Нікітін Андрій

МЕЦЕНАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ. БОГДАН І ВАРВАРА ХАНЕНКИ.pdf

Презентація

1.В анналах вітчизняної історії простежується вісім поколінь генеалогічного древа знаного українського роду Ханенків. Серед найвідоміших його представників:

— Михайло Степанович — уманського полковника, гетьмана Правобережної України (1669—1674 рр.).

— Микола Данилович — його онук;  за гетьманства Кирила Розумовського був генеральним хорунжим

— Олександр Іванович — активний учасник проведення реформи 1861 р. на Чернігівщині, збирав стародруки, був автором праць з історії України, хранителем багатющого фамільного архіву.

— Богдан Іванович — людини високої культури і благородних поривань, останній з роду.

2.Молоді роки Богдана Ханенка:

-Отримавши 1873 р. в Московському університеті диплом кандидата права, здібний юнак через два роки займає посаду столичного мирового судді і розпочинає колекціонування творів мистецтва різних часів і народів та вивчення його історії, відбувалося його становлення як колекціонера.

-Справжньою школою входження до світу високого мистецтва стало для Ханенка спілкування з представниками ліберальної буржуазії, які належали до гуртка письменника і мистецтвознавця Д. В. Григоровича, та знайомство, що згодом перетворилося в дружбу, з видатним збирачем і знавцем нідерландського живопису П. П. Семеновим-Тянь-Шанським.

-Скуповував твори мистецтва Богдан Іванович спочатку порі безсистемно, ще більшому захопленню цією справою сприяло п’ятирічне перебування Б. І. Ханенка в Царстві Польському, де з 1876 р. він обіймав посаду члена Варшавського окружного суду.

-За кордоном Богдан Іванович знайомиться з найбільшими художніми галереями Європи і перетворюється на «професійного» колекціонера.

-Одруження з Варварою Миколаївною Терещенко.

  1. Другий етап, розширення колекції:

-Залишає державну службу і повертається з дружиною на батьківщину;

-Береться за влаштування у власних маєтках зразкових господарств, стає помітною фігурою в діловому житті Києва: 1896 р. Б. Ханенко очолює управління справами Товариства заводів братів Терещенків, бере активну участь Богдан Іванович й у багатьох благодійних справах свого тестя, керує дамським комітетом при жіночій торговій школі ім. П. Г. Терещенко, був заступником голови Київського відділення Попечительства глухонімих, опікувався справами й жертвував чималі кошти лікарні для чорноробів та іншим закладам.

-Поряд з господарською і громадською діяльністю Ханенко остаточно занурюється в світ мистецтва, налагоджує тісні зв’язки з відомими колекціонерами, безпосередньо зближується з І. Є. Цвєтковим та І. С. Остроуховим.

-Протягом наступної чверті століття подружжя Ханенків постійно бере участь в російських аукціонах, здійснює чисельні поїздки за кордон, де відвідує виставки та майстерні художників, антикварні й букіністичні крамниці приватних колекціонерів.

-З часом до Ханенківського зібрання зарубіжного малярства ввійшли полотна таких видатних майстрів західноєвропейських шкіл як Рембрандт, Ван Дейк, Брейгель, Йорданс, Рейсдал, Рубенс, Перуджіно, Белліні, Тьєполо, Караваджо, Пальмеццано, Ротарі, Селлайо, Монтенья, Сурбаран та ін.; поява нових, на перший погляд не пов’язаних з основним напрямком тематичних зібрань.

-Богдан та Варвара Ханенки були одними з перших, хто не тільки звернув увагу на українське народне мистецтво, а й почав збирати декоративно-ужиткові вироби українських майстрів.

-Часто захоплення подружжя Ханенків ставали підсумком модних віянь, що утвердилися на той час в суспільстві.

  1. Третій етап:

-У 1885 р. Ханенки переїздять остаточно до Києва.

-У квітні 1887 р. Богдан Іванович по вул. Терещенківській, 15, на ділянці, одержаній у спадок від батька Варварою Миколаївною, розпочинає будівництво особняка у стилі італійського палаццо часів Відродження за проектом архітекторів Р. Ф. Мельцера та П. С. Бойцова.

-Музей подружжя Ханенків мав стати для киян справжнім «вікном у Європу». Втім, як це не дивно, спочатку унікальна колекція викликала куди більший інтерес в Москві й Петербурзі, ніж у Києві

-Намагаючись ознайомити громадськість з найкращими експонатами музею, подружжя в 1896 р. видало каталог свого зібрання живопису «Собрание картин итальянской, фламандской, испанской и других школ» (друге, доповнене його видання, вийшло в 1899 р.

-Сформована в основному ще до початку ХХ ст. колекція Ханенків поповнювалася і в наступні роки, тим самим довершувалася її цілісність.

-Яскравий представник «нового колекціонування», що змінило аристократичне збиральництво, Богдан Ханенко в оцінці творів мистецтва сповідував історичний підхід, основи якого сформувалися в 70-ті рр. ХІХ ст., з утвердженням в європейській думці історизму й позитивізму.

-З будівництвом приміщення для власного музею Ханенки вже не сумнівалися, що подарують своє зібрання співвітчизникам.

-Знаючи з власного досвіду, пов’язаного з організацією Київського міського музею, як неохоче уряд і міська влада виділяли навіть незначні за розмірами кошти на культурні потреби, Б. І. Ханенко вирішив закласти для функціонування музею в майбутньому надійну матеріальну основу.

-10 квітня 1917 р., за півтора місяця до смерті, Богдан Іванович склав духовний заповіт про безкоштовну передачу Києву мистецької колекції та обох будинків по вул. Терещенківській, з єдиною умовою — зібрання має отримати офіційну назву «Музей Ханенків».

5.Після смерті Ханенків:

Після встановлення вдруге радянської влади, у червні 1919 р., згідно з декретом Раднаркому УСРР про націоналізацію приватних художніх збірок, колекція Ханенків отримує назву «Другий Державний музей»

-Нарешті, вже після остаточного утвердження радянської влади в Україні, 7 листопада 1920 р. загальні збори Академії наук ухвалили прийняти музей до свого відомства. Невдовзі було затверджено статут «Музею мистецтв ім. Б. І. та В. М. Ханенків Української Академії наук», який у загальних рисах збігався з побажаннями фундаторів, визначено його штати.

-Проте вже в грудні 1923 р. влада подбала, аби відібрати в закладу ім’я його фундаторів «з огляду на відсутність у Ханенків революційних заслуг, пов’язаних так чи інакше зі служінням пролетарській культурі…».

 

Використані джерела:

  1. Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.320.
  2. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах.— Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  3. Енциклопедія «Україна: хронологія розвитку», том 6 – Київ: «Кріон» 2010.

 

Нікітін Андрій: 2 комментария

  1. Malashenko Daryna

    Цікаво було дізнатися про життя і меценатську діяльність Ханенків. Дуже хороша доповідь!
    Чи доводилося вам бувати у музеї Ханенків?

  2. Alia

    Богдан і Варвара Хоненки зробили великий внесок в українську культуру, тому тема є актуальною. Дякую за доповідь, було цікаво її читати!

Добавить комментарий