Поршнєва Катерина

Сучасне кіномистецтво України.pdf

Націанальний технійчний університет України “Київський політехнічний інститут”

Науково-навчальний комплекс “Інститут прикладного системного аналізу”

 

 

Мистецтво кіно є одним з визначальних факторів розвитку культури нації, показником духовності та зрілості її суспільства. Вітчизняний кінематограф має вагомі здобутки, що збагатили світову культуру непересічними творами, які відображають величну історію нашого народу, його самобутність та духовну красу. Творча біографія українського кіно – це постійний духовний пошук, художні відкриття, боротьба за право вільно творити.

Оголошення незалежності України зіграло неоднозначну роль для творчої інтелегенції. З одного боку, зникли заборони, творчим професіям розв’язали руки — вони вільні створювати національні твори мистецтва, організовувати творчі об’єднання без погоджень з комуністичною партією, з’явилася можливість вільно виїзджати за кордон, обмінюватися досвідом з іноземними колегами, і навіть — заручатися іх підтримкою. З іншого боку, західна культура ринула на телеекрани. Тому початок 90-х видався важким для відчизняного кінематографа — треба було всьому вчитися наново. Стало дуже важко привернути увагу розбещеного західним кіно глядача до українського кінофільму. Така невелика увага глядачів розв’язала руки українським режисерам: вони почали експерементувати в нових для них жанрах, наприклад, арт-хаусі, короткометражному кіно, постмодернізмі.

Одним з перших повнометражних багатобюджетних національних фільмів стала експериментальна стрічка «Молитва за гетьмана Мазепу», знята на Київській кіностудії ім. Довженка в 2001 році режисером Юрієм Іллєнком. Картина була представлена на кінофестивалі в Берліні, викликавши гучні дискусії на тему антиросійської і націоналістичної спрямованості стрічки. Не дивно, що бомонд був шокований побаченим — це була чи не перша українська стрічка, що дозволила поглянути на історичні події (протистояння шведського короля Карла XII і російського імператора Петра I) під кутом, відмінним від офіційного. Міністерство культури Росії назвало даний фільм антиросійським та заборонило до показу.

У 2006 році на екрани вийшов фільм “Аврора”, зрежесований Оксаною Байрак. Фільм присвячений маленькій дівчинці Аврорі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У ролі дівчинки — 15-літня киянка Анастасія Зюркалова. Головні чоловічі ролі зіграли американський актор Ерік Робертс та російський Дмитро Харатьян. Цей фільм був номінований від України на премію “Оскар” за найкращий фільм іноземною мовою, також він отримав багато інших престижних нагород.

Великої популярності удостоїлась картина Алана Бадоєва “Оранжлав” 2007 року. Фільм розказує про стосунки двох молодих людей на тлі Помаранчевої революції. Сюжет картини надзвичайно заплутаний, але це не робить її від цього менш цікавою для глядача.

Україна заявила про себе на весь світ у 2010 році фільмом “Щастя моє” режесури Сергія Лозниці, який був номінований на нагороду за найкращий фільм на Каннському кінофестивалі, отримав Гран-Прі Мінського кінофестивалю, приз за найкращу режисуру на фестивалі “Кінотавр”, головний приз фестивалів в Талліні та Еревані. Це фільм-дорога, дія якого відбувається в сучасній пострадянській глибинці, він малює безпросвітну картину відчуження, жорстокості та насилля, що царюють в серці цього суспільства. Сергій Лозниця підіймає у цьому фільми дуже багато питань, на які не дає відповідей. Слід зазначити, що всі історіїї, описані в фільмі цілком реальні, чим ще більше захоплюють глядача.

У 2012 році на екрани вийшла кінофільм “Хайтарма” Ахтема Сейтаблаєва, оснований на реальних подіях. Фільм присвячений трагічним подіям в історії кримськотатарського народу, що мали місце в травні 1944 року — сталінській депортації.

2013 рік ознаменувався виходом стрічки “Поводир” режисера і сценариста Олеся Саніна, в основу сюжету якого покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики. Цей фільм представлятиме Україну у номінації “Найкращий фільм іноземною мовою” на здобуття премії Оскар в 2015 році.

Відкриттям Каннського фестивалю 2014 року стала українська дебютна стрічка “Плем’я” Мирослава Слабошпицького, яка була номінована на 4 нагороди, з яких 3 отримала. “Плем’я” — фільм на мові жестів без субтитрів та закадрових коментарів. Ця картина доводить, що для справжніх почуттів не потрібні слова.

Проголошення незалежності України дуже змінило напрямок розвитку вітчизняного кіномистецтва. Сучасний український кінематограф має цілу низку режисерів, які за допомогою художніх засобів розкривають глибинні образи в своїх стрічках, знятих за всіма традиціями постмодерного мистецтва.

 

Список використаних джерел

  1. Зубавіна І.Б. Час і простір в кінематографі / І.Б.Зубавіна. – К.: Інтертехнологія, 2008. – 448 с.
  2. Эко У. Инновация и повторение. Между эстетикой модерна и постмодерна // Философия эпохи постмодернизма. Сб. обзоров и рефератов. Минск, «Красико»–принт 1996. С. 48-73.
  3. Зубавіна І.Б.Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Фенікс, 2007. — 296с

Добавить комментарий