Заснування стаціонарного українського театру М.Садовського

image_galleryСкачати в форматі PDF

Жиденко Вадим Костянтинович

НТУУ «КПІ», факультет прикладної математики, ІІІ курс, КВ­33

У 1907 році Микола Карпович Садовський, відомий режисер та актор, заснував перший український стаціонарний театр. Цей театр знаходився у Києві, в Троїцькому народному домі. Наприкінці 19 ст. у Києві з’явилось Товариство грамотності, члени цього товариства займались просвітницькою діяльністю, але згодом це товариство було  заборонено царським урядом Росії, звинувачуючи членів товариства в революційній пропаганді. На кошти цього товариства було збудовано два народних будинки — Троїцький та Лук’янівский, які мали гарні театральні приміщення. М. Садовський  уклав угоду  про оренду приміщення на довгий строк, так народився перший український стаціонарний професійний театр.

 

Цей театр був доступний абсолютно для всіх, ціни на квитки були значно нижчі, ніж в інших театрах. Тому він був дуже популярний, навіть з передмість Києва люди приїжджали на вистави.

Заснувавши театр, М. Садовський сформував постійну трупу із 50 професіональних акторів для великих вистав. З жіночого складу артистів слід виділити М.Заньковецьку, Г.Борисоглібську, М.Малиш-Федорець, О.Петляш, М.Литвиненко, Л.Ліницьку, з чоловічого складу — І.Мар’яненка, І.Коваленка, С.Паньківського, М.Вільшанського,  І.Загорського. Важливу участь в житті театру брала велика акторка М. Заньковецька. Садовський разом з нею вирішував важливі питання щодо вистав та самого театру.

 

Одним із важливих елементів театру була музика, крім опери ставили вистави мішаного жанру (музично-драматичні) — де велику роль відігравали танці та пісні, (наприклад «Енеїда» І. Котляревського), видатний український композитор Микола Лисенко займався музичний оформленням спектаклів. В репертуарі театру булі кращі твори українських авторів, таких як Лесі Українкі,  І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького,  також   М. Садовський сміливо включив у репертуар твори російських драматургів у власному перекладі. Вперше на сцені українського театру були поставлені вистави “Одруження” та “Ревізор” М. Гоголя та “Тепленьке місце” О. Островського.

Успішно працював та процвітав театр доки не розпочалась Перша світова війна.  Багато хто, з українських хористів та акторів були мобілізовані. Комендан  Київського гарнізону Медер переслідував акторів, які втікали ввечері до театру, щоб грати у виставах, на афішах та програмах театру навіть змінювали імена видатних акторів, щоб їх не переслідували, і вони виступали під новими іменами.

Під час революції, у 1917 році, Микола Садовський емігрував до Чехії, повернувшись до України у 1926 році, старий та хворий він все одно продовжував брати участь у виставах. Останню роль він зіграв у фільмі “Вітер з порогів”, який знімала Київська кінофабрика. У 1933 році Садовський помер, він похований на Байковому цвинтарі поруч із М. Заньковецькою.

 

Театр Миколи Карповича Садовського бив видатним та дуже значущим для національного театру та української культури в цілому. Його мистецький та організаторський досвід був застосований вже у радянських театрах.

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва зберігся дуже великий та різноманітний архів митця: листи, чисельні фото, переклад п’єс та навіть реквізити та костюми, які актори вдягали на вистави. Отже, Микола Садовський був патріотом, видатним актором,  культурним діячем, який зробив дуже великий вклад у розвиток  українського театру і залишив нащадкам значущий, мистецький досвід.

 

 

Список літератури:

  1. Василько В. Микола Садовський та його театр. К. 1962; Укр. драматичний театр, т. І. К. 1967.
  2. Звід пам’яток історії та культури України: У 28 томах. / гол. ред. В. Смолій. — К.: «Українська енциклопедія», 2011. — Т. Київ. Кн. I ч. III. — С. 1944—1951.
  3. http://www.tmf-museum.kiev.ua/ua/1/public/sadovsky.htm

4.     Підручник Художня культура 10 клас — Л.В. Климова

Заснування стаціонарного українського театру М.Садовського: 2 комментария

  1. Анна Костянтинівна

    Шановний Вадиме!
    До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже православна церква не допускала тих вільностей у своїй обрядності, які мали місце в латинській церковній обрядності, внаслідок чого там розвинувся церковний, а згодом і світський театр.

    Але в Україні завжди існували передумови для виникнення самобутнього театру, бо український народ від найдавніших часів мав у своїх звичаях і обрядах зародки драми. З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів, елементи театру були в церковних обрядах. Перші зразки драми у 16-17 столітті прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл. Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час були також Львівська братська школа та Острозька академія.

    Перша об’єднана професійна театральна трупа, до якої увійшли кращі митці, корифеї української сцени, була створена М. Кропивницьким — видатним українським драматургом, режисером, музикантом і актором — у 1882 році. Театр корифеїв знаменує собою розквіт українського професійного театру XIX ст.

    На Вашу думку, чим саме відрізнявся репертуар театру корифеїв від ре­пертуару стаціонарного театру?

    1. Вадим Костянтинович Жиденко Автор записи

      На мою дума театр корифеїв та стаціонарний тевтр не можна розмежувати. Взагалі до створення стціонарного театру М. Садовский входив до групи театру корифеїв. Головною ідеєю обох театрів було просунення, через засоби мистецтва, національну свідомість та відстоювання укранського культурного надбання. Репертуа був українським але М. Садовскій поєднав український театр із европейскою традицією, він переклав декільна п’єс зарубіжних драматургів, на сцені його театру з’явилися іноземні опери. Певно це і є різницею, до українського репертуару, який базувався на національній літературі, він для суспільного розвитку додав твори іноземних драматургів.

Добавить комментарий