Скороход Андрій

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО: ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ.pdf

Презентація

УНК «ІПСА» НТУУ «КПІ», 3 курс, КА-23

 

  1. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 р., в с. Біївці Лубеневського району на Полтавщині в селянській родині. Після закінчення 1952 року середньої школи Василь вступив на факультет журналістики Київського університету. Одержавши через 5 років диплом «літописця сучасності», працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета».

 

  1. Симоненка нітрохи не манили гроші та слава. Василь виконував свою роботу не з службового обов’язку, а за велінням серця.

 

  1. Навесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді. Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом із Аллою Горською й Іваном Драчем, Ліною Костенко і Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком та Василем Стусом, Миколою Вінограновським и Михайлом Брайчевським він став душею та окрасою цього Клубу.

 

  1. «Цар Плаксій та Лоскотон» — весела, дотепна казка, що одразу сподобалась юним читачам. Окрилений успіхом, поет створює нову, дивовижну казку «Подорож у країну Навпаки». А його третя казка — «Казка про Дурила» написана не тільки для дитячої уяви, а й для дорослої пам’яті про пережиті криваві дні. Адже тут головний герой твору бреде через море людської крові, шукаючи Рідний край.

 

  1. Скоро в Клубі творчої молоді Симоненко долучився до комісії, що перевіряла чутки про масові розстріли в енкеведестськіх катівнях і мала відшукати місце потаємних поховань жертв сталінського терору. Разом з Аллою Горською вони виявили урочища, де ховалися сліди більшовицьких злочинів.
  2. Київська міськрада зігнорувала заклик поета до морального очищення перед вбитими. Проте цей вчинок Василя Симоненка слід вважати високим громадянським подвигом і водночас його смертним вироком.

 

  1. Смерть двадцятивосьмирічного поета уже три десятиліття оповита ядучим туманом загадок, що в більшій своїй мірі стосуються обставин, що передували смерті Василя Симоненка.

 

  1. Сталося це влітку 1962-го року. На залізничному вокзалі в Черкасах, між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня прилавка відмовилася продати Василеві коробку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум прибігло двоє чергових міліціонерів і зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого лихого, Василь пред’явив редакційне посвідчення.
  2. Охоронці порядку, побачивши перед собою відомого поета, раптом ніби зійшли з розуму. Замість того, щоб допомогти йому залагодити перепалку з буфетницею і побажати щасливої дороги, як це належало б нормальним людям, вони безцеремонно скрутили Василеві руки й на очах здивованого натовпу потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції. І була ця наруга вчинена над поетом зовсім не випадково. Після цього випадку Василь постійно скаржився на болі в спині.

 

  1. Пізнього грудневого вечора 1963-го року його молоде серце навіки зупинилося. Але ті нетлінні істини, до яких закликав Василь Симоненко, завжди будуть актуальними та знаходитимуть місце в розумах людей.

 

  1. З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося «пробивати» у світ кожну його книжку. І все ж таки завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержати Симоненкові
  • «Земне тяжіння» (1964);
  • збірку новел «Вино з троянд» (1965);
  • «Поезії» (1966);
  • «Избранная лирика» (1968);
  • «Лебеді материнства» (1981);
  • том вибраних поезій (1985);
  • дві книжечки для дітей.

 

  1. Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»), затаврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо.
  2. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).

 

 

Література:

  1. Дзюба І.М. Василь Симоненко // Дзюба І.М. З криниці літ: у 3 т. Т. 3. Літературні портрети; Дніпровський меридіан; Зі спогадів. — К., 2007. — С. 517—533.

 

  1. Сверстюк Є. «Я для тебе горів» : повертання Василя Симоненка / Євген Сверстюк // Літ. Україна. — 2007. — 12 квіт. — С. 1, 7

 

  1. Сердюк-Баран Л. С. Літопис Щербанівського роду, роду В.А. Симоненка : хто ж вони, наші Щербані? — Черкаси, Відлуння-Плюс, 2003. — 63 с.: іл., портр.

 

  1. Ткаченко А. О. Василь Симоненко : нарис життя і творчості / А. О. Ткаченко. — К. : Дніпро, 1990. — 312 с.

 

  1. Яременко В. «Щоб правду більш не кидали за грати…» : літ. портр. В.Симоненка / Василь Яременка. — 3-е вид. — К. : Веселка, 2007. — 23 с. — (Урок літератури).

Скороход Андрій: 6 комментариев

  1. Юрій Захарян

    Так, треба подякувати Андрієві за доповідь. В мене не було сумнівів, що тема буде стосуватись поезії. Бо, ні для кого не є секретом те, що ти і сам пишеш чудові вірші. :)

Добавить комментарий