УКРАЇНСЬКИЙ БАРОКОВИЙ ЦЕРКОВНИЙ РОЗПИС ТА ІКОНО-ГРАФІЯ ХVІ – ХVІІІ ст.

image_galleryСкачати в форматі PDF

Кателіков Владислав Ігорович

НТУУ «КПІ», ФПМ, курс ІІІ, група КВ-32

 

 

  • Особливим жанром образотворчого мистецтва доби бароко був іконопис (християнський становий культовий живопис — живопис восковими фарбами, мозаїка — в середні віки, а пізніше — живопис олійними фарбами). Одним з вагомих факторів еволюції іконопису в ці часи стало народне малярство. В іконописанні поєдналися риси середньовічного мистецтва з ренесансними. Це спостерігається в роботах таких майстрів, як Ф. Селькович, М. Петрахнович, а в кінці XVII ст. — І. Руткович, Й. Кодзелевич, І. Бродлакович.

 

  • Починаючи з ХVІ ст. настінні розписи в українських церквах

і соборах поступово починають втрачати свою провідну роль у

релігійному малярстві, витісняючись іконами. Ікономалярство в

ХVІ-ХVІІІ ст. було найбільш поширеним, масовим видом мистецтва.

Ікони писалися як майстрами-профанами, так і малярами-самоучками.

 

  • Нові мистецькі принципи бароко поступово поширювалися в українському іконописі. Своєрідне поєднання іконописних традицій із художніми досягненнями того часу спостерігалось у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича — найвидатніших іконописців козацької доби. Пензлю І. Рутковича належать величні іконостаси у селах Львівщини, а також іконостас церкви Різдва Христового в Жовкві. Деякі ікони митця — «Архангел Михаїл», «Архангел Гавриїл», «Трійця» — вражають надзвичайною живописністю, декоративністю, глибокою людяністю образів. Надаючи релігійним персонажам життєвих рис, ху­дожник прагнув розкрити реальну красу людини.

 

  • У ХVІ ст. простежується помітний західноєвропейський вплив на український іконопис. Спостерігається поглиблення інтересу до переживань людини. Основний акцент при відтворенні почуттів перенесено на обличчя: скорботний вираз очей із суворо зведеними бровами, трагічна складка біля рота тощо.
  • Іконопис розвивався в ренесансно-барокових формах. Особливою пишністю та багатством декору відзначаються іконостаси Єлецького собору, Троїцької церкви в Чернігові та Преображенської церкви в Сорочинцях. В іконографії збереглися прийоми старої школи з її декоративністю, спостерігалась особлива українська типізація Ісуса Христа, Богородиці та святих. Українські ікони, зібрані в музеях Києва, Львова, Харкова, Чернігова, свідчать про велику кількість іконописних шкіл. Загалом в іконописі збереглися прийоми старої іконографічної школи з її декоративністю.

 

  • У монументальному стінопису мурованих будівель провідне місце належало митцям Києва. При поновленні визначних споруд давньоруської доби у Києві майстри намагалися дбайливо зберігати старовинні мозаїчні та фрескові композиції, нові розписи, в тематиці яких відбивалося тогочасне життя. У Софії Київській, наприклад, в одній з композицій змальована облога храму ворогами у вигляді розбійників, озброєних луками, стрілами, гарматами, що було своєрідним мистецьким уособленням боротьби народу проти турецько-татарського поневолення й польсько-шляхетського панування.

 

  • За своєю внутрішньою сутністю український козацький собор органічно вписується в картину духовних шукань європейського бароко. Зеленого та блакитного кольору бані соборів прикрашені золотом або обліплені, як небо, золотими зірками. Із середини підкупольний простір також світиться й сяє, як небо вдень, а вночі наповнюється глибокою темрявою.

 

  • У XVIII ст. Розписували переважно плафони. На їхній стиль вплинули традиції європейського пізньобарокового монументального живопису. Монументальний плафоновий розпис Львівського кармелітського костелу виконав у 1732 р. італійський майстер Педретті.

 

  • Надзвичайної пишності та ошатності досягли церковні іконостаси: вони власне в цім часі почали підноситися до самої стелі церкви, й то в найвищому місці — під головною банею; число рядів ікон дуже збільшилося; ікони засвоїли звичай триматися золотого тла, а для більшої пишності це тло почали робити не рівним, а рельєфно тисненим візерунком рослинного орнаменту.

 

  • Шедевр Йова Кондзелевича — монументальний Богородчанський іконостас, виконаний у 1698—1705 рр. для Воздвиженської церкви Манявського скиту (тепер експонується у Львівському національному музеї). Композиції Богородчанського іконостаса захоплюють високою майстерністю виконання та нестандартністю трактування традиційних сюжетів. Персонажі цього іконостаса чарують своєю одухотвореною красою, майстерним відбиттям різних характерів, розкриттям у міміці, жестах і позах цілої гами почувань і переживань людей, що перебувають у різних драматичних ситуаціях (Вознесіння, Успіння).

 

 

Список використаної літератури:

  1. Жолтовський П. Український живопис XVII — XVIII ст.- К.: Наук. думка, 1978.
  2. Бокань В. Культуроголія: Навч. посібник. Київ, 2000.
  3. Кордон М. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник/ Микола Кордон,. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.
  4. Білецький П.О. Українське мистецтво ІІ пол. ХVІІ — ХVІІІ ст. — К., 1981.
  5. http://ua-referat.com

УКРАЇНСЬКИЙ БАРОКОВИЙ ЦЕРКОВНИЙ РОЗПИС ТА ІКОНО-ГРАФІЯ ХVІ – ХVІІІ ст.: 3 комментария

  1. Павло Володимирович Набойченко

    На мій погляд, Владислав вичерпно розкрив тему барокового іконопису. В доповіді він коротко в хронологічному порядку вказує головні на його думку події в існуванні іконографії в Україні. Хотілося б побачити висновки зроблені в ході даної праці. Ще одне побажання до автора — навести більше прикладів сучасних архітектурних споруд, де і сьогодні є можливість споглядати на бароковий церковний розпис.

  2. Микола Олександровч Непокритий

    Мені сподобалася доповідь. Стислий, але дуже інформативний вид подання свідчить про те, що автор добре ознайомлений з темою і найкращим чином представляє інформацію читачам, до того ж презентація гарно доповнює доповідь яскравими прикладами іконографії.

  3. Шмирьов Андрій

    Дуже стисла,але доволі інформативна доповідь.Дуже сподобались приклади,адже мало хто вказує на приклади робіт.
    Бажаю іспіху у наступних публікаціях.

Добавить комментарий