Первісна культура – археологічні пам’ятки культурних шарів в українському просторі

image_galleryСкачати в форматі PDF

Горностай Максим Сергійович

НТУУ КПІ ФПМ КМ-33

Звернення до витоків культури передбачає з’ясування того, яким чином протягом сотень тисяч років у становленні людського суспільства формувалась первісна культура, що містилася у повсякденній господарській діяльності людей, відпрацьовуванні трудових навичок, створенні простіших знарядь праці, а також у перших зразках художньої творчості й обрядових діях.

Розвиток людини на території України відбувався в основному по тих же напрямках,  що і в інших регіонах і заселення сталось близько  1,5 млн років тому. Вивчивши археологічні пам’ятники,  пов’язані зі знаряддями праці,  на основі матеріалу,  з якого вони зроблені,  виділяють декілька значних періодів розвитку первісного ладу (їх за традицією називають віками):  кам’яний (його складають палеоліт,  мезоліт,  неоліт),  мідно-бронзовий,  залізний.  Деякі дослідники після кам’яного вміщають перехідний вік — мідно-кам’яний (енеоліт).

Палеоліт  тривав від з’яви першої людини на наших теренах близько 1,5 мільйона років тому до 8-10 тис.  років до н. е.  В його ранній період первісна людина вміла виготовляти примітивні засоби праці з каменю та дерева (загострені гілки,  шкребачки,  рубила).  Основними заняттями людини були збиральництво і полювання.  Соціальною формою існування за раннього палеоліту виступало людське стадо, оскільки лише колективне буття давало можливість вижити у складних кліматичних і природних умовах.  Жили люди того часу в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта.

Археологи знайшли сліди перебування людини періоду раннього палеоліту недалеко від с. Королеве у Закарпатській області,  у районі м. Амвросіївка у Донбасі,  у с.  Лука-Врублевецька на Житомирщині.

За середнього палеоліту (150 тис.  —  40-35 тис.  років тому),  з’являється неандерталець — людина нового фізичного типу,  найважливішим досягненням якої є використання вoгню,  що значно  зменшило її залежність від природи.  Пам’ятки середнього палеоліту вчені виявили у с. Молодово Чернівецької області,  у Криму,  у басейні річок Дністра і Десни.

 

На зміну неандертальцеві в епоху пізнього палеоліту приходить кроманьйонець —  » людина розумна «,  яка є вже не просто споживачем дарунків природи,  але й виробником знарядь праці.  З’являються різці,  вістря стріл,  кістяні гарпуни.  Будуються землянки.  Важливі зміни відбуваються і у соціальній організації —  на зміну первісному стаду приходить родова община з колективною власністю на засоби виробництва.  Родинні зв’язки визначаються за материнською лінією, отож є підстави твердити про виникнення у цей період матріархату.

 

Вдосконалення житла і виникнення шитого з шкір одягу значно розширили ареал розселення первісної людини.  Свідченням цього є стоянки пізнього палеоліту практично на всій території України —  Мізинська —  на Десні,  Рилівська,  Межиріч і т. д.

 

Близько 10-11 тис.  років тому палеоліт змінюється мезолітом. Зникають льодовики,  природа Європи набуває близького до сучасного вигляду, вимерли мамонти, носороги. Людина винаходить лук і стріли.  Основними різновидами господарювання стають полювання,  рибальство,  починається приручення тварин —  спершу собаки,  а потім свині.

 

З мезолітичних стоянок слід відзначити Журавську на Чернігівщині,  Фатьма-Коба і Мурзак -Коба у Криму,  Гребеники в Одеській області.  В цю епоху,  згідно пам’ятників матеріальної культури,  вже можна виділити окремі етнокультурні області.

 

В кінці мезоліту відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства,  які остаточно розвинулися в епоху неоліту (VI-III тис.  до н. е. ).  Саме цей період вважають розквітом первісного ладу тому ще вже постало  продуктивне господарство.  Винайдені шліфування і свердління каменю,  з’являються штучні матеріали — обпалена глина,  а потім — тканина.

 

Сусідська община змінює родову організацію людей.  Натомість матріархату постає патріархат.  Сьогодні відомі понад 500 неолітичних поселень у басейнах Десни,  Дністра,  Південного Бугу,  Прип’яті.

 

Енеоліт —  перехідна епоха від кам’яного до мідного віку (III-II тис.  до н. е. ) —  пов’язана раніш за все з корінними змінами у житті людини -опануванням металів.  У цей період на території України формуються дві основні групиплемен —  землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та південному заході.  Це свідчило про перший суспільний поділ праці.  Використовуючи тяглову силу худоби,  люди почали збирати більший врожай,  що зумовило виникнення надлишків сільськогосподарської продукції,  майнової нерівності і обміну продуктами.  Поступово виділяється родоплемінна верхівка,  яка,  привласнюючи результати праці гурту,  поступово зосереджувала у своїх руках владунад ним.

 

Найбільш вивченою археологічною культурою цієї епохи є трипільська.  Саме в с. Трипілля  Київської області київський археолог В.Хвойка   віднайшов перше таке поселення. До сьогоднішнього дня відкритими лишаються питання походження трипільців, хронологічних рамок їхньої культури,  і,  частково,   території,  яку вони заселяли.

 

Сучасні археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV —  кінцем III тис.  до н. е.  Територія,   заселена трипільцями пролягала від Словаччини та Румунії доСлобідської України,  від Чернігова до Чорного моря.  Що стосується походження,  то більшість археологів вважають,  що основу Трипільської культури,  на її ранньому етапі,  складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці,   які поселились на Правобережжі Україні,  були фактично найдавнішими хліборобськими племенами.  Обробляючи землю дерев’яним плугом з кам’яним або кістяним лемехом,  вони вирощували пшеницю,  ячмінь,  просо.  Зерно  мололи за допомогою простих кам’яних жорен.  Окрім цього,  трипільці розводили дрібну рогату худобу, та коней,  свиней.  Селились трипільці у басейнах річок.  На сьогодні археологами вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис.  мешканців)  —  Майданецьке,  Доброводи,  Талянки (на Черкащині).  Населення жило у стаціонарних чотирикутних глиняних одно-двоповерхових будинках з кількома кімнатами.

 

Іноді Трипільську культуру називають Культурою мальованої кераміки -через високий рівень розвитку цього ремесла.  Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах,  а потім фарбувався білою,  червоною і чорною фарбою характерними візерунками.  Окрім цього були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкових макетів житл.  Розвивалося ткацтво.

 

Археологічні знахідки свідчать про зв’язки трипільських племен із Малою Азією,  Кавказом.

 

Розвиток знарядь праці,  із сплаву міді і олова —  бронзи був головним досягненням цієї епохи,  яке зумовило і зміни суспільних відносин.  Застосування більш міцного металу — бронзи дало можливість значно вдосконалити транспортні засоби,  знаряддя виробництва.
Подальшого розвитку набули різні ремесла —  гончарне,   каменярське,  бронзоплавильне. Відбувається другий суспільний поділ праці —  відокремлення ремесла від землеробства. (третій пов’язаний із відокремленням торгівлі).  Суспільство поступово переходить від первісного ладу до епохи соціального розшарування.  Це не могло не зумовити зіткнення як між племенами,  так і всередині племен.

 

Протягом бронзової доби на території України існувало кілька археологічних культур —  Ямна,  Зрубна,  Культура багатопружкової кераміки,  Катакомбна і т. д.

 

Розглянемо деякілька археологічних пам’яток культурних шарів детальніше.

 

Кам’яна Могила. Кам’яна Могила утворилася на місці величезного древнього гейзера чи грязьового вулкану, який припинив свою діяльність близько 5 млн. років тому. Його жерло забите своєрідною пробкою із спресованого і закам’янілого за мільйони років піску. Під дією сонця, вітру і води кам’яний масив почав розпадатися на окремі частини, всередині утворилися пустоти, схожі на бджолині стільники. У теперішньому вигляді Кам’яна Могила значною мірою втратила давню велич. Але й та частина, що збереглася дотепер, вражає своєю грандіозністю.

 

В гротах та печерах стародавні люди залишили декілька тисяч рисунків – петрогліфів (з грецького – «різьба по каменю»). В основному рисунки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції або на Південному Уралі, а протиралися твердим каменем. Вони утворювали заглиблення які лише іноді покривалися мінеральними чорними або красними фарбами. Хронологія петрогліфів охоплює величезний період від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (XXIV-XXII тис. до н.е. до X-XII ст.).

 

Кам’яна Могила, поблизу міста Мелітополя, феноменальна сама по собі в людському розумінні. Вона давніша за Стоунхендж, єгипетські піраміди та всі зікурати Півночі. Тому й була вона протягом багатьох тисячоліть «Меккою» стародавніх жерців Великого Степу, які залишили тут сакральні знаки своєї релігії…

 

Кирилівська стоянка. Найдавніше поселення на території сучасного Києва (вул. Кирилівська, 59-61). Виявлена київським археологом В.В. Хвойкою в 1893 у північно-західній частині міста. Досліджувалась ним у 1893-1903. Знаходилась на високому мисі борової тераси понад Дніпром розмірами 120 на 50 м. Складалася з двох культурних горизонтів – нижнього та верхнього. Нижній (на глибині бл. ЗО м) – довготривале поселення мадленського часу (пізній палеоліт) – 17-20тис. років до н.е.; розкопана площа становила бл. 10 тис. кв. м. Житла складалися з кісток мамонта. Виявлено кістки 67 мамонтів. Деякі бивні мали сліди обробки та орнаменту, в тому числі зображення птаха та болотної черепахи. Виявлено також кістки сибірського носорога і дикого коня, бл. 200 різноманітних кам’яних знарядь праці. Основним заняттям мешканців стоянки (кроманьйонців) було полювання на великого звіра. Мешкали вони в наземних напівсферичних будівлях, споруджених з жердин, вкритих шкірами. Зовні житла укріплювалися черепами та бивнями мамонтів. Всередині (площею бл..20 кв. м) мали одне, подекуди два – три вогнища. Такі самі житла виявлено під час розкопок знаменитої Музинської стоянки на Чернігівщині. Аналогічну стоянку виявлено і в Києві, в Протасовому яру. Верхній горизонт, що розташовувався на глибині 20-22 м, також відноситься до часів пізнього палеоліту. Зібрано близько 3000 знарядь праці з кременю (скребачки, різці тощо).

 

Мурзак-Коба — мезолітичний пам’ятник, розташований в одній з печер Гірського Криму, недалеко від Севастополя.

 

Склепіння цього гроту облюбували колись первісні люди. Тут знаходилася стоянка епохи мезоліту (14-7 тис. років тому). Дослідники виявили в гроті крем’яні знаряддя (нуклеуси, відщепи, мікроліти, відбійники, скребки, гарпун і т.д), кістяні шила і проколи, кістки тварин, і велику кількість раковин равликів.

 

Знаряддя, знайдені тут, мають багато спільного з знахідками стоянок Шан-Коба, Фатьма-Коба, що може свідчити про належність їх до однієї культури. За знахідками можна зробити деякі висновки про побут людей того часу. Чим, наприклад, харчувався мешканець печер? У гроті виявлені залишки кісток тварин. Найбільше кісток косулі, хоча є й кабан і олень і навіть ведмідь. Але не варто думати, ніби стародавні люди були розпещені м’ясною дієтою. Кількість кісток тварин просто мізерна в порівнянні з величезною кількістю раковин равликів. Наявність гарпуна серед знахідок говорить про те, що і риболовлею тут не нехтували.

 

Серед всього іншого в печері виявили парне поховання чоловіка і жінки, зовнішність яких вдалося відновити за методикою М. Герасимова.

 

Неаполь Скіфський. Давньогрецький географ Страбон вважав, що це місто, а точніше фортецю побудував скіфський цар Скілур. Фортеця ця була оплотом протистояння пізньоскіфської держави з Херсонесом. Найбільшого загострення це протистояння досягло в III-II ст. до н.е. Археологи вважають, що саме тоді були зведені оборонні мури, товщина яких досягала 6,5 метрів, а висота – 8 метрів. За царя Скілура та його сина Палака (ІІ ст. до н.е) скіфи захопили майже всі володіння Херсонеса в Південно-Західному Криму. Та в кінці того ж століття Херсонес визнає зверхність Понтійського царства. Понтійський цар Мітридат VІ Євпатор двічі організовує каральні походи своїх військ під командуванням полководця Діофана в Скіфію. Другий похід Диофана приводить до повного розгрому скіфів і як вважають археологи та історики завершився взяттям Неаполя Скіфського. Саме тим часом датуються шари згарищ і руйнувань, виявлені при розкопках.

 

В кінці І – початку ІІ ст.. н.е. кримські скіфи все частіше відчувають напади сарматів. Їх державність занепадає, а столиця все частіше піддається руйнуванню. Остаточно добили скіфів готи. Вони повністю зруйнували Неаполь Скіфський близько ІІІ — IV ст.. н.е.

 

Майже тисячу років руїни Неаполя Скіфського стояли покинутими. Народи, що селились в окрузі розтягували його каміння на будівельні потреби. В середні віки з його каміння була побудована Ак-Мечеть, що вважається найстарішою спорудою Сімферополя. Вітер, земля та пісок з часом зовсім сховали від людських очей залишки скіфської столиці.

 

Після приєднання Криму до російської імперії, починається період заснування на півострові нових міст. 8 лютого 1784 року був заснований Сімферополь. Про Неаполь Скіфських забувають здається навіки…

 

В 1927 році один сімферопольський любитель старовини випадково виявив серед каміння, що було привезене з урочища Керменчик дві мармурові плити з зображенням вершника та грецькими написами. Про ці плити повідомили вчених і ті почали в урочищі розкопки. Яке ж було їх здивування, коли вони виявили посуд, мармурові барельєфи з малюнками, римські та грецькі монети. В написах згадувався скіфський цар Скілур. Він же, на думку вчених, був зображений на одному з барельєфів. Неаполь Скіфський виходить з забуття.

 

Після ІІ світової війни дослідження Неаполя Скіфського продовжувалось. Були виявлені головні ворота міста, ями для зберігання зерна, колодці.

 

Був виявлений також мовзолей для поховання членів царської родини, який датується ІІ ст. до н.е.. Це була квадратна в плані споруда низ якої був вимурований крупним камінням, а верхній ярус — цеглою. В стіні над дверима була замурована собака. Були тахож поховання коней. Під мавзолеєм був виявлений ящик з оброблених камінних плит в якому були залишки чоловіка зі зброєю та прикрасами. Поруч було поховання жінки в різному кипарисовому саркофазі та близько 70 інших гробів. В найбагатшій могилі було 825 золотих предметів, а всього в мавзолеї знайшли 1327 золотих виробів. Така кількість прикрас не залишила в археологів сумніву, що це поховання скіфських царів. Вік цих поховань коливається від кінця ІІ ст. до н.е. до середини І ст. н.е.

 

Скіфська пектораль. Знайшов пектораль археолог Б.М. Мозолевський у 1971 році у скіфській могилі царя, в кургані Товста Могила біля м.Орджонікідзе (Дніпропетровська обл., Україна). Сама по собі пектораль — це жіноча прикраса яка важить 1,2 кг, складається з чистого золота 958 проби, на ній міститься близько ста майстерно виконаних фігур, діаметр — 30,6 см. Виготовили  її в 5 столітті до н.е. Ця реліквія пережила 100-ні власників за час свого існування. Через неї зраджували, грабували, вбивали. Пектораль дуже схожа на скіфську, знайдену в кургані Куль-Оба, поблизу Керчі.

 

Всього є три основні версії пояснення структури пекторалі: Календар, Карта володінь скіфів і Модель Всесвіту.

 

Згідно з 1-ою версією: Золота пектораль показує будову нашого Всесвіту, в тому вигляді в якому його бачили стародавні скіфи.

 

Згідно з 2-ою версією: Пектораль могла бути своєрідною картою скіфських володінь, яку могли зрозуміти тільки обрані: воєначальники, жерці, царі.

 

Згідно з 3-ою версією: Пектораль — це давній скіфський календар. Відомо, що скіфи були язичниками, саме тому кожен день, місяць, рік, і т.д. займали певні божества у вигляді домашніх тварин, розташованих на пекторалі по колу. Є думка, що Золота пектораль — це стародавній сонячний годинник. Таємницю цього календаря знали лише жерці та царі, а також еліта скіфського суспільства, і завдяки цим знанням вони управляли своїм народом.

 

ВЕРХНІЙ ЯРУС Золотої пекторалі містить низку тварин, які йдуть в різні боки. Зрештою виявилося, що всі ці фігури показують конкретний день місяця. Також на пекторолі зображений один дуже цікавий сюжет — стоїть леопард і дивиться, як лев вбиває кабана. Тут леопард символізує Асирію, Лев — скіфів, кабан — Африку.

 

Якщо скористатися збільшувальними приладами, то на пекторалі можна побачити навіть єгипетські піраміди, які розташувалися на голові у кабана. Так дана мініатюра зображає скіфську облогу Єгипту в 7 столітті до н.е. і саме тому вона є найпершою Африканською картою. Окремі трофеї, отримані в цих походах (персні з фараонськими печатками, ювелірні вироби, і т.д.), разом з скіфським золотом потрапили в Музей коштовностей.

 

Так під крилом Жар-птиці знаходиться Південна Україна, а саме — узбережжя Азовського моря. У скіфів жар-птиця відповідала грецькій богині Гері, дружині головного бога Зевса. Вона зображувала те місце в Північному Причорномор’ї де проживали царські скіфи. Крім того, праве крило цієї Жар-птиці вказує на місце де знаходився скіфський некрополь. Жар-птиці назустріч летить качур, який в свою чергу покриває територію Стамбула і Туреччини. На пекторалі дуже багато фігур і в кожної з них є своє значення.

 

У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ Золотої пекторалі — дві чоловічі фігури (швидше за все — це древні скіфські царі Haп і Пал), вони тримають в руках шкуру (але це не проста шкура, а карта). Вони сидять. Поглянувши на цю карту, можна побачити обриси Криму, лівого і правого берегів Чорного моря. Але дана шкура-карта умовна. Всі предмети, зображені на ній визначають захоплену скіфами територію.

 

ДРУГИЙ ЯРУС повністю заповнений квітами. Це тому, що на пекторалі знаходиться зашифрований рецепт старого цілющого бальзаму з коренів і квітів. Скіфи його широко використовували в медицині, часто у період боїв. Основним компонентом бальзаму був корінь мандрагора. На жаль, повністю розшифрувати рецепт не вдалося, оскільки лише по одному золотому зображенню дуже складно визначити саму квітку.

Список використаних джерел

http://histua.com/istoriya-ukraini/pervisna-doba/pervsnij-lad-na-teritorii-ukraini

 

http://kiev-pravda.kiev.ua/2012/05/kirilivska-stoyanka/

 

http://vkrumy.com/peschery/105-murzakkoba

 

http://www.spadok.org.ua/skifiya/neapol-skifskyy-misto-fortetsya-tsentr-skifskoyi-derzhavy

 

http://ua.stonegrave.org/

 

http://www.uamodna.com/articles/mistyka-zolotoyi-pektorali-z-kurganu-tovsta-mogyla/

 

Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 11.

Первісна культура – археологічні пам’ятки культурних шарів в українському просторі: 3 комментария

  1. Тетяна Олександрівна Карпенко

    Вітаю, Максиме!

    Дякую Вам за пророблену роботу. Підкажіть, які цікаві знахідки доби палеоліту були зроблені і про що вони свідчили?

  2. Катерина Столєтова

    Максиме! Дякую за цікаву і гарно представлену доповідь. У даній презентації досить грунтовно описані археологічні пам`ятки, знайдені на території України. Особливо вражає пектораль. Скажіть будь ласка, а чи відомо, як скіфи, не маючи технічного обладнення та належних інструментів, змогли зробити такий витвір мистецтва?

  3. Катерина Володимирівна Ражановська

    Доброго дня, Максиме!
    Ваша доповідь була для мене дуже цікаваю та пізнавальною. На мою думку, зазначена тема буда чудово розкрита.
    Хотілося б дізнатися: яка з археологічних знахідок, що були зроблені на території України, вразила Вас найбільше і чому?

Добавить комментарий