Чорток Ольга, Юрчик Анастасія

Розвиток українського кінематографа.pdf

НТУУ «КПІ», ФПМ, КМ-22

 

«Кожна перемога українського кіно – це приголомшлива історія, але це перемога не індустрії, а конкретної людини…»

Лесь Санін, сучасний український кінорежисер, актор

Перші кінознімання

На початку ХХ століття творці українського кінематографу переважно екранізували популярні українські вистави, такі як «Наталка Полтавка» (за участю Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка».

Кіно сталінської доби (1920—1950-і роки)

Німе кіно

1928 року було засновано київську кінофабрику (сучасні Київську кіностудію ім. О.Довженка). На той час вона була однією з найбільших кіностудій світу.

Творчість О.Довженка була знаковою для українського кіномистецтва. Його фільми «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) вийшли на міжнародний рівень. Це дало поштовх для розвитку так званого «українського поетичного кіно».

Звукове кіно

У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу».

Українське кіно часів Другої світової війни було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим були зняті і справжні кіношедеври: «Райдуга» Марка Донського, який художньо передає трагедію окупованого фашистами українського села.

Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні» було дуже розкритиковано союзом. Причиною було те, що у сценарії нічого не сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою «вождя» пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом.

Хоча розвитку українських фільмів 1945-53 рр. заважали рамки «соціалістичного реалізму», їх цінність для подальшого развитку кіномистецтва складають професійний рівень акторської гри і роботи кінооператорів.

Від відлиги до перебудови (1950—1980-і роки)

У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-х — поч. 60-х рр. стрімко зростає українська кінопродукція. З’являються фільми, які досі користуються великим глядацьким успіхом: «Весна на Зарічній вулиці», «Спрага», «Іванна», «Сон», «За двома зайцями».

Фільм «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964) став маніфестом цілого напряму, що отримав назву «поетичного кінематографа». Цей напрямок отримав найбільший розголос у контексті українського кіномистецтва зазначеного періоду.

До «українського поетичного кіно» також належать: «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965); «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968), «Вірність» Петра Тодоровського (1965).

Через ідеологічну цензуру заборонили до показу безліч українських кінострічок: «Совість» Володимира Денисенка, «Довгі проводи» Кіри Муратової .

Радянське кіно України 1970-80-х років

У роки «застою» у СРСР починається новий етап гоніння проти національної української культури. Забороняються українські установи, нав’язується все російське, провадиться нищівне цькування українознавців. Але, незважаючи на це, було створено ще декілька сильних фільмів.

На вітчизняних студіях було знято фільми, які набули величезної популярності у всьому радянському союзі і не втрачають її донині: «Д’Артан’ян і три мушкетери» (1978), «Пригоди Електроніка» (1979), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979) та ін.

Кіно «перебудови»

За «перебудови» створюється багато фільмів, присвячених гострій соціальній проблематиці — «Астенічний синдром» Кіри Муратової (1989); «Бич Божий» Олега Фіалка (1988); «Розпад» Михайла Бєлікова (1990) та інші.

Кінематограф доби Незалежності

1990-ті

У 1990-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу («Роксолана», режисер Борис Небієрідзе, «Острів любові», режисер Олег Бійма).

«Голод-33» (1991) режисера Олеся Янчука про трагічну долю української родини часів Голодомору.

2000-ті

2000 року вийшов історичний серіал «Чорна рада» Миколи Засєєва-Руденка. 2001 року — фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001). В обох фільмах зіграв Богдан Ступка, тогочасний «гетьман» українського екрану.

Фільми Олеся Янчука «Нескорений» (2000) і «Залізна сотня» (2004) стали спробою донести правду про УПА.

У 2005 році стрічка «Подорожні» молодого українського режисера Ігоря Стрембіцького отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм.

2008 року було знято стрічку «Ілюзія страху» (резисер Олександр Кірієнко). В основі сценарію лежить твір Олександра Турчинова. Його було представлено на кінопремію «Оскар».

«Тарас Бульба» — художній фільм, знятий 2008року за мотивами однойменної повісті Гоголя. Незважаючи на те, що режисер і сценарист Володимир Бортко, актори Богдан Ступка, Ада Роговцева — українці, стрічка не є українською. Проте 2009 року режисери Петро Пінчук, Євген Березяк створили свою версію екранізації Гоголя «Дума про Тараса Бульбу».

2010-ті

«Українська революція» — український художньо-документальний фільм 2012 року режисера Івана Канівця прореволюційні події 1917–1918 років в Україні. Документальна екранізація спогадів генерал-хорунжого Армії УНР Всеволода Петріва.

«Хайтарма» (2012) — перший кримськотатарський повноформатний художній фільм, заснований на реальних подіях, оповідає трагедію кримсько-татарського народу — радянська влада почала депортацію кримських татар з Криму. Режисер і головний актор — Ахтем Сейтаблаєв.

«Поводир» — український історичний драматичний фільм, режисера Олеся Саніна. В основу сюжету покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики.

9 вересня 2014 Український Оскарівський комітет обрав фільм «Поводир, або Квіти мають очі» представляти Україну у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» на здобуття премії «Оскар» 2015 року.

«Майдан» — український документальний фільм режисера Сергія Лозниці, який розповідає про події Євромайдану. Українська прем’єра відбулася 18 липня2014 року в рамках офіційної програми 5-ого Одеського міжнародного кінофестивалю. Сергій Лозниця знімав фільм з 15 грудня 2013 року до 5 березня 2014 року.

Вавилон’13 — проект для фіксації подій українського громадянського протесту.

Кінопроект «Вавилон’13» розпочав діяльність коротким відео: «Prоlоgue», що було записано на Михайлівській площі 30 листопада 2013-го року.

Спільним проектом об’єднання Вавилон’13 та каналу «1+1″ є «Зима, що нас змінила». Це цикл документальних фільмів про події, що відбувалися на Євромайдані : «Небесна сотня», «Перша смерть», «Коктейлі Грушевського», «Межигір’я. Батіна хата», «Самооборона», «Пожежа у Будинку Профспілок», «Автомайдан».

 

 

Використані джерела:

 

А. Є. Жукова. Українське радянське кіномистецтво. 1930–1941. — К., 1959

 

А. Є. Жукова. Українська кінопанорама. — К., 1972

 

Зубавіна І. Б. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті: [монографія] / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Фенікс, 2007. — 296с. : іл. — ІSBN 978-966-651-773-2.

 

Любомир Госейко. Історія українського кінематографа. 1896 — 1995 / Пер. із франц. — Київ, KІNО-КОЛО, 2005. — 464 с. — Українською мовою. Наклад — 1000 примірників.

 

Миславський В. Н. Кінословник: Терміни, визначення, жаргонізми. — Харків, 2007. — 328 с. ІSBN 966-8246-59-4

 

Шупико. Б. Становлення українського радянського кінознавства. — К., 1977

 

http://mоvіestape.соm/ukraіnіan/

 

http://ukraіne.uі.ua/ua/teatr-kіnо/razvіtіe-ukr-kіnо

 

http://uk.wіkіpedіa.оrg/wіkі

Чорток Ольга, Юрчик Анастасія: 2 комментария

  1. anny

    Дякую за цікаву доповідь. Єдине, що фільм «Тарас Бульба» замінила б на «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» режисера Михайла Іллєнка, так як вважаю «Тарас Бульба» досить пропагандиським («За РУССКУЮ землю», «РУССКИЙ человек» і т.д.).
    Також можна було б згадати про «Сафо́. Коха́ння без меж» — фільм українсько-британського кінорежисера Роберта Кромбі, а також «Оранжлав»(англ. Orange love) — українська мелодрама режисера Алана Бадоєва про любов двох молодих людей у дні Помаранчевої революції.

Добавить комментарий