Гур’янов Олександр

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО – ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРАЇНСЬКОГО ФУТУРИЗМУ.pdf

Презентація

НТУУ «КПІ» ННК «ІПСА», група КА-21

Представник авангардного мистецтва початку ХХ століття, єдиний, хто виступив і поетом, і теоретиком українського футуризму, Михайль Семенко був трагічною і надзвичайно яскравою постаттю української літератури, невиправдано забутим у часи монополії «соціалістичного реалізму». (1)

Михайль (Михайло Васильович) Семенко народився 31 грудня 1892 року в с. Кобинці Миргородського району на Полтавщині в сім’ї волосного писаря. Мати поета, Марія Проскурівна, була письменницею-самоучкою, автором кількох повістей, вона прищепила синові любов до літератури ще в дитинстві. (2)

Початкову освіту Семенко здобув у Хорольській гімназії, а по її закінченню — в Курському реальному училищі. 1911 року він вступає в Петербурзький психоневрологічний інститут. Закінчивши дворічні загальноосвітні курси у відомого педагога А.С. Черняєва, він стає студентом природознавчо-історичного відділення педагогічного факультету. Саме на цей період припадає початок творчого шляху поета.

Дебютував М. Семенко в «Українській хаті» (вірші «Дарунок», «Гріх», «Мов квітка»). Його поетичним дебютом стала збірка «Prelude» (1913). Її склали милозвучні, але неглибокі вірші. Це традиційна романсова лірика з властивою їй елегійністю, безпосередністю почувань («Мара», «Молитва», «Нудьга», тощо). Проте затримуватися в полоні українських «модерністів» він не збирався, бо, на його глибоке переконання, українська поезія потребувала реформістських змін, на які «хатяни» з їхньою половинчастою «модерністю» не пристали б. Зрештою, Семенко відкидає як безперспективний модерністський напрямок і поступово схиляється до авангарду. (3)

Перші футуристичні вірші М. Семенка датовані днем виступу В. Маяковського в психоневрологічному інституті. Це було щось схоже на другий дебют. М. Семенко різко відходить від традицій хатян, кидає романсову поетику; в його віршах з’являється чимала доля іронії та самоіронії. Зумисний деілюзіонізм та еротичні мотиви, оспівування банальностей замість розробки «одвічних» тем, грубий прозаїзм, дошкульний епатаж, демонстративна «агресивність», драматичний патетизм декларативно-програмних віршів — такі особливості його поезії, апробовані західноєвропейським авангардом, вирізнялися на тлі «Української хати» не лише експериментаторством. Відвертий радикалізм М. Семенка, який палив усі мости за собою, тепер уже лякав «хатян». Створювалась парадоксальна ситуація: з-під пера поета, який теж уболівав за культурну ситуацію в Україні (а тому й спрямовував вістря своїх маніфестів «Сам» та «Кверо-футуризм» проти заскорузлих і гальмівних явищ), з’являються вірші, відчужені од національної традиції. Не дивно, що така поезія бойкотувалась.

В 1914 p., помандрувавши за своїми кумирами — російськими футуристами, М. Семенко опиняється у Києві. Однак із початком Першої світової війни Михайла мобілізовано до царської армії (за іншими даними Семенко хоче виїхати до Америки, але в 1914 році затримується у Владивостоці). З 1916 до 1917-го він служить телеграфістом у Владивостоці. Там же вступає до підпільної групи РСДРП(б). Повернувшись до Києва наприкінці 1917-го, саме в розпал визвольної боротьби, активно включається в літературний процес, стає одним з ватажків відродження і розвитку національної літератури. (4)

Основні положення теорії, яку М. Семенко влучно означив як пошуковий футуризм, викладені в згаданих маніфестах 1914 p., що були передмовами до збірок «Дерзання» та «Кверо-футуризм» («кверо» — з грец. «шукати»). Спрямовувались ці маніфести проти канонізації та будь-якого культу в мистецтві (над усе — характерного для української літератури культу Т. Шевченка), а також проти хуторянського, провінційного мистецтва. Проголошувались «краса пошуку» та «динамічний лет». Рух, за М. Семенком, — абсолютний, адже «процес мистецтва динамічний субстанційно». Кверо-футуризм М. Семенко вважав тимчасовим явищем як течію, але постійним — як метод. Так поет намагався теоретично обгрунтувати один із принципів авангардного мистецтва. (5)

Дивацтва М. Семенка в поезії, неетичні випади щодо Т. Шевченка, а також епатажно-символічне спалення «свого «Кобзаря», нехтування національним у мистецтві (в уяві поета останнє асоціювалось з примітивним і захланним) — все це спричинило нечуваний доти в історії української літератури скандал. Проте своєрідність українського раннього футуризму тим і визначається, що він виріс із загальної національної атмосфери, а відтак був спрямований на її «больові точки». (6)

Футуризм — не єдиний напрям творчих зацікавлень поета. З 1915 р. в творчості М. Семенка розпочинається другий, продуктивний і відмінний від кверо-футуристичного період, і відкривається він циклом «Крапки і плями», більшість віршів якого написані в імпресіоністичній манері. Пародіювання заштампованих поетичних прийомів, глузування над традиційним уявленням про поезію, «естетство навиворіт», властиве кверо-футуристичному періоду, сходить нанівець у сюжетних циклах інтимної лірики «Осіння рана», «П’єро кохає», де помітне тяжіння до традиційної форми. Ліризм циклів органічний. Написані вони у формі солдатського щоденника, де зустрічаємо справжні перлинки інтимної та медитативної лірики — «Кондуктор», «Ніч», «Розставання», «Заплети косу міцніш» та ін. Значний психологізм цих поезій певною мірою став наслідком студіювання у відомого психолога Бехтєрєва. Творчий доробок цього періоду дуже плідний — збірки «П’єро задається» (1918), «П’єро кохає» (1918), «Дев’ять поем» (1918), «Дві поезофільми» (1919). Варто зазначити, що нахил до імпресіоністичних та символістських мотивів, продиктованих темою кохання, Семенко маскує за П’єро — ліричним героєм, близьким до внутрішніх душевних почувань самого поета. Перший том повного зібрання М.Семенка має назву «Арії трьох П’єро». У третій збірці  — «П’єро мертвопетлює» (1919) М. Семенко знову демонстративно звертається до поетики футуризму. Вірші знову стають гнівні, епатажні та ексцентричні. Ліричний герой роздвоюється: експансія «ego» та знеосіблення — ось два нюанси цього своєрідного Семенкового «епічного» психологізму. (7)

Михайль Семенко бере активну участь у суспільному житті літературної України: організовує футуристичний рух в мистецтві, видає «Універсальний журнал» (Київ, 1918, виходить лише 2 номери), «Альманах трьох» (Київ, 1920, за підписами М. Семенка, О. Слісаренка, М. Любченка), одне число «Катафалка искусства» та багато ін. Кожне з цих видань гуртувало довкола себе здібну творчу молодь. Саме в них дебютували пізніше такі відомі письменники, як М. Бажан, Ю. Яновський, Р. Лісовський та багато інших. Представлені в періодичних виданнях та в збірках поезії були досить різнобарвними за жанрово-стильовою тематикою, але тема стихії міста була домінуючою темою Семенка-футуриста.

Своєрідність урбаністичної тематики Семенка, яка вирізняє його з-поміж усіх інших футуристів, визначається широким використанням таких авангардних прийомів як «телеграфний» стиль, синтаксичний максималізм, введення розмовно-побутової лексики та науково-технічної термінології тощо («Ліхтар», «Бульвар», «Кафе», «Тротуар», «Вулиця»). М. Семенко-імпресіоніст відтворює звук і колір, динаміку міста, змальовує його в різні пори року. До нього ніхто не акцентував так увагу на окремих урбаністичних реаліях та атрибутиці, так не опоетизовував їх; тож слід погодитися із В. Коряком, що М. Семенко «всією творчістю споруджує в українській поезії культ урбанізму».

Паралельно з творчістю М. Семенко й далі розробляє теорію футуризму. Він організовує групи «Кверо» (1914), «Фламінго» (1919), «Ударну групу поетів-футуристів» (1921), «Аспанфут» (1921). Після загибелі Г. Михайличенка Семенко взявся редагувати літературно-мистецький тижневик «Мистецтво», а далі — серію футуристичних одноденок: «Катафалк мистецтва», «Семафор у майбутнє», «Бумеранг», «Гонг Комун-культ». Коли більшовики запропонували поетові відповідальну посаду, він вийшов із партії, щоб цілком віддатися творчій роботі. Цей вчинок, як і зв’язок із боротьбистами, йому ще пригадають.

Панфутуристичною теорією, яку поет запропонував у 1922 p., була зроблена спроба по-своєму інтерпретувати розвиток мистецтва. За
М. Семенком, «мистецтво, досягнувши вершин академізму та класицизму, пішло деструктивним шляхом». Отже, міркував теоретик, потрібно не чекати, поки воно само по собі відімре, а «добивати» його, деструктувати, аби «з уламків старого мистецтва зводити, конструювати нове» — «метамистецтво». (8)

У жовтні 1927 року в Харкові за редакції Михайля Семенка виходить перший номер часопису «Нова генерація» (журнал існував до грудня 1930 року). Він прагнув охопити весь авангард – публікувалися статті про кіно, театр, живопис, фотографію та архітектуру. Організація «Нова генерація» згуртувала навколо себе таких митців як Гео Шкарупій, Дмитро Бузько, Леонід Скрипник, Вадим Меллер. (9)

У 1924 р. вийшов Семенків «Кобзар» — повний збірник творів в одному томі, який охопив вірші 1910—1922 pp. Епатажну назву своєї книжки автор прокоментував так: «То був «Кобзар» однієї епохи: а це — іншої»; себто українська кобза початку XX ст. суттєво інша, аніж середини XIX. Нові книги М.Семенка мають назви «Степ» (1927), «Маруся Богуславка» (1927), «Малий Кобзар і нові вірші» (1928) — поет і далі вперто дратує колег-опонентів по творчій ниві, знову і знову презентуючи свої супре-, футуро- і кубо-поези, хоча поруч з ними знаходимо й традиційні віршові форми («Оксанія», «Туга», «Атлантида» тощо). (10)

Наприкінці 20-х років М. Семенко змушений відійти від власної поетичної системи під тиском уніфікації «радянської літератури», в якій треба було писати, дотримуючись канонів «єдино правильного» напряму «соцреалізму». Як і В. Маяковський, М. Семенко змушений вдатися до створення функціональної поезії (збірка «З радянського щоденника»). Критикований усіма й за все як «попутник», він, однак, не складав пісень про «вождя всіх народів», а з «Михаля балакучого зробивсь Михайлом мовчазним». З роками намагався пристосуватися, підробляв випадковими заробітками, то пишучи лібрето до опер, то звертаючись до іронії і сатири в памфлетах.

Збірка публіцистичних віршів «Міжнародні діла» (1933) за ідейно-тематичним наповненням вже нічим не відрізняється від літератури колег: «як усі» М. Семенко прославляє СРСР та викриває націоналістичний світ. Єдиним твором, що заслуговує на більш пильну увагу є поема «Німеччина» (1936), у якій автор у гостро сатиричній формі піднімає проблему загрози фашизму. (11)

23 квітня 1937 року у Києві відбувся творчий вечір М. Семенка. А через три дні його заарештували. Письменника звинуватили в тому, що він бере участь в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої насправді ніколи не існувало, а також у плануванні замаху на секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора, який мав нібито відбутися під час демонстрації 1 травня 1937 року. Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свідчать протоколи допитів 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях. Зізнання були написані під диктовку уповноваженого Акімова на ім’я Начальника НКВД УРСР І. Леплевського 4 вересня 1937 р.  23 жовтня 1937 р. відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного Суду. Комісія «іменем Союзу Радянських Соціалістичних Республік» винесла смертний вирок. Наступного дня Семенка було розстріляно разом з іншими українськими письменниками в одній з київських в’язниць, поховано в братській могилі в Биківнянському лісі. Михайль Семенко був реабілітований посмертно. (12), (13)

Список використаних джерел:

  1. Архів революційної культури України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://ukrevcult.livejournal.com/157963.html
  1. Біографії, життєписи, творчість: Михайль Семенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/biografii/part1/025.htm
  1. Літературний авангард. М. Семенко, українська література 11 клас [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://zubrila.com/урок-№-4-тема-літературний-авангард-м-с/
  2. Любов Якимчук: Михайль Семенко: від футуризму до тероризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://litakcent.com/2012/12/27/myhajl-semenko-vid-futuryzmu-do-teroryzmu/
  1. Семенко Михайль :: Біографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=128&type=biogr
  1. Семенко Михайль Васильович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/Семенко_Михайль_Васильович
  1. Українська література: підручник для 11 класу/ Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська – «Освіта», 2011
  1. Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб./ За ред..М.Заковича.- «Знання», 2009

Гур’янов Олександр: 6 комментариев

  1. Анастасия Стоянова

    Який твір М. Семенко тобі найбільш всього сподобавася?
    Чи рекомендував би ти прочитати твори М. Семенко своїм знайомим?

      1. Alex38

        Приємно, що тема викликала таке палке обговорення. Особисто мені подобається, наприклад, поезія Семенка «Протуберанс», раджу прочитати. Відповідаючи на питання Анастасії, звичайно, я рекомендував би знайомим почитати твори Семенка принаймні для того, щоб розширити свої знання про жанрову різноманітність та тематику української поезії, бо, на жаль, представники українського авангарду є невідомими для широкого загалу.

  2. Піпко Анна

    Як ти вважаєш, видання свого «Кобзаря» Михайлем Семенком було проявом фантастичної самовпевненості чи навмисним викликом, бажанням роздратувати колег-опонентів?

Добавить комментарий