Попхадзе Олександр

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА КРУГЛОЇ ВУЛИЧНОЇ СКУЛЬПТУРИ МІСТА КИЄВА.pdf

НТУУ «КПІ» ННК «ІПСА», група КА-24

 

Мета роботи:

  • Покращити класифікацію київської круглої вуличної скульптури;
  • Проаналізувати нові тенденції на конкретних прикладах київської скульптури.

 

Актуальність: існуючі класифікації скульптури мають розбіжності (наприклад, в багатьох джерелах не співпадає судження про камерну, станкову та монументально-декоративну скульптури). Київські скульптури взагалі не систематизовані, їх класифікація загальна і в деяких аспектах не відповідає дійсності, тому необхідно її покращити й удосконалити, адже це допоможе краще помічати нові тенденції в її подальшому розвитку, а для цього необхідно постійно досліджувати нові скульптури міста.

 

Новизна: класифікації київської скульптури та ідейного-художньо аналізу нових скульптур взагалі не існує, тому було вирішено заповнити ці прогалини. Новий варіант класифікації та аналіз , подані у роботі, є авторськими.

 

Об’єкт дослідження: київська кругла вулична скульптура.

 

Предмет дослідження: нові тенденції у круглій вуличній скульптурі міста Києва.

 

Методологічну основу дослідження складають праці вітчизняних, зарубіжних і російських культурологів та істориків – Воронова О. «Искусство скульптуры»[2], «История Киева» за ред. Кондуфора Ю.Ю.[3], «Мистецтво України», довідник за ред. Кудрицького А. В.[11] тощо.

Для досягнення поставленої в роботі мети, були використані такі методи дослідження: індуктивний, описовий, компонентний аналіз, елементи кількісного аналізу та методи порівняння.

1.КЛАСИФІКАЦІЯ ВУЛИЧНОЇ СКУЛЬПТУРИ

Скульптура (лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин. Її головні жанри

— портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об’ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

1.1.Монументальна скульптура

Монументальна скульптура — це вид образотворчого мистецтва, твори якого присвячені значним історичним подіям або споруджуються на честь великих

людей. Характерними рисами монументальної скульптури є великі масштаби, єдність змісту, гармонія з архітектурно-просторовим оточенням. Цільовою аудиторією є масовий глядач. Монументальна скульптура, яка зазвичай виконуються у вигляді меморіальних комплексів, пам’ятників та рельєфів, може бути як однофігурною, так і багатофігурною [4, c. 97]

1.1.1.Монументи

Монументи відрізняються від пам’ятників набагато більшими розмірами і зображенням не конкретних осіб, а глобальних проблем, які стосуються кожної людини. Вони орієнтуються на масову аудиторію не залежно від віку, статі й національності.

Монументи розділяють на фігуративні на абстрактну (геометричні). «Батьківщина-Мати» — яскравий приклад фігуративної монументальної скульптури в Києві. Скульптура розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії Великої Вітчизняної війни. Відкрита в 1981 році. Спочатку пам’ятник замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-мати» увійшла до ужитку майже відразу ж після зведення [7, c. 213].

Арка Дружби народів — приклад абстрактної монументальної скульптурної композиції в Києві на території Хрещатого парку на честь об’єднання Росії з Україною. [7, c. 204].

 

1.1.2.Пам’ятники

 

Пам’ятник – споруда (скульптура), присвячена видатним людям (пам’ятник Святому Володимиру), подіям (пам’ятник Магдебурзькому праву), об’єктам (пам’ятник Локомотиву). Найчастіше функціями пам’ятників є уславлення та фіксування позитивного прикладу. Найбільш поширені види пам’ятників — скульптурна група(пам’ятник Княгині Ользі), статуя (пам’ятник Богдану Хмельницькому), бюст (пам’ятник Івану Котляревському), плита з рельєфом або написом, тріумфальна арка, колона, обеліск тощо.Така скульптура носить яскраво виражений суспільний характер, адресована великій кількості глядачів тому розташована в громадських місцях.

 

1.2.Монументально-декоративна скульптура

 

Вид скульптури, пов’язаний з архітектурою і природним ландшафтом, називають монументально декоративною скульптурою. Цей вид скульптури має декоративне призначення, оформлення фасадів будинків, мостів, арок, фонтанів, малих архітектурних форм, входить в природнє середовище садів та парків. Скульптура також може слугувати опорою в архітектурній конструкції (атланти, каріатиди) або прикрасою будинків (фронтони, метопи,портали). Скульптура розрахована на конкретне архітектурно-просторове або природне оточення.[2, c. 43-45].

 

1.2.1.Паркова скульптура

 

Паркова скульптура — різновид пластики, що призначений для оздоблення садів і парків. Може мати як декоративний, повчальний, так і меморіальний характер. Має давню і сталу традицію в мистецтві Західної Європи.

 

В Україні цей вид скульптури не був широко розповсюджений досі, саме тому в Києві не має яскравих зразків встановлених раніше за 1980-1990-х років.

 

Проте зараз по всьому Києву набувають популярності паркові одиничні скульптури К. Стрекутського («Ёжик в тумане», «Кіт з одноразових виделок» (10), «Тигри-бджоли» тощо). Але найбільш успішним вважається проект «Пейзажна алея» (фото 11-14), відкрита у 2009 році, вона стала одним з найулюбленішим місць відпочинку киян.

 

1.2.2.Фонтанна скульптура

 

За своєю формою фонтани дуже різноманітні, вони відрізняються малюнком, висотою й потужністю струменів, архітектурним та скульптурним оформленням.

 

За розміром садові фонтани варіюються від мініатюрних до багатоярусних з кам’яними або бронзовими скульптурами. Мініатюрні фонтани можуть бути прикрашені будь-якими фігурками, красивими каменями.

 

Так само як і паркова скульптура, фонтанна стала поширюватись тільки в середині 19 сторіччя. Один з перших фонтанів міста — фонтан «Самсон» (Поділ). У 1910 в Києві налічувалося 14 фонтанів, зараз — їх понад 50. Реконструйовано старі фонтани (у скверах на пл. І. Франка, біля Золотих воріт , на вул. Чкалова, у Першотравневому парку (встановлені в 1900))

 

Зараз стає дуже популярним встановлення маленьких ландшафтних фонтанів на приватних ділянках.

 

1.2.3.Кругла скульптура на фасадах будинків

 

 

Цей вид скульптури тісно пов’язаний з архітектурою, служить для оформлення фасадів та інтер’єрів будинків, а також може бути опорою в архітектурній конструкції:

 

Піком популярності такого виду скульптури вважають кінець 19 – початок 20 століття. Найяскравіші приклади «Будинок з химерами», вул. Банкова, 10, «Будинок з кішками», вул. Гоголівська, 23.

 

1.3.Камерна скульптура

 

Камерна скульптура — вид скульптури, що має самостійне значення, розрахований на сприйняття з близької відстані і не пов’язаний з архітектурою і предметним оточенням. Зазвичай розмір станкової скульптури наближений до натуральної величини. Вона поєднує різні види скульптурної композиції: голова, погруддя, торс, фігура, група фігур. Одним з найбільш важливих жанрів станкової скульптури є портрет, який дає унікальну можливість для сприйняття

 

— розгляд скульптури з різних точок зору, що представляє величезні можливості для багатобічної характеристики портретованого [2, c. 54].

Яскраві приклади: пам’ятники Городецькому, Паніковському , Яковченко .

 

1.4.Надгробна скульптура

 

Надгробна скульптура — це в першу чергу давня традиція, яка прийшла до нас ще від наших прадідів. Особливість цього виду скульптури у тому, що вона завжди виконується вручну, мабуть автори цим хочуть показати повагу до померлих .

 

1.5.Меморіальна скульптура

 

Меморіальна скульптура майже завжди входить до складу меморіального комплексу. Меморіальний комплекс — територія з розміщеними на ній монументальними архітектурними спорудами: мавзолеями, скульптурами. скульптурними групами та пам’ятниками, присвяченими видатним подіям в історії країни і народу, який її населяє [2, c. 24].

 

Приклади: меморіальний комплекс, присвячений Великій вітчизняній війні, Бабій Яр, меморіальний комплекс, присвячений жертвам голодомору в парку Слави.

 

НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ВУЛИЧНІЙ СКУЛЬПТУРІ МІСТА КИЄВА

 

2.1.Нові тенденції та матеріали

 

Сьогодні вже немає обмежень з використання того чи іншого матеріалу. Скульптори практикують нові методи, нові матеріали нові технології. Звичайно, традиційні матеріали не перестають бути актуальними (Бронзові пам’ятники Тетяні Маркус і захисникам кордонів), але завдяки скульптору-активісту Костянтину Скретуцькому стали популярними підручні матеріали (одноразовий посуд, цвяхи, поліетилен тощо) та різновиди мозаїки. Київ – не рідне місто молодого скульптора, але, як він сам пише, він змалку закохався в нього і йому не байдужа доля столиці. Костянтин постійно розробляє нові проекти та втілює їх у життя. Нагадаю, саме Костянтину Скретуцькому належать такі проекти, як «Пейзажна алея», Кіт з одноразових виделок, «Їжачак у тумані», білий рояль на вулиці Богдана Хмельницького тощо.

 

Найбільш успішним вважається ландшафтний комплекс «Пейзажна алея». Саме в ньому чітко прослідковуються більшість сучасних тенденцій. Скульптури отримують утилітарні риси, тобто можливість не тільки дивитися на скульптуру, а й користуватися нею, дитячий майданчик, не обтяжені глибоким філософським навантаження, яскраво розмальовані, піднімають настрій. Також помітний вплив кінематографу та сучасних іграшок — скульптури непропорційні (мають великі голови, очі, роти, але маленькі лапи та тулуби скульптури на «Пейзажній алеї»). Мабуть, саме через останню рису роботи К. Стрекутцького особливо популярні серед дітей та молоді.

 

Ще однією тенденцією є те, що високі постаменти та великі розміри перестають бути модними, більшість скульптур наділені камерними рисами для того, щоб бути ближчою до глядачів.

 

Але найважливішою тенденцією є те що границі між видами скульптури стають більш умовними, часто об’єднуються в одному об’єкті (таблиця №2). Наприклад, пам’ятник Тетяні Маркус одночасно поєднує у собі риси пам’ятника, меморіалу та камерної скульптури.

 

2.2.Прояв нових тенденцій на конкретних прикладах

 

Пам’ятник Тетяні Маркус

 

 

На території Бабиного Яру, на розі вулиць Дорогожицької та Олени Теліги, 01.12.2009 року відкрито пам’ятник учасниці антифашистського підпілля, зв’язковій підпільного міськкому КП(б)У і члену диверсійної групи в Києві в 1941-1943 роках Тетяні Маркус(1921-1943). Це надзвичайно мужня дівчина! На початку війни вона добровільно стала зв’язковою диверсійної групи, під час своєї роботи в підпіллі знищила кілька десятків фашистів. У 43-ому була викрита та розстріляна.

 

Цей пам’ятник викликав у мене неабиякий інтерес, тому що він поєднує в собі одночасно риси кількох видів скульптури. На перший погляд, це звичайний пам’ятник видатній людині, але згодом розумієш, що нема того високого постаменту, того пафосу, який притаманний класичним і більш раннім пам’ятникам міста. Скульптура стає ближчою до нас, спостерігачів. Це надає їй камерних рис. Ми можемо підійти до Тетяни, стати зовсім близько, доторкнутися, познайомитися, краще зрозуміти її.

 

Дівчина одягнена за модою 30-х років: легка сукня, тонкий ремінець на талії, грубі черевики не дуже пасують до її образа, але в них існує якесь таємне значення. Мені здається, що це символ війни, символ того, що жінка – вже не жінка, а захисниця своєї Батьківщини, мужня, наполеглива, безпощадна до ворога. Про це свідчать і стиснуті у кулачки ніжні молоді руки. Зосереджений погляд у бік свідчить про те, що ворог близько.

 

Образ Тетяни Маркус є символом усіх молодих дівчат, які забули про свою жіночність і стали поряд з чоловіками захищати рідну країну, героїчно віддали за неї свої життя Це надає пам’ятнику риси меморіальної скульптури.

 

Я вважаю, що це пам’ятник з глибоким патріотичним змістом і головна його мета: нагадувати нам, нащадкам, про жахливі події Другої світової війни, як наші пращури героїчно віддавали свої життя за нас, за майбутнє.

 

Пам’ятник Жертвам терору

 

 

Пам’ятник жертвам терору (встановлений у Києві 11 вересня, через рік після терактів в Нью-Йорку), став першим у світі пам’ятником такого роду. Ініціатором його зведення виступила міжконфесійна асоціація «Крок до єдності» під керівництвом Вадима Рабиновича. На розробку проекту

 

будівництва такого пам’ятника був оголошений конкурс. Його переможцем, за рішенням міжнародного журі, стала робота групи архітекторів з Одеси, яку очолив відомий архітектор, автор безлічі знаменитих монументів — Михайло Рева.

 

Пам’ятник встановлено на площі, розташований на перетині вулиці Мечникова і Печерського узвозу, біля станції метро «Кловська». Він виконаний у вигляді оригінальної стели з чавуну та бетону у формі розколотого надвоє серця. Дві його половинки уособлюють два послання людству. Одна з них гладка і нагадує про історію і жертв терору, а інша половинка повністю заповнена біблійної заповіддю, написаної на всіх мовах світу, яка закликає: «Не убий». Центральне місце в цій композиції відведене найбільший в світі камертон. Своїм унікальним звуком він символізує сполох пам’яті.

 

Скульптура викликає змішані почуття. Вона нагадує усі теракти минулого. Підходячи ближче і ближче у пам’яті з’являються картинки терору 11 вересня, падаючі хмарочоси, вогонь, паніка, згадуються відчуття головного героя книги Фредеріка Бегбедера «Windows on the world». Серце занурюється у скорботу і водночас наповнюється ненавистю до людей, які зробили це, які вбили таку кількість людей, а зробили нещасними ще більше! Адже кожний загиблий був чиїмось чоловіком, дружиною, татом, мамою,сестрою або братом… Унікальним цей пам’ятник робить те, що його можна зрозуміти тільки зблизька, всередині себе, викликати спогади, власні почуття, сформулювати власне ставлення до тероризму в цілому.

 

Пам’ятник захисникам кордонів Батьківщини усіх поколінь

 

 

Пам’ятник встановлено у районі Золотих воріт, на майданчику біля будівлі Державної прикордонної служби України, в районі перетину вулиць Золотоворітська, Рейтарська та Георгіївського провулка. Пам’ятник відкрито 26 травня 2004 року. Скульптори — Валерій Медведів, Олександр Родіонов, Юрій Багаліка і архітектор Юрій Лосицький. Виготовлений з граніту та бронзи.

 

Пам’ятник має таку шляхетну назву і значення, проте виконаний несерйозно, гумористично. Ця тенденція притаманна сучасному мистецтву. По-перше, скульптори злегка наплутав з пропорціями коня — складається таке враження, що козак, символ захисників кордонів, сидить на поні. По-друге, хвіст коня піднято – що зовсім не природно. По-третє, створюється ілюзія, що вершник підвівся на стременах — одна проблема: стремен немає.

 

Мені здається, що цей «гумор» зовсім не доречний в даному випадку. Адже захисники кордонів повинні символізувати могутність країни, у випадку нападу на Батьківщину вони перші підуть до бою. Ця скульптура показує несерйозне ставлення її авторів до прикордонників. І те, що вона стоїть у центрі Києва, символізує, що і мешканці міста погоджуються з думкою автора.

 

Мені здається, що це не пропустимо, бо наші захисники-прикордонники протягом століть захищали нас від ворогів, вони — наша історія, вони—це ми.

 

Якщо ми самі себе не поважаємо, то як нас можуть поважати інші… Я вважаю, що ця скульптура не відповідає такій шляхетній назві.

 

Пам’ятник міліціонерам, що загинули при виконанні службових обов’язків

 

 

Скульптор пам’ятника — Володимир Чепелик. Пам’ятник міліціонерам, що загинули при виконанні службових обов’язків, встановлений на Солом’янській площі, перед будівлею академії МВС у 2005році. На постаменті напис : «Мужності, вірності, героїзму працівників МВС України».

 

Пам’ятник виконаний у вигляді жінки, яка сумує за своїм сином / чоловіком / братом, який віддав життя в ім’я закону.

 

Риси пам’ятника досить грубі, лінії геометричні, не природні. Важко не помітити те, що не видно самої жінки, усе її тіло приховує масивна одежа, голову – велика хустка. Видно лише її лице та очі, великі, сумні, опухлі від сліз, вони прищурені, направлені в бік. Жінка ніби приховує їх від нас, не хоче ділитися своїм сумом. Вона не плаче, вона розуміє, що її чоловік чи син віддав своє життя в ім’я закону, що він герой, але це не заспокоює її серце, яке готове розірватися від болю.

 

Досить цікавою та, на перший погляд непомітною, є ще одна деталь – виноградна лоза у правому кутку постаменту. У багатьох культурах – це символ відродження, сили, мудрості. Це додає причин задуматись, що це не випадковість. Можливо, виноградна лоза — символ відродження суспільства, символ закону. Смерть співробітників міліції при виконанні обов’язків – найвищий прояв вірності закону і героїзму, це ніби живить лозу, робить її сильнішою, дає надію на майбутнє. Саме через мужність таких людей, які не бояться смерті, готові віддати життя за свою справу, за правду, ми, пересічні громадяни , можемо почувати себе у безпеці.

 

ВИСНОВКИ

 

У результаті роботи було проаналізовано існуючу класифікацію скульптури, та запропоновано нову з авторськими доповнюваннями. Отримані результати були зафіксовані у таблиці, де були внесені назви виду, підвиду, риси, функції (призначення) та яскраві приклади з посиланням на додатки.

 

Упродовж дослідження було виявлено ряд проблем з приналежністю деяких скульптур до того, чи іншого виду. Багато скульптур мають риси кількох класичних видів (згадаймо, пам’ятник Тетяні Маркус, пам’ятник міліціонерам, що занулили при виконанні службових обов’язків тощо). Як не дивно, проблеми з класифікацією виникли переважно з сучасними зразками (XXI століття). Це надихнуло автора роботи не обмежуватися тільки класифікацією вуличної скульптури, а докладніше вивчити нові зразки та сформувати нові тенденції на основі проведеного дослідження.

 

Було зафіксовано ряд тенденцій у новій скульптурі міста:

 

–переважна відсутність постаментів (пам’ятник Тетяні Маркус, пам’ятник міліціонерам, що загибли при виконанні службових обов’язків);

 

–надання скульптурам камерних рис (близькість до глядача), зменшення в розмірі;

 

–утилітарність (лавочкита дитячий майданчик на «Пейзажній алеї») ;

–використання нових матеріалів, скульптури К. Стрекутського;

 

–іноді відсутність глибокого філософського замислу, особливо паркові скульптури направлені на відпочинок глядача, тому інколи мають гумористичні риси (скульптури К. Стрекутського) ;

 

Але найважливішою тенденцією, на думку автора, є те, що границі між видами скульптури стають більш розмитими, частіше в одній скульптурі одночасно поєднуються риси кількох видів скульптури (це ілюструє таблиця №2), тому існуюча класифікація через деякий час буде знов потребувати вдосконалення.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

  1. Анісімов А. «Грустные прогулки по городу, которого нет». — К.: Tabachuk Ltd, 1992.

 

  1. Воронова О. «Искусство скульптуры».- М.: Знание, 1981.

 

  1. Гнедич П. «История искусств». – М.: Эскмо, 2002.

 

  1. Грицак Є. «Памятники древнего Киева»- К.: Вече, 2006.

 

  1. «Історія Києва»/ за ред. Кондуфора Ю.Ю. – К.: Наукова думка, 1981.

 

  1. «Київ». Енциклопедичний довідник / за ред. А.В.Кудрицького. – К.: УРЕ,

 

  1. Логвин Г. «Киев». – М.: Искусство, 1982.

 

  1. Малаков Д. «Архітектор Городецький». – К.: Кий, 1999.

 

  1. «Мистецтво України». Довідник/ за ред. Кудрицького А.- К.: «УЕ» ім.. Бажана, 2005.

 

  1. Турчин В.С. «Монументы и города». – М.: Совецкий художник, 1999.

 

  1. Шамуріна З. «Київ». Репринтне видання. – К.: Задруга, 1996.

 

  1. Котляр Н., Кульчицький С. «Киев древний и современный». — К.: Кий,

2000.

Попхадзе Олександр: 7 комментариев

    1. Sasha_Popkhadze

      Камерну скульптуру від пам’ятника відрізняє:
      –переважна відсутність постаментів (пам’ятник Тетяні Маркус, пам’ятник міліціонерам, що загибли при виконанні службових обов’язків);
      – близькість до глядача, тобто розташування скульптур у зонах відпочинку громадян;
      — наближеність розмірів скульптури до натуральних.

  1. Юрій Захарян

    Хочеться подякувати Олександрі за надання такої кількості архітектурних пам’яток Києва. Повністю згоден із учасницею Alia. Також хочеться позитивно відмітити об’єм опрацьованої літератури.

Добавить комментарий