Художні інновації українського футуризму (М. Семенюк, Д. Бурлюк)

dokladДоповідь — натиснить тут …

 

 

Віфлінзідер Віталій

НТУУ «КПІ», ФПМ, курс ІІІ, група КВ 32

Футуризм – це авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття  обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.

Виник в Італії у 1909 році. Автором першого маніфесту футуристів був поет Філіппо Томмазо Марінетті (1876—1944 рр.), який опублікував у французькій газеті «Ле Фіґаро» «Маніфест футуризму». Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у 19 столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі, який у малярстві виявився фантастичними формами й кольорами, а в літературі, особливо в поезії, «заумною мовою» — творенням нових звуків-слів, часто без жодного глузду.

Характерні ознаки футуризму: антигуманізм; заперечення старої культури, літературних традицій, психологізму; деструкція лексики та словотворчість; антиестетизм; динамізм; захоплення наукою, технікою, машинами тощо.

У різних країнах футуристи мали свої імена. В Англії їх називали вортистами (анг. vortex — вихор), у Франції — пароксистами (грец. paroxynos — подразнення) і динамістами, у Німеччині — «Nielend» (він пропагував колективізм і знеособлення, письменники публікували твори анонімно).

Український футуризм — авангардний напрям в українській літературі та образотворчому мистецтві, що розвинувся на початку XX століття під впливом італійського футуризму. Український футуризм мав наслідувальний характер. Лідер українського футуризму Михайль Семенко.

Особливості українського футуризму: відсутність сприятливого ґрунту, гостра критика опонентів, відмова від народництва і провінціалізму, звернення до європейських традицій та інше.

Українські футуристичні угрупування і журнали: «Флямінго» (1919-1921 рр.),  «Аспанфут» (1921-1924 рр.), «Нова генерація» (1928-1930 рр.).

Дві стадії розвитку українського футуризму: кверофутуризм та панфутуризм.

Кверофутуризм — пошуковий футуризм, коли обожнювалися рух, шукання, динаміка. Мистецтво йшло «по колу» — всі рівні, все однаково цінне. Опора на філософську концепцію викладача Петербурзького психоневрологічного інституту К. Жакова. Найбільш продуктивна стадія творчості для М. Семенка (цикли далекосхідних поезій, «поезомалярство» тощо).

Панфутуризм 20-х років XX ст. формувався на творчому поєднанні засад західноєвропейського футуристського літературно-мистецького руху, здобутків художньої практики його російських апологетів у межах похідних від нього кубофутуристської та егофутуристської платформ.

Основою платформи панфутуризму є проект еволюції світового культурного процесу як системи культів, методологічною основою розбудови якого М. Семенко визнав ленінізм як «діалектичний метод практики».

Принциповою була заміна ідеологами панфутуризму категорій «зміст» і «форма» на «ідеологія» та «фактура».

Панфутуризм — смерть «старого» мистецтва, якому протиставлялося метамистецтво. У цей час Семенко практикує метод поезомалярства: єдність художнього слова й споглядального мистецтва. Найголовніше — бути сучасними. Поезію треба розкласти до букви, а образотворче мистецтво — до складників фарби.

Представник авангардного мистецтва початку ХХ століття, єдиний, хто виступив і поетом, і теоретиком українського футуризму – Михайль Семенко. Він народився 31 грудня 1892 року в с. Кобинці Миргородського району на Полтавщині.

Поетичним дебютом М. Семенка стала збірка «Prelude» (1913) (традиційні романсові вірші елегійного типу, милозвучні, сентиментальні, властиві молодим поетам-початківцям). Згодом відкидає як безперспективний модерністський напрямок і поступово схиляється до авангарду.

Футуристичний етап творчої еволюції М. Семенка започатковано в його маніфестах-передмовах до збірок «Дерзання» та «Кверофутуризм» (1914).

З формального боку творчість М.Семенка схиляється в бік формально-графічного вираження, охарактеризованого нині як поезомалярство.

Своєрідність урбаністичної тематики Семенка, яка вирізняє його з-поміж усіх інших футуристів, полягає у введенні до тексту твору науково-технічної термінології, розмовно-побутової лексики, синтаксичних ускладнень, а також у майстерному переході від узагальненого до конкретних образів-елементів міста («Ліхтар», Тротуар», «Вулиця»).

Паралельно з творчістю М. Семенко розробляє теорію футуризму. Організовує групи «Ударна група поетів-футуристів» (1921), «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів, 1921), редагує низку футуристичних одноденок.

Михайля Семенка штучно вилучено з історії літератури, тому він не мав впливу на наступне покоління. Проте через покоління його вплив позначився на творчості письменників сучасної української літератури.

Бурлюк Давид Давидович – поет, художник, один з основоположників російського футуризму, теоретик і пропагандист нового мистецтва. Народився в 1882 на хуторі Семиротівщина Харківської губернії.

Відомий як лідер вітчизняного футуризму (маніфест «Ляпас громадському смаку»). Один із чільних творців українського модернізму початку 20 століття.

Бурлюк брав активну участь у виступах футуристів, будучи їх теоретиком, поетом, художником і критиком. Властиві футуризму епатажність і антиестетичність найяскравіше виявлялися в його віршах.

Бурлюк у селі Чорнянка під Каховкою 1908 року заснував першу футуристичну групу ”Гілея”.

Давид Бурлюк вважав, що мистецтво, породжене духом вільних художників, «не має обмежувати себе якою-небудь однією школою чи вузькою стежкою естетичною». Його творчий шлях поділяється на три основні періоди, для кожного з яких характерним є свій стиль, свій підтекст, своя семіотика: початок XX ст. — 1920 р. –Україна і Росія; 1920 — 1922 — Японія; 1922 — 1967 рр. — Сполучені Штати Америки.

«Мімікрію психологічну» Д. Бурлюк вважав «найважливішим талантом художника».

Домінантою його творчості є міфопоетична система українського народу. Їй властиве поєднання християнства з давніми язичницькими джерелами. У творчості Бурлюка важливу символічну роль виконує кінь – дикий і свободолюбний, «вкрай втомлений». «Кінь-блискавка» — це одна з перших повноважних футуристичних картин Бурлюка.

Визначними напрямами творчості Бурлюка були кубофутуризм та неопримітивізм.

Бурлюк активно пропагував футуристичну естетику, що створило йому репутацію «батька російського футуризму», усіляко їм підтримувану (це визначення винесене на обкладинки всіх американських видань Бурлюка). У своїх теоретичних деклараціях він відстоював ідею самоцінності й незалежності мистецтва, право поета на формальне винахідництво.

Власна поетична творчість Бурлюка вмінням перевтілюватися, засвоюючи чужі стильові манери, від народницької або символічної поезії до французьких «проклятих» поетів; а пізніше – експресіоністських плинів у поезії й прозі.

Футуризм — одне із найяскравіших явищ українського мистецтва. Він об’єднав оригінальних талановитих митців, доля яких була трагічною. О. Ільмицький відзначає, що футуризм варто вивчати, бо він здобуток як української, так і європейської літератури. «Значення українського футуризму, — за словами О. Ільницького, — можна підсумувати так: по-перше, він був однією з основних історичних подій, без якої не можна осмислити і зрозуміти одного з найважливіших періодів української культури 1910-х й 1920-х років; по-друге, він є оригінальним літературним явищем, що лишило по собі праці неперебутної вартості та привабливості…»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Ільницький О. Український футуризм (1914-1930). Переклад з англійської Раї Тхорук. – Львів: Літопис, 2003. – 456 с.
  2. Біографії, життєписи, творчість: Михайль Семенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/biografii/part1/025.htm
  3. Український футуризм у національному літературознавстві: від генези до сьогодення [Текст] / Данило Рега // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. пр. — Ужгород : Говерла, 2011. — Вип. 15. — С. 220-223.
  4. Архів революційної культури України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrevcult.livejournal.com/157963.html

Художні інновації українського футуризму (М. Семенюк, Д. Бурлюк): 10 комментариев

  1. Денис Андрійович Ралко

    Доповідь Віталія , дуже вразила мене.
    Я дізнався багато нового з його доповіді про Футуризм, про творчість українських письмеників футуристів. Таких як Михайль Семенко, та Давида Бурлюка.
    Але я б хотів щоб більш детально було викладено про твори поетів , та критика до цих творів.

    1. Віталій Володимирович Віфлінзідер Автор записи

      Дякую за коментар. Деілька віршів є на відео у презентації. Більше на мою думку було б недоречно, оскільки інформація подається у формі тез.

  2. Анна Костянтинівна

    Шановний Віталію!
    Футуризм як частина культури завжди був для мене чимось таким, що важко піддається логіці та не відповідає загальноприйнятим канонам мистецтва й літератури. Чи не могли б Ви мені порадити якийсь художній твір, щоб більше зрозуміти та зануритись у атмосферу футуризму?
    Дякую!

    1. Віталій Володимирович Віфлінзідер Автор записи

      Анно, можу порекомендувати просто зануритись з головою у творчість Михайля Семенка. Спочатку його твори можуть здатись позбавленим сенсу набором слів. Але це тільки на перший погляд. Надіюсь Вам сподобається.
      Дякую за коментар.

  3. Сергій Вікторович Яблонський

    Дякую за інформацію. Було цікаво дізнатись саме про українських письменників футуристів, бо в шкільній программі про футуризм та його представників було написано дуже мало.

  4. Микола Олександровч Непокритий

    Сподобалася Ваша презентація: стисла та інформативна, з великою кількість доречних ілюстрацій та цитат.

  5. Шмирьов Андрій

    Давно хотів дізнатись про футуризм детальніше,а саме про українських діячів.Велике дякую за вашу інформативну доповід і подальших успіхів у публікаціях.

Добавить комментарий