КУЛЬТУРОТВОРЧЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ Т.ШЕВЧЕКА У ГЕНЕРУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

dokladДоповідь дивиться тут…

Булгаков Антон

НТУУ «КПІ»,  факультет прикладної математики, курс ІІІ, група КМ 31

Ім’я Тараса Шевченка виблискує дорогоцінною перлиною у скарбниці світової культури, його називають співцем соціальної і національної свободи, саме він подарував своєму народові те, що потребувало загальнонаціонального усвідомлення. Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала  саме поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

Природа дуже щедро обдарувала юнака – в нього була два покликання: художника і поета. Почав він творчий шлях як художник, здобув визнання вже в молоді роки, а в кінці життя йому було надано звання академіка. Проте переважало в ньому друге, основне й головне покликання – поета, мало сказати – новатора, а поета особливої, незвичайної сили думки, глибини почуття, могутньої революційної пристрасті.

Особливу увагу Шевченко приділяв такому аспекту культури, як духовні та матеріальні цінності українського народу. Культура та побут викликали у нього захоплення. У своїй творчості він часто описував звичаї, традиції, святкування та вірування людей, релігійні обряди та просто вечори, що супроводжувались народними танцями.

Тарас Шевченко став відомим поза межами Російської імперії, передусім серед своїх краян за кордоном. Уже в сорокових роках твори поета потрапили в Галичину, а через польську пресу Шевченко стає відомим у Франції. Важливим і знаменним фактом є вихід у Лейпцигу 1895 р. книжечки, в якій надруковано революційні поезії: «Кавказ», «Заповіт», «Розрита могила», «Холодний яр» та ін.

У середині XIX ст. постать Т. Шевченка вийшла на перший план як історичного та політичного діяча. Про себе він сказав: «Історія мого життя є частиною історії мого народу». Поруч з цими поезіями, сповненими революційного пафосу, Кобзарем були створені найніжніші перлини – («Немає гірше, як в неволі», «За сонцем хмаронька пливе», «Зацвіла в долині», «У нашім раї на землі», «На Великдень на соломі»), численні пісні, що сталі потім народними.

Шевченко – це набагато більше ніж просто автор, йдеться про людину, яка створила особливий генотип культури нашої країни.Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

Персонажі поета настільки живі, настільки реальні саме тому, що у кожен створений ним образ Шевченко вкладав усе те українське, що притаманне лише нашому народові. Поет з гордістю писав про усі ті духовні цінності, традиції та побут українців, що вони не могли не відчути себе єдиним народом, не схожим на інших. Народом, що має свою історію, культуру, мистецтво та, звісно ж, свої права.

Шевченкове слово запалювало серця українців. Завдяки його творчості українська література вийшла на широкий інтернаціональний шлях історичного поступу і вивела із забуття всю націю. Його вірші – геніальні. Поетичним талантом Шевченка й досі захоплюються у всьому світі. Проте значення віршів поета — не тільки в їх мовній чи літературній майстерності. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо і здобути волю. Пристрасна поезія Шевченка не обмежувалась оплакуванням героїчного минулого, а будила національні почуття. Великою заслугою поета було те, що його творчість сприяла згуртуванню українського народу. Ненависть митця до соціальної несправедливості та вболівання за волю і гідність простої людини виводилася з його селянського походження, але своїм інтелектуальним зростанням він завдячував впливам українського дворянства. Кожна з верств українського суспільства знаходила в його поезії відображення своїх інтересів. Відтак Шевченків ідеал національного й соціального визволення ґрунтувався не на ненависті й протистоянні, а на одвічних загальнолюдських цінностях добра, справедливості, милосердя. Йому належить визначення національної ідеї, зміст якої актуальний і нині: одночасне національне та соціальне визволення українського народу.

Ім’я Великого Кобзаря — безсмертне. Він віддав все своє життя гарячому відстоюванню прав українського народу, він щиро любив свою Батьківщину. Саме тому, навіть через двісті років після його смерті, кожен українець знає про неоціненний вклад митця у розвиток української мови, культури, у формування  національної ідеї. Тарас Григорович Шевченко живий та буде жити вічно у серцях українців.

Список літератури:

  1. Дорошенко К. Слово про Великого Кобзаря.— К., Свічадо,1965— 111 с
  2. Красицький Д. Юність Тараса.— К., 1967. — Львів : Кальварія, 2005. — 196, [1] с.— (Першотвір).
  3. Лепкий Б. Про життя і твори Т. Шевченка.— К., 1994. 5. Г. Я. Неділько „Тарас Шевченко: життя і творчість”. Рильський М., О. Дейч. Тарас Шевченко: Біографічний нарис. — К., 1964. Києво-Могилян. акад., 2005. — 397, [1] с.— (Бібліотека наукового щорічника «Україна дипломатична» ; вип. 1).
  4. Рильський М., О. Дейч. Тарас Шевченко: Біографічний нарис. — К., 1964. Києво-Могилян. акад., 2005. — 397, [1] с.— (Бібліотека наукового щорічника «Україна дипломатична» ; вип. 1).
  5. Тарас Шевченко. Значення творчості Т.Шевченка в українському національному відродженні.[Електронний ресурс] /http://ukrlit.vn.ua/article/232.html
  6. Тарас Шевченко і культура українського народу. [Електронний ресурс]/ http://art.lib.kherson.ua/taras-shevchenko-i-kultura-ukrainskogo-narodu.htm

КУЛЬТУРОТВОРЧЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ Т.ШЕВЧЕКА У ГЕНЕРУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: 8 комментариев

  1. Максим Щьоголєв

    Тарас Шевченко був напрочуд різносторонньою особистістю. Всі ми знаємо його, як видатного українського поета та живописця. Таким він і постає перед нами у доповіді. Проте його вплив на мистецтво країн-колонізаторів, між якими у XIX ст. була розділена Україна, був значно більшим. Зокрема він був першим, хто не лише в Украні, а й в усій Російській імперії, почав використовувати техніку офорту для створення ілюстрацій періодичних видань. Саме за це Шевченко був удостоєний звання академіка, про що згадується у тексті доповіді. Більшість оригінальних офортів видатного митця наразі зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві та в кількох польських музеях. Також у київському музеї зберігається верстат Шевченка для друку офортів та його палички для різьблення по металу.
    На жаль, у доповіді жодного разу не була згадана діяльність Шевченка, як письменника-драматурга. Хоча віршованих творів у Тараса Григоровича значно більше, ніж прозових, його драматургічна творчість мала вплив на майбутні покоління українських драматургів. Зокрема його традиції продовжував відомий культурний діяч України Іван Карпенко-Карий. Драматургічна спадщина Шевченка складає всього два твори: п’єса «Назар Стодоля» та уривки маловідомої історичної п’єси «Никита Гайдай».

  2. Антон Ігорович Булгаков Автор записи

    Максиме, ви дуже влучно підмітили, що у даних тезах не згадано про драматургічну творчість Кобзаря. Безперечно Тарас Шевченко- це не лише великий поет і прозаїк, а й драматург, проте на превеликий жаль аписав він лише кілька п’єс, але повністю збереглися лише драма «Назар Стодоля» та уривок з історічної драми «Микита Гайдай». Ви напевно погодитесь зі мной, що усе-таки основною літературною спадщиною Шевченка залишається «Kобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), а п’єса «Назар Стодоля», та кілька уривків інших драматичних творів, щоденник та листи є чудовим доповненням до його творчості. Деякі люди здатні лише поверхнево сприймати Шевченка, забуваючи про його діяння як етнографа, історика, філософа, фольклориста, художника, але це не значить, що цього всього не було в його житті. Основне джерело його творів — життя народу, зокрема покріпачених селян, можливо саме тому він намагався врятувати народ своїми творами, а не писати драми для ще більшего понівечення селян. Усе це не заважатиме нам сприймати Тараса Шевченка як генія свого і нашого часу.

  3. Катерина Столєтова

    Доповідь написана в досить патріотичному дусі. Вона висвітлює Тараса Шевченка як видатного поета та генія, що залишив після себе феноменальний вклад в українській і світовій літературі. Та чи не занадто його звеличено? Так, у свій час Тарас Шевченко став фундатором української літератури. Він переймався долею українського народу та долею України в цілому. Проте чи є його творчість настільки значущою та актуальною в наш час, щоб так його прославляти?

    1. Антон Ігорович Булгаков Автор записи

      Доброго вечора, Катерино! Дуже вдячний за ваше зауваження. Насправді я не можу дати однозначну відповідь на ваше запитання, оскільки ви самі розумієте, що воно буде суб’єктивним та висвітлювати лише мій погляд та ставлення до поета. Хочите ви того, чи ні, але волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продов­жується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу. Особисто я щиро захоплюсь високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної і національної справедливості, тому так, ми мусимо прославляти його і до сих пір.
      Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть.

  4. Марія Довбенко

    Ви стверджуєте,що Кобзареві належить визначення національної ідеї, зміст якої актуальний і нині.Як же це виявилося у період Революції Гідності?

    1. Антон Ігорович Булгаков Автор записи

      Доброго вечора, Маріє!
      Дякую за питання. Тарас Шевченко — символ волелюбства та боротьби за свободу і кращу долю свого народу. Шевченко став рушієм боротьби для свого народу, його слово пробудило українську націю. Поет, незважаючи ні на що, не боявся говорити правду. А правда в усі часи — потужна зброя, яка допомагає перемогти. Шевченко вірив у волелюбний дух українського народу і його перемогу. Поет був одним із символів Революції Гідності, а сьогодні його твори надихають і підтримують дух багатьох патріотів.

  5. Микита Олексійович Алістратенко

    Антоне, ви безумовно розкрили тему спорідненості Тараса Шевченка з українською культурою, описали гострі питання, які порушував поет у своїх творах. Проте, чи не надто запоетизований та художній виклад має ваша робота? Сповнена патріотичного пафосу, вона чітко не розкриває тему творчості Шевченка як культуротворчого феномену, і не показує прямий вплив його діяльності на різні верстви населення, адже на бідні і багаті по-різному ставились до його слів. Прошу розширити список творів, які порушували найгостріші проблеми тогочасного суспільства та найбільше вплинули на формування української національної свідомості, оскільки ви описали лише перлини поезії та лише деякі з найкритичніших його творів.
    Також перевірте, будь ласка, чи немає у темі, сформованій вами, орфографічних помилок.

    1. Антон Ігорович Булгаков Автор записи

      Дуже вдячний за ваше влучне зауваження та питання. Хочу відповісти Вам по пунктам, щоб у Вас сформулювалось правильне та достовірне уявлення про мою роботу, якщо ви, звісно, не заперечуєте.
      1.Мій огляд про Кобзаря ( якщо це буде коректне зауваження) написан у чисто публіцистичному стилі, найпоширенішому стилі, яким користуються усі учасники конференції. Я вважаю, що це доволі правильне рішення, використовувати у роботі епітети, порівняння, цитати та тропи, оскільки вони роблять огляд цікавим зрозумілим та доступним для багатьох людей, які навіть не цікавляться і не цікавились творчістю Шевченка. Ви, напевно трохи переплутали стилі, ооскільки художній стиль — це передусім епічні ( казка, роман, повість),ліричні (поезія, поема),драматичні твори. А я використовую художню публіцистику для кращого уявлення.
      2. Я згоден з вами, ні одна доповідь не зможе повністю розкрити увесь величний вклад Шевченка в розвиток українського суспільства, а ви хочете, щоб у тези був вміщений увесь вплив на тогочасне суспільство. Деякі літературознавці стверджують, що ми навіть зараз не усвідомлюємо усього вкладу поета.
      3. Описані основні найвідоміші твори Тараса Шевченка, які найбільш впливали на розвиток суспільства, які зробили його відомим у всьому світі.
      Наведу Вам весь перелік:
      А нумо знову віршувать
      А ти, задрипанко, шинкарко
      А ти, пречистая, святая
      Бандуристе, орле сизий
      Барвінок цвів і зеленів
      Буває, в неволі іноді згадаю
      Буває, іноді старий
      Бували войни й військовії свари
      Було, роблю що, чи гуляю
      Б’ють пороги; місяць сходить
      Варнак (Тиняючи на чужині)
      Великомученице кумо !
      Великий льох (містерія)
      Веселе сонечко ховалось
      Відьма (поема)
      Вітер з гаєм розмовляє
      Вітре буйний, вітре буйний
      В неволі, в самоті немає
      В неволі тяжко, хоча й волі
      Во дні фельдфебеля-царя
      Во Іудеї во дні они
      В Путивлі граді вранці-рано
      Гайдамаки (поема)
      Гамалія
      Г. З. (Немає гірше, як в неволі)
      Гімн чернечий (Удар, громе, над тим домом)
      Гоголю (За думою дума)
      Гори мої високії !
      Готово! Парус розпустили
      Давидові псалми
      Давно се діялось колись
      Давно те діялось
      Дівча любе, чорнобриве
      Дівичії ночі (Розплелася густа коса)
      Добро, у кого є госпо́да
      Доля (Ти не лукавила зо мною)
      До Основ’яненка (Б’ють пороги, місяць сходить)
      Думка (Вітре буйний, вітре буйний !)
      Думка (Нащо мені чорні брови)
      Думка (Тече вода в синє море)
      Думка (Тяжко, важко в світі жити)
      Думи мої, думи мої
      Думи мої, думи мої, ви мої єдині
      Дурні та гордії ми люди
      Єретик
      За байраком байрак
      Заворожи мене, волхве
      За думою дума
      Закувала зозуленька
      Заповіт (Як умру, то поховайте)
      Заросли шляхи тернами
      За сонцем хмаронька пливе
      Заступила чорна хмара
      Зацвіла в долині червона калина
      За що мене, як росла я
      Згадайте, братія моя…
      Зійшлись, побрались, поєднались
      З передсвіта до вечора
      І Архімед, і Галілей
      І багата я, і вродлива я
      І виріс я на чужині
      Іван Підкова (В. И. Штернбергу)
      І день іде, і ніч іде
      І день не день, і йде не йде
      І досі сниться: під горою
      Ізза гаю сонце сходить
      І знов мені не привезла
      І золотої й дорогої
      І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнє посланіє
      І небо невмите, і заспані хвилі
      Іржавець
      Ісаія. Глава 35 (Радуйся, ниво неполитая)
      І станом гнучким і красою
      І тут і всюди — скрізь погано
      І широкую долину
      Кавказ
      Катерина
      Княжна (поема)
      А. О. Козачковському (Давно те діялось)
      Коло гаю, в чистім полі
      Колись дурною головою
      Колись то ще, во время оно
      Косар (Понад полем іде)
      Н. Костомарову (Веселе сонечко ховалось)
      Кума моя і я
      Л. (Поставлю хату і кімнату)
      Лілея (За що мене, як росла я)
      Лічу в неволі дні і ночі (1850 р.)
      Лічу в неволі дні і ночі (Переробка 1858 р.)
      Ликері (Моя ти любо! Мій ти друже!)
      Н. Я. Макарову (Барвінок цвів і зеленів)
      Маленькій Мар’яні (Рости, рости, моя пташко)
      Марія (Все упованіє моє)
      Марина (Неначе цвяшок в серце вбитий)
      Н. Маркевичу (Бандуристе, орле сизий)
      Марку Вовчку (Недавно я поза Уралом)
      Мар’яна-Черниця
      Мені здається, я не знаю
      Мені однаково, чи буду
      Мені тринадцятий минало
      Між скалами, неначе злодій
      Мій Боже милий, знову лихо!
      Ми вкупочці колись росли
      Ми восени таки похожі
      Ми заспівали, розійшлись
      Минають дні, минають ночі
      Минаючи убогі села
      Минули літа молодії
      Мов за подушне, оступили
      Молитва (Царям, всесвітнім шинкарям)
      Москалева криниця (1847 р.)
      Москалева криниця (поема) 1857 р.
      Моя ти любо! Мій ти друже
      Муза (А ти, пречистая, святая)
      Н. Т. (Великомученице кумо!)
      На батька бісового я трачу
      На Великдень, на соломі
      На вічну пам’ять Котляревському
      На незабудь (В. И. Штернбергу)
      На ниву в жито уночі (Сичі)
      На панщині пшеницю жала
      На улиці невесело
      Навгороді, коло броду
      Над Дніпровою саго́ю
      Наїхали старости
      Наймичка
      Нащо мені женитися
      Не вернувся із походу
      Не гріє сонце на чужині
      Не для людей, тієї слави
      Не додому вночі йдучи
      Не жаль на злого: коло його
      Не женися на багатій
      Не завидуй багатому
      Не кидай матері! — казали
      Не молилася за мене
      Не нарікаю я на бога
      Не спалося, — а ніч, як море
      Не так тії вороги
      Не тополю високую
      Не хочу я женитися
      Ну що б, здавалося, слова
      Недавно я поза Уралом
      Немає гірше як в неволі
      Неначе праведних дітей
      Неначе степом чумаки
      Неначе цвяшок в серце вбитий
      Неофіти
      N. N. (Мені тринадцятий минало)
      N. N. (О думи мої! О славо злая!)
      N. N. (Сонце заходить, гори чорніють)
      N. N. (Така, як ти, колись лілея)
      О думи мої! О славо злая!
      О люди! люди небораки
      Огні горять, музика грає
      Один у дру́гого питаєм
      Ой виострю товариша
      Ой гляну я, подивлюся
      Ой діброво — темний гаю!
      Ой крикнули сірі гуси
      Ой люлі, люлі, моя дитино
      Ой маю, маю я оченята
      Ой по горі ромен цвіте
      Ой не п’ється горілочка
      Ой не п’ються пива́, меди
      Ой одна я, одна
      Ой пішла я у яр за водою
      Ой стрічечка до стрічечки
      Ой сяду я під хатою
      Ой три шляхи широкії
      Ой умер старий батько
      Ой чого ти почорніло
      Ой я свого чоловіка
      Осії. Глава XIV (Подражаніє)
      П. С. (Не жаль на злого: коло його)
      Перебендя (Перебендя старий, сліпий)
      Петрусь (поема)
      Плач Ярославни
      По улиці вітер віє
      Повій, вітре, понад яром
      Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19
      Подражаніє 11 псалму (Мій Боже милий, як то мало)
      Подражаніє сербському (Наїхали старости)
      Подражаніє Едуарду Сові (Посажу коло хатини)
      Полюбилася я, одружилася я
      Понад полем іде
      Породила мене мати
      Посажу коло хатини
      Поставлю хату і кімнату
      Причинна (Реве та стогне Дніпр широкий
      Пророк (Неначе праведних дітей)
      Рано-вранці новобранці
      Радуйся, ниво неполитая!
      Реве та стогне Дніпр широкий
      Розплелася густа коса
      Розрита могила (Світе тихий, краю милий)
      Росли укупочці, зросли
      Рости, рости, моя пташко
      Русалка (Породила мене мати)
      Садок вишневий коло хати
      Самому чудно. А де ж дітись?
      Саул (В непробудимому Китаї)
      Світе тихий, краю милий!
      Світе ясний! Світе тихий!
      Сестрі (Минаючи убогі села)
      Сичі
      Слава (А ти, задрипанко, шинкарко)
      Слепая (поэма)
      Сліпий (Невольник) (поема)
      Сова (Породила мати сина)
      Сон (Гори мої високії !)
      Сон (На панщині пшеницю жала)
      Сон (У всякого своя доля) (комедія)
      Сонце заходить, гори чорніють
      Сотник ( У О́главі)
      Старенька сестро Аполлона (Царі)
      Стоїть в селі Суботові
      Та не дай, Господи, нікому
      Така, як ти, колись лілея
      Тарасова ніч (На розпутті кобзар сидить)
      Тече вода в синє море
      Тече вода спід явора
      Ти не лукавила зо мною
      Титарівна (Давно се діялось колись)
      Тихо поле аж крикнуло
      То так і я тепер пишу
      Тополя
      Тризна
      Три літа ( І день не день, і йде не йде)
      Туман, туман долиною
      Тяжко, важко в світі жити
      У Бога за дверми лежала сокира
      У Вільні, городі преславнім
      У всякого своя доля
      У всякого своє лихо
      Удар, громе, над тим домом
      У Києві на Подолі (Чернець)
      Умре муж велій в власяниці
      У нашім раї на землі
      У неділеньку та ранесенько
      У неділеньку у святую
      У неділю не гуляла
      У О́главі
      У перетику ходила
      У тієї Катерини
      Утоплена (балада)
      Утоптала стежечку
      Хіба само́му написать
      Холодний Яр (У всякого своє лихо)
      Хоча лежачого й не б’ють
      Хустина (Чи то на те Божа воля)
      Царі (Старенька сестро Аполлона)
      Царям, всесвітнім шинкарям
      Федору Івановичу Черненку (Ой по горі ромен цвіте)
      Чернець (У Києві на Подолі)
      Чи ми не зійдемося знову
      Чи не покинуть нам, небого…
      Чи то на те Божа воля
      Чи то недоля та неволя
      Чигирине, Чигирине
      Чого мені тяжко, чого мені нудно?
      Чума (Чума з лопатою ходила)
      Швачка (Ой не п’ється горілочка)
      Ще як були ми козаками
      Юродивий (Во дні фельдфебеля-царя)
      Я не нездужаю, нівроку
      Як маю я журитися
      Як умру, то поховайте
      Якби ви знали паничі
      Якби з ким сісти, хліба з’їсти
      Якби зустрілися ми знову
      Якби мені, мамо, намисто
      Якби мені черевики
      Якби тобі довелося
      Якби то ти, Богдане п’яний
      Якось то йдучи у ночі…
      Кожен з творів порушує гострі проблеми суспільства, якщо вам цікаво, який конкретно твір описує проблематику — я можу порекомендувати вам чудові джерела, дуже приємно, що ви цікавитесь творчістю поета не поверхнево!!
      4. Дякую за вашу уважність!
      Дуже вдячний за ваш відгук, дуже приємно усвідомлювати небайдужість сучасного покоління.

Добавить комментарий