути до цього мистецтва. Тож, я сподіваюсь, невдовзі, українська анімація порадує нас новими шедеврами, створеними з використанням найновіших технік і прийомів.

      1. Анна Кравченко

        Ні, я не змогла донести до Вас свою думку.
        Я мала на увазі чи зможе поряд із ЗД анімацією існувати мультфільми із використанням справжніх малюнків, таких, як фони у мультфільмі «Івасик Телесик». Тобто я вважаю такі мальовані мульифільми естетично більш привабливими, ніж мультфільми, створені з використанням лише сучасних програмних засобів. А яка Ваша думка?

Добавить комментарий