СКІФИ. ЇХ КУЛЬТУРА ТА СВІТОГЛЯД

image_galleryСкачати в форматі PDF

Кислий Вячеслав

НТУУ «КПІ» ФПМ, 3 курс, група КМ-31

 

У VII—III ст. до н. е. у степових районах Північного Причорномор’я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму панували скіфські племена. Вони займали значну територію від низин Дунаю до гирла Дону і Приазов’я. Більшість сучасних дослідіників вважає, що формування скіфів відбулося внаслідок взаємодії як місцевих (кіммерійських), так і прибулих (іранських) кочових племен.

У скіфському суспільстві VII — VI ст. до н. е. вже можна виявити ознаки, що свідчать про розклад родового ладу. З середовища вільних общинників — кочових скотарів і осілих землеробів — виділялася родоплемінна знать.

Суспільний лад скіфів VIІ- ІV ст. до н. е. Визначавсься скотарським характером виробництва. Висока продуктивність скотарства сприяла швидкому майновому розшаруванню суспільства. Вчені вважають, що скіфське суспільство належало до ранньокласових. Багаті скіфи володіли осною масою худоби, мали численних рабів. Разом з рабами виконували найтяжчу роботу збіднілі родичі, як це було в усіх кочових народів. Скотарський характер виробництва мав, бузумовно, вирішальне значення в соціально-екомічному і політичному розвитку скіфського суспільства.

Скіфська держава виступає, насамперед, як віськова організація, що відповідала умовам розвитку кочового господарства  V- ІV ст. до н. е. Скіфи мали сильне, добре озброєне і дисципліноване військо. Основою віськових підрозділів були рід і плем’я, що втратили свої початкові виробничі  й соціальні функції. Влада скіфських царів була необмеженою. Цар був військовим начальником і верховним суддею, що мав право на винесення смертеного вироку. Його влада спиралася на раду старійшин, рішення начальиків, які очолювали військо.

Центральне місце у скіфській державі, за даними Геродота, займали царські скіфи, які вважали решту населення своїми рабами. Йдеться, очевидно, про царську скіфську владу, яка екксплуатувала населення власне скіфських і деяких прилеглих до них земель. Від царських скіфів у данинницькій залежності були і інші сусідні скіфські племена, згадувані Геродотом.

Cкіфська культура замінила попередні.ЇЇ пам’ятки докорінно відрізняються від матеріальної культури найпізніших предскіфських комплексів.

Старожитності Степової Скіфії відомі переважно за курганними похованнями кочовиків. Ці кургани представлені похованнями рядових скіфів і гробницями царської знаті. Трапляються, однак, поховання, які за речовим інвентарем можна вважати могилами заможних простих скіфів. Отже, різні курганні поховання свідчать про складну соціальну структуру скіфського суспільства.

Кургани простих скіфів порвняно невеликі, до 1,5 метра заввишки, і до 25 м у діаметрі. За формою це катакомба. Чоловічі поховання супроводжуються зброєю(списи, сагайдак зі стрілами), у складі речового інвентаря жіночих поховань переважають прикраси(сережки, браслети, дзеркала). І в чоловічих, і в жіночих похованнях ставили жертовну іжу – м’ясо коня або вівці.

Основною рисою скіфського мистецтва в Північному Причорномор’ї було поєднання східних елементів з класичними грецькими, які сюди йшли з грецької метрополії і місцевих грецьких колоній. Це дало єдине в своєму роді витончене мистецтво.

Безліч предметів скіфського мистецтва знайдено в могилах, зокрема в Південній Україні та на Кубані; вони були не тільки імпортовані з Греції, але й витворені на місці грецькими та, безсумнівно, також скіфськими майстрами. Особливо високого розвитку досягла ювелірна справа, що своїм артизмом і багатством часто перевищувала подібні твори самої Греції.

Войовничий побут відбився у звіриному стилі, тобто в зображеннях певним чином стилізованих сильних і швидких тварин.Різні фантастичні звірі, наприклад, сфінкси і грифони, відомі в різних зображеннях звіриного стилю, перші, наприклад, на бляшках, останні — на безлічі повсюдно поширених предметів від прикрас на кінській збруї до золотих нашивок на одязі.

Найкращі твори скіфського мистецтва знайдено в розкопаних так званих царських могилах півдня України й Кубані. Ще 1763 року О.Мельґунов розкопав Литу Могилу біля Єлисаветграду; систематичні розкопи почалися в 1830-х pp. (Куль-Оба біля Керчі).

У скіфській культурі створено чітку модель світу, що об’єднувала в рамках єдиної структури тріаду, богів «Папай — Таргітай — Апі». Тріада моделює трьохмірний, організований за вертикаллю Всесвіт і дублює на більш низькому рівні, у межах зримого, тілесного світу — тріадою синів Таргітая (Колаксай — Ліпоксай— Арпоксай).

В скіфських міфах цікаво поставала картина світу. Скіфи представляли свою країну (а спочатку, ймовірно, і всю землю) у вигляді ідеального рівностороннього квадрата. Обмежували їх землю з півдня море, а з півночі — гори, що досягають небес. Шлях до них закритий засніженою пустелею, — в якій, як думали скіфи, жодна людина жити не може через постійні снігопади.

Своєрідність скіфської культури зумовлювалася передовсім тим, що вона сформувалася на основі синтезу кочової культури іранських племен та елементів передньоазійських, кавказьких, еллінських, фракійських і лісостепових праслов’янських культур. Чи не найбільш помітний вплив на скіфську культуру справило їхнє перебування в Передній Азії, де вони зазнали впливів із боку тогочасних світових цивілізаційних центрів — Мідії, Новохетського царства, Ассирії та Урарту. Цей вплив простежується в ідеології, віруваннях, мистецтві скіфів.

Під час перебування скіфських об’єднань на землях Північного Причорномор’я домінуючими були античні впливи. Загалом же значення скіфської культури полягало насамперед у тому, що вона стала об’єднуючою ланкою, своєрідним медіумом між тогочасними цивілізаційними центрами та рештою світу.

 

Література:

  1. 1. Геродот Історія, IV. Мельпомена. – Наука, 1972. – 600 с.
  2. 2. Вайнтруб І. Лицарі степів : «Словесний портрет» сакральної культури скіфської цивілізації. – 1998.
  3. 3. Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України. – 2-е видання. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 480 с.
  4.  Лєсков О. Скарби курганів Херсонщини – Київ: Мистецтво, 1974. – 124 с.

СКІФИ. ЇХ КУЛЬТУРА ТА СВІТОГЛЯД: 8 комментариев

  1. Олег Вячеславович Ведмеденко

    Шановний пане Вячеславе!

    Дякую за Вашу доповідь, та розуміючи, що дана тема дуже обширна и цікава, хотів би доповнити її деякими відомостями.

    Ви згадали про те, що у скіфській культурі створено чітку модель світу. Так як ця тема дуже перегукується з моєю, хотів би додати деякі цікаві факти. За однією з версій, уявлення людей тієї епохи про світобудову відтворює головна археологічна знахідка скіфської культури – Золота Пектораль. Чітко простежується триярусна будова пекторалі – образ Світового Дерева.

    Внизу—боротьба коней з фантастичними грифонами, дикі звіри: можливо, це образ світу стихій, світу демонів, світу, чиє коріння йде в підземне царство, у володіння смерті. Середній ярус заповнений великими, прикрашеними блакитною емаллю квітками, зображеннями гілок і птахів. Він може символізувати дерево життя, — атрибут скіфської богині-матері Табіті. Верхній, основний ярус зайнятий неймовірно виразними, «документальними» сценами життя кочовища. Два напіводягнені бородані, відклавши сагайдакі з луками, шиють одяг з баранячої шкури; поряд молодий скіф доїть вівцю, ходять коні і корови, злітають птахи.

    Є думка, що це не просто побутові замальовки, а образ вищого світу, де творять урочистий новорічний обряд. І не прості скіфи возяться із овчиною, а два легендарних володарі в Світі Горішньому шиють магічне вбрання із золотого руна… Три світи—корені, стовбур і крона Світового Древа, вони ж царства мерців (демонів), живих людей і вищих, божественних істот—були основою космогонії багатьох племен, найбільш поширеною моделлю світоустрою. Проте, про зміст зображень на пекторалі сперечаються вже три десятки років. За іншими теоріями це могла бути карта володінь скифів (на ній до найдрібніших подробиць відтворена географічна карта), або календар.

    Все це лише підтверджує описану Вами своєрідність скіфської культури і свідчить про могутність Скіфського царства.

    1. Тетяна Олександрівна Карпенко

      Дякую, В»ячеслав!
      Дуже сподобався мінімалізм та струкурованість у презентації, і повнота у доповіді. Хотілось би дізнатися,які обряди були прийняті у скіфів?

      1. Вячеслав Володимирович Кислий Автор записи

        Тетяна, у скіфів не було професійних жерців, у них було багато віщунів, які ворожили по вербовим прутам, розкладеним по землі, які треба було за тим як — небудь перебирати. По ним і давали свої прогнози віщуни.
        Цікаві також обряди скіфів пов’язані з поклонінню богам. Геродот стверджує, що з усіх богів вівтарі ставилися тільки Арею. Такі вівтарі складалися з купи хмизу та короткого меча, який називався «акінак». Криваві жертви приносили йому тими ж тваринами, що і всім богам, але також у вигляді кожного сотого полоненого. Жертв заколювали над чашею і кров в ній приносили на «акінак» Арея. Іншим богам приносили в жертву всіх тварин, особливо коней.

  2. Тетяна Олегiвна Пашина

    В’ячеславе, на мою думку, Ви чудово розказали про культуру та світогляд скіфів. Дуже цікава презентація! Дякую Вам!

    1. Вячеслав Володимирович Кислий Автор записи

      Дякую за коментар. Якщо зацікавилися культурою скіфів, раджу ще подивитися на коментар Олега Ведмеденка, в якому є чудове доповнення до доповіді.

  3. Ольга Існюк

    Шановний В’ячеславе!
    На мою думку, Вам вдалося повністю розкрити тему культури скіфів. Дякую за інформативність доповіді.
    Хотілося б запитати, чи варто пов’язувати світогляд скіфів із цінностями Сходу?

    1. Вячеслав Володимирович Кислий Автор записи

      Геродот пише : «Протягом двадцяти восьми років скіфи панували в [Передній] Азії й за цей час вони, сповнені нахабства і презирства, все спустошили. Бо, крім того, що вони з кожного стягали данину, яку накладали на всіх, вони ще, об’їжджаючи країну, грабували в усіх те, чим кожний володів». Тобто, Східна культура, звичайно, вплинула на цінності і культуру скіфів.

Добавить комментарий