Сєдак Назар, Шибирин Ігор

КУЛЬТУРА ІНВЕКТИВИ.pdf

Презентація

НТУУ КПІ ННК ІПСА

 

ВСТУП, ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ(слайд 1)

Основу культури будь-якого народу складає мова, і результати лінгвістичних досліджень впливають не лише на вдосконалення й розвиток мови, але й на здійснення його організаційної культурної функції, й на зберігання самої культури. У витоків різних культур лежать системи ціннісних орієнтацій, які відображаються, поряд з іншими мовними одиницями, і в обсценній лексиці. Тому наукове дослідження, присвячене вивченню обсценної лексики й проведене в руслі етнолінгвістичного аспекту на матеріалі слов’янських та германських мов, призводить до розуміння стану сучасного суспільства та визначає актуальність питання. Вихідною тезою дослідження стало положення про взаємозв’язок мови й культури. (слайд 2)

Обсценна лексика (від англ. obscene– непристойний, брудний, безсоромний), або ненормативна лексика – це сегмент лайливої лексики різних мов, що містить найгрубіші, вульгарні лайливі вирази, які часто виражають спонтанну мовленнєву реакцію на неочікувану (зазвичай, неприємну) ситуацію (слайд 3)

Уже на початковому етапі свого формування мовна особистість засвоює лайливі слова. Існує точка зору, що поява ненормативної лексики є важливим етапом у розвитку культури спілкування: рукоприкладство замінюється вираженням несхвалення, засудження (Д.В.Колесов)(слайд 4) У ході мовної еволюції особистості ця мовленнєва стихія закріплюється за ситуаціями конфліктного спілкування, що відображує заборонну сферу інвективно-конфліктної соціальної взаємодії людей. Наразі безперечною вважається думка про фатальний взаємозв’язок між вживанням обсценної лексики й погіршенням соціальної ситуації в світі. Величезна небезпека, вважає М.Епштейн, спіткає суспільство, мова якого настільки пронизана лайкою на життя, пристрасть, народження. Адже мова – не лише стрясання повітря, це система понять, оцінок, смислів, за якими ми діємо, мислимо, творимо себе.(слайд 5-6)

З етнічної точки зору обсценна лексика ґрунтується на національної самобутності кожної етнічної групи, визначається її світосприйняттям, світобаченням й стилем життя. Для того, щоб це довести, звернемося до класифікації типів лайливої лексики європейських мов, представленої В.М.Мокієнко. На думку дослідника, дана лексика поділяється на два типи: 1) анально-екскрементальний тип ( Scheiss – культура); 2) сексуальний тип ( Sex – культура). До даної класифікації додамо третій тип – сакральний, або міфологічний ( Myth – культура). Більшість східнослов’янських мов відносяться до третьої групи. Звісно, існує певна умовність такого розподілу, яка детермінується інтенсифікацією динамічних процесів, що спостерігаються у світових процесах, а звідси – у мовах.(слайд 7)

Треба зазначити, що українська лайлива лексика більш ймовірно належить до першої групи, що пов’язано з етнічно-психологічними особливостями нації. Українцям властива ірраціональність – переважання емоцій і почуттів над логічним обґрунтуванням, міфів над раціональними теоріями.

Дослідники слов’янських мов вважають, що витоками ненормативної лексики тут, у першу чергу, стали язичні обряди й звичаї. Колись лайлива лексика була знаком боротьби з громовержцем, роль якого у слов’ян відігравав бог Перун. Його головні міфологічні супротивники – Змія та Пес. Звідси російські «сукин сын», «пес смердящий» та інші слова зоотематики. В українській мові – це «злий, немов пес», «гадюка» тощо. В далеку давнину носії цих мов ототожнювали лайку з молитвою. Для того, щоб захиститися від лісовика, чорта, домовика потрібно було або прочитати молитву, або використати брудну лайку. ЇЇ ж використовували й у лікарських справах, вважаючи хворобу впливом демонічної сили. Навіть зараз лайливі слова використовуються в ритуальних заходах як засіб спілкування з потойбічними силами. Дуже багатою в цьому плані є українська лайлива лексика: «дідька лисого», «бісова баба», «стара, як біс», «нечиста сила», «стара відьма» тощо.(слайд 8-9)

ІНВЕКТИВА І БІБЛІЯ

Оскільки інвектива – це мовленнєвий акт, то ми можемо розглядати її в аспекті міжособистісного спілкування, починаючи з біблійних текстів. Інвективи в Біблії мають здебільшого полемічний характер. Оскільки, зазвичай, інвектива промовляється між ворогами та опонентами, то вона відповідає «лайливим чварам»(слайд 10). Інвективи можуть бути демонстративними, тоді в них уміщуються «уїдливі докори». Інвективи в Біблії прості за формою, недосконалі за будовою, але в їхній зміст вкладено всю переконливість і ґрунтовність. Вони не несуть повчального характеру, не мають елементів переконання, не містять загрози. Про інвективи в „Книзі Йова” можна говорити як про такі, що передували створенню інвективи як жанру. Це був ораторський монолог-інвектива, а не викривальна промова, яку ми спостерігаємо в полемічній літературі.(слайд 11-12)

НЕНОРМАТИВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ

Ненормативні запозичення В кожній мові запозичення відіграють важливу роль знаходячи іншомовний еквівалент вже відомих слів. В українській мові існує велика кількість запозичень з багатьох мов. За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру, лайки, що вживаються у сучасній українській мові, є наслідком запозичення з польської, російської і татарської мов та івриту. Так, до подібних запозичень відносять, зокрема, слова «х**», «п***а», «мудак» «*б*ти», та інші, які відрізняються від власне українських чітко вираженим сексуальним підтекстом.(слайд 13) Проте, така теорія не повністю відповідає дійсності. Ці слова є питомо українськими словами, що мають спільнослов’янське походження. Запозичено ж із російської мови було лише їхнє використання у якості лайки. Етимологія цих слів є прозорою для мовознавців та має не тільки спільнослов’янське, але й індоєвропейське походження. Так, слово «х**» споріднене зі словом «ховати» (тобто, «те, що ховають» (порівняймо чергування голосних у формах слова «кувати»–»куй», або той самий суфікс «-й» у словах «водій» від «водити» або «палій» від «палити». Слово «п***а» або споріднене зі словами «піся», «пісяти». Слова «мудак» походить від тепер забутого українського слова «мудо» (що означає чоловічі ядра (яйця) та зафіксовано у «Словарі української мови» Бориса Грінченка (Київ, 1908)). Нарешті, слово «*б*ти» – найдавніше з усіх чотирьох згаданих вище, адже має споріднений корінь, наприклад у грецькому слові «εφρος» зі значенням «самець, цап» або у санкритському слові «yabhati» «злягається, *бе». З історичних обставин тісний контакт і запозичення з російської мови і культури призвели до широкого використання цих слів і в українській мові. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду Російської Імперії та становлення Радянської влади в Україні, коли використання лайки було відзнакою приналежності до робітничого класу і таким чином дещо втратило соціальне табу такого роду ненормативної лексики. Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 30-х років, коли певна кількість населення перебуваючи в сталінських таборах та тюрмах ще більше запозичували лексику притаманну кримінальному оточенню з яким вони контактували. Також русифікаціія в Україні призвела до того, що навіть в сфері лайки та нецензурних виразів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики притаманної українській мові відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень.(слайд 14) На території України цей поділ ненормативної лексики зараз дещо співпадає з мовним поділом населення регіонів України. Останнім часом досить активне запозичення ненормативної лексики відбувається і з англійської мови. Це обумовлене передусім великою популярністю окремих зразків американської культури в вигляді фільмів, комп’ютерних програм, музики тощо. Одним з новітніх нецензурних запозичень є слово «фак» (англ. fuck), яке також активно вживається серед української молоді. В зв’язку з іншомовним походженням слова і відсутністю смислового навантаження для україномовного користувача це слово вживається іноді досить легковажно і в ситуаціях, де українські еквіваленти були б вкрай неприпустимими.(слайд 15 -16)

ФУНКЦІЇ ЛАЙКИ

В. І. Жельвіс виділяє 27 функцій інвективної лексики:

як засіб вираження профанного початку, протиставлення початку сакральному,

катартична,

засіб пониження соціального статусу адресата

засіб встановлення контакту між рівними людьми

засіб дружнього жарту або заохочення

«дуельний» засіб,

виражає відношення двох до третього як до «козла відпущення»

криптолалічна функція (як пароль),

для самопідбадьорювання,

для самоприниження,

показати себе як людину без моральних обмежень

реалізація «елітарної культурної позициї через її заперечення»

символ співчуття приниженим класам

для привернення уваги

апотропаічна функція — «збити з думки»,

магічна функція,

демонстрація статевої приналежності,

эсхрологічна функція (ритуальная інвективізація мови),

у психоаналізі застосовується для лікування нервових розладів,

патологічне використання інвективи,

інвектива як мистецтво,

інвектива як бунт,

як засіб вербальної агресії,

розділ на дозволені й недозволені групи,

як вигук — частина мови(слайд 17-18)

ПРИКЛАДИ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Уривки з твору Ірени Карпи «Фройд би плакав»:

“Завжди відчуваєш відповідальність за все гівно світу, коли полишаєш туалет, до засрання якого ти й сам долучився”;

“Цілісінькими днями ті розжирілі сколіозники лантухами вилежувалися на ліжку, тупо втикаючи в телевізор. (Варто зазначити, що французької вони не розуміли). «Сігарєти є?» — цією фразою щодня зустрічалося Надю з роботи. Потім додавалося. «Ми ше сьодні ні хуя не хавали!» і блискавично знищувався перелік куплених Надею продуктів Втім, інколи хлопці впроваджували собі й аутдор актівітіс”;(слайд 19)

 

Сергій Жадан, «Депеш мод»:

“А хахаля твого в диспансер здамо, хай лікується. Їй раптом з’явилось боже откровення (а то зовсім оборзєла, сучка привокзальна, з хахалем своїм, прошмандовка, думає, що ми за неї за електрику платити будемо, думає вона тут найрозумніша, тварь морська, і ще цей, хахаль її, йобаний-смішний: здамо в диспансер і кранти, да хулі ми тут із ними ручкаємось — зараз визовемо участкового, обріжемо провода, і хахаля її теж обріжемо, теж мені — моряк торгового флоту, йобаний-смішний, прийшли тут на все готове, прошмандовки, блядь), і Бог сказав їй (на хуй, на хуй з пляжа, дєвочка, ми все своє життя тут пашемо, а ти думаєш що — найголовніша, за хахаля за свого думаєшсховатись, за морячка?”;(слайд 20)

 

“Ну да, ми їх знімемо — а ти знову тікати. Давай витягуй, а то по голові дістанеш.

— Ви не маєте права мене бити, — кажу я фашистам. — Я деканові зателефоную.

— Це ми зараз деканові зателефонуємо, — говорять фашисти.

— Ні, це мій декан, так що я йому зателефоную.

— Не пизди багато, — говорять вони.”(слайд 21)

 

ВИСНОВКИ

Отже, порівняльний аналіз обсценної лексики дозволяє встановити деякі цінності та пріоритети культур, пізнати національні особливості сприйняття світу й визначення свого місця в ньому, зрозуміти етнічне й духовне поле народу.

Список використаних джерел:

  1. Баган М.П.  Категорія  заперечення  в  українській  мові:  функціонально-семантичні  та  етнолінгвістичні  вияви  :  [монографія].  —  К.  :  Видавничий  дім  Дмитра  Бураго,  2012  —  376  с.
  2. Бахтин  М.М.  Творчество  Франсуа  Рабле  и  народная  культура  Средневековья  и  Ренессанса.  —  М.,  1990.
  3. Гуйванюк  Н.В.  Мовна  толерантність  як  соціолінгвістична  категорія  //  Вісник  Львівського  університету.  Серія  філологія.  —  2006.  —  Вип.  38.  —  Ч.  ІІ.  —  С.  37—46.
  4. Потанин  Г.  Этнографические  заметки  по  пути  от  г.  Никольска  до  г.  Тотомы  //  Живая  старина.  —  Вып.  1—2.  —  1999.  —  С.  45—108.
  5. Радевич-Винницький  Я.  Російська  феня  й  українська  мова  //  Сучасність.  —  2000.  —  №  10.  —  С.  125—128.
  6. Ставицька  Леся.  Українська  мова  без  табу.  Словник  нецензурної  лексики  та  її  відповідників.  Обсценізми,  евфемізми,  сексуалізми.  —  К.:  Критика,  2008.  —  454  с.

Сєдак Назар, Шибирин Ігор: 12 комментариев

    1. IgorSH

      Попри те, що обсценна лексика все частіше з*являється у художній літературі та на телебаченні, вона все ще є табуйованою, тому у нашій доповіді такі слова піддалися цензурі.

  1. Анастасия Стоянова

    Цікава доповідь. На вашу думку, чи є місце обсценній лексиці у сучасному світі? Чи можна замінити лайливі слова на культурні синоніми?

    1. IgorSH

      Обсценна лексика займає свою нішу в мові кожного народу. Вона виконує свої, специфічні функції у спілкуванні. Чи можна замінити лайливі слова на культурні синоніми? Скоріше ні, ніж так. На жаль, деякі процеси, що відбуваються в світі, неможливо описати культурними синонімами. Так як і деяких представників людського виду.

  2. Pannochka

    Дуже неординарна тема. Завжди цікаво дізнаватися про походження слів, а у даному випадку розуміння того, який сенс несе слово, ще більше разів подумаєш перш ніж його використати навіть подумки =)

  3. yana_lubota

    Хлопці, ви молодці, що не побоялися розглянути таку нестандартну тему, котра доволі актуальна в наш час. Але, нажаль , переважна більшість людей сприймає подібну лексику не правильно, а лишень як засіб для образи оточуючих.
    Як ви вважаєте, які заходи було б доречно проводити, для того, щоб люди сформували правильне уявлення про інвективу, та доцільно її вживали?

    1. IgorSH

      Але, на жаль , переважна більшість людей сприймає подібну лексику не правильно, а лишень як засіб для образи оточуючих.

      Не можу собі уявити, як можна неправильно сприймати інвективу. Ви не могли б уточнити питання?

Добавить комментарий