Тупко Ольга

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА.pdf

Презентація

ІПСА група КА-21

(1)

ВасильСтус — людина, що стала символом українськогоопору другоїполовини ХХ століття, ключовоюпостаттюдуховногожиттядоби. Граничначесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса — поета,громадськогодіяча,борця, який не лише прожив яскраве, героїчнежиття, а й зумівпіднестилюдину до рівняїїдолі та покликання у слові. За короткежиття поет , номінант на Нобелівську премію з літературиі член Української ГельсінкськоїГрупи,залишив 6 томівтворів, більшість з якихперекладено на англійську та надруковано на Заході.

(2)

Василь Стуснародився 6 січня 1938 р.усім’ї Семена Дем’яновича та ЇлиниЯківниСтусів. У 1940 році з села РахнівкиВінницької обл. родина поетапереїздить до м. Сталіно (сучаснийДонецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічнихзаводівміста.

(3)

Протягом 1944—1954 pp. В. Стуснавчався в середнійшколі № 75 м. Сталіно,яку закінчив зі срібною медаллю. У 1954pp. Василь вступивдоСталінськогопедагогічногоінституту за спеціальністю «Українськамова та література». У студентські роки Стусбув членом літературногооб’єднання «Обрій»(об’єднання булозгодом засудженекомпартійними органами за «абстрактнийгуманізм» і закрите.). Закінчивши у 1959 році навчання з червоним дипломом, три місяці вчителював в селі Тужня кіровоградської області, після чого два роки служив в армії.Саме у цей період Василь Семенович починає писати свої перші вірші і у 1959 році  публікує їх в «Літературній Україні» під псевдонімом Василь Петрик.

Працював учителем українськоїмови та літератури у середнійшколі № 23 м.Горлівка.Зберезня по жовтень 1963 — літературний редактор газети «СоциаоистическийДонбасс». Василь вступає до аспірантуриІнститутулітератури АНУРСР ім. Т,Г,Шевченкаізспеціальності «Теоріялітератури» іпереїжджає до доКиєва. Його творча діяльність починає набирати обертів , поет стає членом Клубу творчоїмолоді, якийочолював Лесь Танюк, у 1964 році здає свою першу збірку віршів «Круговерть»до видавництва «Молодь».

(4)

Настає час 60-х років-час дисидентського руху.Перший публічний прояв руху відбувся 1965 року в. київськомукінотеатрі «Україна» передпрем’єроюфільму С. Параджанова «Тінізабутихпредків». Василь Стусприєднався до виступу-протесту ІванаДзюбипротирепресій у коліукраїнськоїінтелігенції.«Хтопротитиранії — встаньте!» — вигукнув В. Стус, коли в залізаревли сирени, заглушуючи голос І. Дзюби. Багатохто встав, хоча й усвідомлював, якінаслідкиматимецей протест. Для поетацей протест, якщонавіть не враховувативідрахування з аспірантури, безробіття, арешти, повернувсяабсолютноюредакційноюізоляцією.. Тому не дивно, щоЗахід, «відкрив» для себе поезіюСтусараніше, аніжБатьківщина.

Після відрахування з аспірантури, Василь Семенович багато разів змінює місце роботи.Працює у будівельнійбригаді, а згодом кочегаром в Українськомунауково-дослідномуінститутісадівництва у ФеофаніїпідКиєвом. Роки тимчасовихробіт (1965–1972) стали найщасливішими роками йогожиття. Він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він й знайшов свою кохану.1965року одружився з Валентиною Василівною Попелюх.15 листопада 1966 року у них народивсясин — нинілітературознавець, дослідниктворчості батька ДмитроСтус.

(5)

У брюссельськомувидавництві «Зимові дерева» 1970 р. вийшладруком друга збіркапоета — «Зимові дерева» (у 1968р. поет подав рукописцієї книги до видавництва «Радянськийписьменник», але, добре усвідомлюючи, щонадії на виданнянемає,прийняврішення про передачу її за кордон).

У цей час надзвичайно популярним став «самвидав»-видавані поза цензурою(підпільні листівки, брошурури, книжки й періодичнівидання. «Самвидав» був й одним з потужних проявів дисидентського руху.Скористався таким методом розповсюдження літератури і Стус. Він підготував і видав у самвидаві свою третюекспериментальну книгу віршів – «Веселий цвинтар».

Літературнадіяльністьпоета, йогозвернення у вищіпартійніінстанції з протестами протипорушеннялюдських прав і критичнимиоцінкамитогочасного режиму спричинилиарештусічні 1972.

(6)

12 січня 1972 року — перший арешт; впродовжмайже 9 місяців поет перебував у слідчомуізоляторі.

На початку вересня 1972 київськийобласний суд звинувативйого в «антирадянськійагітації й пропаганді» та засудив до 5 роківпозбавленняволі і 3 роківзаслання.

У 1972р., перебуваючи в камеріпопередньогоув’язненняКиївського КДБ, поет створює свою четверту книгу — «Час творчості / Dichtenszeit», щоскладена з оригінальнихвіршів та перекладіввіршівҐете. Оригінальнітворі стали основою майбутньої книги всьогожиттяСтуса — «Палімпсести».

(7)

Зув’язненнязвернувсяіззаявою до Верховної Ради СРСР з відмовоювідгромадянства: «…матирадянськегромадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянськимгромадянином — значить бути рабом…».

(8)

1978 р. вступ до PEN організації. 1979 р. член Гельсінгської групи захисту прав людини.

PEN -міжнароднанеурядоваорганізація, яка об’єднуєпрофесійнихписьменників, редакторів і перекладачів. Була створена з метою сприяннядружбі й інтелектуальнійспівпраціписьменниківвсьогосвіту.Назва клубу — ПЕН — це абревіатура від англійських слів «Poets, Playwrights, EssayistsandNovelists» .

У 1979 році приєднується до гельсінськоїгрупизахисту прав людини.

УГГ-об’єднаннядіячівукраїнськогоправозахисногоруху, утворене в Україні 9 листопада1976. УГГ ставить такожсвоїмзавданнямзнайомитигромадянУкраїни з Декларацією прав людини ООН, домагатисявідвладиздійснення права на вільнийобмінінформаціями та ідеями, акредитування в Україніпредставниківзакордонноїпреси, утвореннянезалежнихпресових агентств, безпосереднього контакту України з іншимикраїнами.

Попри те, щойогоздоров’ябулопідірване, Стусзаробляв на життя, працюючиробітником на заводі.

(9)

У травні 1980 бувзновузаарештований, визнаний особливо небезпечнимрецидивістом і у вереснізасуджений на 10 роківпримусовихробіт і 5 роківзаслання. Відмовивсявідпризначеногойому адвокатаВіктораМедведчука,намагаючись самому здійснитисвійзахист.

Про методизахисту, яківикористовував Медведчук,свідчить «Хроника текущих событий»: «Адвокат у своїйпромові сказав, щовсізлочиниСтусазаслуговуютьпокарання, але він просить звернутиувагу на те, щоСтус, працюючи у 1979–1980 рр. на підприємствахКиєва, виконував норму; крім того, вінпереністяжкуопераціюшлунка. Післяпромови адвоката засідання суду було перервано. 2 жовтнязасіданняпочалося прямо з читаннявироку (таким чином, у Стусабуловкрадененалежнейому за законом „останнє слово“)»

З листопада 1980р. вінвідбувавпокарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. КучиноЧусовського району Пермськоїобласті. Навесні: 1981р. В. Стусвостаннєпобачився з рідними. 1982 р. — рікперебуваннямкамері-одиночці. Протягом 1980— 1985 рр.  В.Стус написав останнюзбіркувіршів «Птах душі».

У 1985р. Г. Бьолль за книгу «Палімпсети»висувавСтуса на здобуттяНобелівськоїпремії.

(10)

Інтелігент-дисидент, бунтар, який кинув виклик тоталітарному режиму, суспільний діяч, вчений, член «Української Гельсінської Спілки».
Та головна його постать – Борець. Він все ж  таки спочатку — Поет і Людина, а потім — все інше… А цього іншого було чимало: після армії вчителював, згодом був робітником будівельної бригади, далі — кочегар і працівник історичного архіву, пізніше – інженер із технічної інформації. А як творча особистість він знайшов себе в перекладах  Ґете й Рільке (Сонети до Орфея, Дунайські елегії). З німецької Стус також переклав вірші Пауля Целана, Альберта Еренштайна, Еріха Кестлера, Ганса МаґнусаЕнценсберґера; з англійської — поезії Кіплінга; з італійської – Джузеппе Унґаретті, з іспанської — твори Федеріко Гарсіа Лорки, з французької – Гі де Мопассана, Артюра Рембо, РенеШара. Перекладав також зі слов’янських мов.

(11)

Ім’я Василя Стуса добре відоме за межами України, а до широкого загалу  прийшло тільки на початку 90-х рр. ХХ ст. Він був справжнім поетом, а отже  і патріотом, який любив свій народ,  боровся проти сваволі влади.

За поезіями Стуса здійснено вистави: поетична композиція (1989, Львівський молодіжний театр), «Птах душі» (1993, київський мистецький колектив «Кін»), «Іду за край» (2006, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, Київ) та інші.

Преміяімені Василя Стуса — премія заснована 1989рокуУкраїнськоюасоціацієюнезалежноїтворчоїінтелігенції(УАНТІ). Впершевручалася у Львові.

(12)

Особисто мене в історії Василя Стуса вразила близькість подій. Заборона творчості, арешти , заслання відбуваються не в «сталінські» роки тоталітарного режиму, а в такі близькі 70-ті – 80-ті роки. Роки , які більшість сучасників називають «найспокійнішими» роками свого життя. Та що там, навіть фігуранти тих ганебних процесів є відомими і дотепер.
На мою думку, приклад Василя Стуса, повинен нагадати нам ,якою ціною виборювалася незалежна Україна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

  1. СтусВасильСеменович — Режим доступу : URL :http://uk.wikipedia.org/wiki/ Стус_Василь_Семенович
  2. Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса : вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2009. –
    557 с. : с.174-176, 181-182, 451, 463, 467
  3. СтусВасильСеменович.Життя і творчість. — Режим доступу :URL:www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=295

Тупко Ольга: Один комментарий

Добавить комментарий