Литвинюк Антон

Рослинна семантика календарно-обрядових пісень як визначальний складник традиційної національної культури.pdf

НТУУ «КПІ» ННК «ІПСА» ІІІ курс групи КА-24

 

Подібно до того, як із цеглинок складається дім, із зернинок – колосок, так із слів складається мова. Якщо уявити, що світ, який нас оточує, — це поле, а слова, які називають предмети навколишньої дійсності, — рослини на цьому полі, то у кожної людини таке поле покрите рослинністю далеко неоднаково.

Навколо нас безліч предметів і явищ. Ми користуємося назвою того чи іншого предмета, ознаки, дії, процесу лише втому разі, коли знаємо їх лексичне значення. Чим більше слів ми знаємо, тим більшою їх кількістю користуємося..

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що сформувалися протягом багатьох століть і освячені віками. Одвічний потяг українця – це потяг до своєї пісні, до співу, як оберегу національної ідентичності, джерела життєвої стихійності, могутнього засобу мобілізації духовних сил.

Актуальність дослідження семантичного змісту української календарно-обрядової поезії зумовлюється насамперед зростанням зацікавленості, з одного боку, відображенням мовними одиницями етнокультурного фону, а з другого – обрядом як цілісною системою смислового, ментального та вербального планів.

Мета роботи – виявити структурно-семантичну типологію словотвірних парадигм українських назв рослин у текстах календарно-обрядової поезії.

Методи дослідження: описовий з використанням прийомів компонентного та статистичного аналізів.

Предмет дослідження – структура і семантика словотвірних парадигм українських назв рослин і їх використання в усній народній творчості.

Новизна дослідження полягає в тому, що в роботі розглянуто семантичні особливості текстів календарно-обрядової поезії з погляду втілення в них міфологічного світогляду й уявлень про магію слова, проаналізовано характерологічні ознаки мови календарно-обрядових пісень

Дослідження календарно-пісенної обрядовості підтверджує існування важливих залишків особливостей етнічної історії населення, його народних ідеалів, традицій, моралі та численних символів

Пригадаймо, лексика української мови складається у процесі її тривалого історичного розвитку і становить продукт багатьох епох. Відповідно до етапів розвитку суспільства мова системи традиційної календарно-обрядової пісні містить у своєму лексичному складі генетичні групи слів – індоєвропейські; спільнословянські; прасловянські; східнословянські; власне українські.

Найбільша частина лексики (близько 90%) належить до так званої корінної української лексики, яка включає всі слова, що ведуть свій початок від індоєвропейської мовної спільності, слова, що виникли в спільнословянській мові та слова давньоруського походження. А також весь лексичний фонд, створений на українському ґрунті.

Можна розглядати семантику календарно-обрядових пісень, поділивши на певні тематичні групи:

1.Назви родинного та суспільного стану.

2.Назви осіб за соціальним статусом.

3.Етнолексика календарної обрядовості.

4.Назви надприродних істот (імена божеств, назви міфічних персонажів, представники демонології).

5.Назви календарно-обрядових свят.

6.Назви природних об’єктів та явищ, які позначають елементи світобудови.

7.Назви на позначення числа в календарній обрядовості.

8.Ботанічна лексика.

9.Зоологічна лексика.

10.Назви, пов’язані з господарською діяльністю.

Кожна з тематичних груп заслуговує на дослідження лексичного прошарку, але в даній роботі зосереджено увагу на одній з них, ботанічній лексиці.

Люди любили природу, шанували рослинність, обожнювали окремі рослини, поклонялись їм, вірили у присутність вищих сил. Майже в усіх жанрах усної словесності рослинна символіка є одним із важливих виражальних засобів. Через рослини правдиво зображено особливості українського світобачення життя і смерті, вірності та зради, розлуки і любові, щастя чи недолі.

Значну частину рослинної лексики складає лексико-семантична група назв сільськогосподарських культур .

Так от в своєму дослідженні я спробував розкрити і специфіку семантики слів пшениця, жито: В першу чергу.–злакові рослини (пшениця колосом стояла) ;2.– набувають значення сакральності (Яра пшеничка – се на проскурки) 3.–багатство, достаток(пов’язані традиції обрядового посівання на Новий рік та звичаї у весільній обрядовості, пор.: жито пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих, зерно, яким мати молодого обсипає весільний поїзд перед від’їздом за молодою, з останнім значенням вживається також слово зерно)

4–символ врожаю (Коли на Свят-вечір хазяїн несе до хати дідух, на питання господині – Помагай Біг, а що несеш? Відповідає: – Злато, щоб увесь рік жили багато!)

Такі слова, як ячмінь і гречка, вживаються у народних піснях зі своїм прямим значенням. Семантика слова ячмінь 1.– злакова рослина, однорічна трав’яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно, зерна цієї рослини реалізується у піснях: Там на горойці два голубоньки ячмінь жнуть, На долиночці дві зозуленьки лен беруть, – Ори, братоньку, мілко, дрібненько, Будем сіяти ярий ячмінець. 2.– Лексема та похідні від неї, зокрема, гречаний досить активно функціонують у фразеології слов’ян: Наговорити сім мішків гречаної вовни – сказати нісенітницю; 3. Скакати в гречку –зраджувати своєму чоловікові (дружині);4– Нехай буде гречка, аби не суперечка –компроміс, згода на щось, що не викликає особливого ентузіазму; 5– На гречку переганяти –заставляти робити, як потрібно.

Вагоме місце належить дендронімам – назвам дерев, кущів.

Важливу роль у календарній обрядовості відіграє дуб: Під дуба спати йде, під дуба плакати йде.1– назва дерева (багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами – жолудями: В лісі, в лісі, під дубиною Кохався голуб з голубиною); 2.–священне дерево (Зрубати дуб можна було тільки з дозволу жерця. Перед дубом приносилися жертви Перуну); 3.сильна рослина (фразеологізм Як дуб);4– Негативна конотація, якої може набувати дуб у сучасному мовленні, позначаючи нерозумну, обмежену людину. 5.Відношення дуба до потойбічного світу вбачаємо також у тому, що він співвідноситься з русалками. Про це свідчать пісні: Русалочка-земляночка На дуб лізла, кору гризла. 6) світове дерево

Калина у народній картині світу –1.– кущ, який цвіте білими квітками, має червоні гіркі плоди. 2.–Калина та її цвіт є символом краси 3.–семантики поєднання, зокрема, й любовного Аж ми мости поломимо, Калинові накладемо.4.– роль оберегу: – Чого ж маю боятись, Під калиною стоячи?.

Тополя 1.–дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, листками різної форми та квітками у вигляді повислих сережок. 2.–назва обряду 3.– у піснях тополя зазвичай є втіленням дівочого образу, причому тужливого(Стояла тополя Край чистого поля. Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь).4.– значення світового дерева.

Береза фігурує на 1.–позначення лісового білокорого дерева з тоненьким довгим гіллям і серцевидним листям; 2.– відповідь нареченої, що означає згоду на одруження; 3.–березою називають старшого в громаді колядників, а також музику, співака, головного заводія веселощів на весіллі, організатора на вечорницях або в інших молодіжних ігрищах; 4–. береза – очевидно, залишок давнього прикметника *березий (строкатий, чорний з білим) і первісно міг означати строкатий одяг ряжених під час зимових свят.

Клен –1.–дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами. 2.– листок, форма якого вирізняє рослину: Та вищипну кленів лист, Та напишу карточку, Та пошлю батечку.

Горіх –1.–плодове дерево родини горіхових, плід цього дерева або ліщини з їстівним ядром і досить міцною шкарлупою, рідко ліщина Ой вий (гніздо) в темнім лісі на орісі: Будуть люди оріхи збирати, Твоє гніздо оглядати; 2.–характеристиками плоду, 3) набуває сакральності світового дерева.

Верба 1.–мотиви кохання, переходу до іншого стану; 2.– священне дерево (спадок давніх вірувань), з іншого — прокляте диявольське. 3.–шлюбні мотиви щедрівок: «Ой стоїть верба не рік, не два. //Не стій, вербо, розвивайся! //Розвий собі сімсот квіток, //Сімсот квіток і чотири: //Всім боярам по квіточці, //Усім дружкам по квіточці, //Іванкові нема квітки — Іванкові квітка — Наталочка дівка».

Як не згадати травянисту рослинність

Барвінок –1.–трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами; 2.– образ парубка або чоловіка: Ой ти, козаче, зелений барвінку, 3.–нестримні почуття, палку любов Вчора була неділенька, нині понеділок, Я ходила поливати зелений барвінок— Рости, рости, барвіночку, стелися низенько, А ти, милий чорнобривий, присунься близенько Барвінок 4.– поховальною обрядовістю: традиційно його висаджували на могилах хлопця чи дівчини.

Рожа (варіант ружа) 1.–багаторічна декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних кольорів квітами, розм. Троянда; 2–символічне значення «сонце»; 3.– Рожа як ім’я дівчини: Доню ж моя Роженько, Як підеш у таночок, 4.– символом веселощів, щастя: Ломіте роженьку, стеліте дороженьку нашому молодому до Божого дому, щоб м’ягче ступати на двір танцювати.

Мак 1.–трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; 2.–квітка цієї рослини; 3.–насіння; 4–колористична характеристика: Зацвісти маком (почервоніти, зарум’янитись), маковіти (червоніти). 5.– проекцію багато – багатство; 6.–обрядове значення: 7.–у весняному циклі так називається гра, центральні фігури у ній іменуються маківнички: По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки Оріть же го так.

На окрему увагу заслуговують назви частин рослини.

Корінь 1.–частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами, 2. – основа основ, 3.–квінтесенція життєвих сил: (Вода) Всі коріння вимиває 4.–при чаруванні: – Копай, дівча, коріння, З-під білого каміння. Та вари го в молоці, Може прийдуть молодці,

Квітка 1.– частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення і приємний запах. 2.– символом краси, що й засвідчується порівняннями: Діточки, як квіточки квітка 3.– знак сватання: Панна Яринка Квітку зірвала, За голівку клала 4.–нареченому та боярам до одягу чіпляти квітку, натяк на нього знаходим у веснянці: Русую косу чесала, Собі милого бажала: До мене, миленький, до мене! Зав’ю я тобі квіточку Із рожевого цвіточку. 5.–символ успішно завершеної праці.

Для лексеми вінок у 1.–обрядовості актуальним є значення квіти, листя, гілки, сплетені в коло, яким, звичайно, прикрашають голову; 2.–символом дівоцтва, напр., у веснянці Рутвяний віночок – дівування твоє вити вінки 3.– невід’ємний атрибутй обрядових дійств, за якими дівчата ворожать, щоб передбачити свою долю, як-от описано у тексті: Уже дівочки поплели віночки, Віночки не в’януть, дівочки не плачуть, Віночки потонули, дівочки сплакнули. 4.–обжинковий вінок, сплетений із останніх колосків, зібраних після жнив, який женці урочисто несуть до дому господаря: Не лежи, віноньку, не лежи При зеленій межі; Підведи головоньку, Час тобі додомоньку. 5.–репрезентант сонця.

Дослідивши, календарно-обрядові пісні, маємо підставу твердити, що мікротексти на їх позначення не використовуються – переважає проста лексична номінація. Слова можуть функціонувати в піснях і поза ними, мати одне чи кілька значень. Проте, щоб виявити семантику вербальних одиниць пісенного тексту, необхідно досліджувати слово у єдності з одиницями інших його планів. Такий підхід дозволяє зясувати семантичну структуру календарно-обрядової лексики та особливості функціонування рослинної номінації

Аналіз лексико-семантичних груп пісень виявив досить розгалужену систему, яка включає назви дійових осіб обряду, обрядових дій і реалій, назви рослин і тварин. В цілому наявна номінація, яка поширена в літературній мові. Зрідка трапляються діалектизми, які виявляють паралелі і в інших українських говорах.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

 

1.Білецький-Носенко П. Словник української мови. – К., 1966. – 423 с.

2.Валенцова M.M. Материалы для картографирования типов полесских святочных гаданий // Славянский и балканский фольклор. – Москва, 1995. – C. 209-222.

  1. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С. Мельничука. У 7 Т. – Т. 1-3. – Київ, 1982-1989.
  2. Єфремов Є. Ритмоструктурні теми календарних наспівів на Поліссі // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. – Вип. 1. Київське Полісся. –Львів, 1997. – 245-257.

5.Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. – 2001. – №5. – С.48-63.

6.Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. Науково-популярні статті, розвідки. – К., 1989. – 304 с.

7.Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітлені. – Торонто, 1959. – Т. 1. – 330 с.

8.Коваленко Г. Обряди і ритуали під час Святої вечері // Берегиня . – 2002. – №4. – С. 21-41.

9.Конобродська В. Поняття семантики в культурному контексті // Етнолінгвістичні студії. 1. – Житомир, 2007. – С. 23-37.

10.Малик В. Золоте свято Калити // Укр.. культура. – 1991. –№11. – С. 6-9.

11.Олійник М. Фразеологізми зі значенням «ледарювати» в гуцульських говірках // Волинь – Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – Вип. 6. – Житомир, 2001. – С. 274-280.

12.Петров В.П. Обрядовий фольклор календарного циклу та його общинно-виробничі основи // Народна творчість і етнографія. – 1966. –№1. – С. 28-34.

13.Сумцов Н.Ф. Хліб в обрядах і піснях. Харків, 1955. – 132 с.

14.Топоров В.Н. Пространство и текст // Текст: семантика и структура, М., 1983

  1. Хобзей Н. Мова як джерело пізнання духовного світу народу (міфологічна лексика в українських говірках карпатського ареалу) // Мовознавство. Доповіді та повідомлення на ІV Міжнародному конгресі україністів. – Київ, 2002. – С. 119-123.

16.Щербак І. Діти в традиційних обрядах українців // Народна творчість і етнографія. – 2003. – №3. – С.71-77.

17.Ярещенко А. Етнографічні особливості України // Українські традиції. – Харків., 2003. –С. 353-430.

Литвинюк Антон: Один комментарий

  1. Андрій Михальчук

    Дякую за цікаву й гарно структуровану доповідь. Наскільки сильними, на Вашу думку, були зміни рослинної семантики календарно-обрядових пісень з плином часу?

Добавить комментарий