НАУКОВА ТА ГРОМАДСЬКО-ПОЛIТИЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ М.ГРУШЕВСЬКОГО У КОНТЕКСТI ОБҐРУНТУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРИНЦИПIВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТI

image_galleryСкачати в форматі PDF

Непокритий Микола

КВ-32, ФПМ, НТУУ «КПI»

 

Народився Михайло Сергiйович Грушевський 29-го (за новим стилем) вересня 1866-го року у Холмi (нинi- територiя Польщi, назва Хелм) у родинi вчителя, власне, батько i привив Михайловi Сергiйовичу любов до українських традицiй та мови. У шкiльному вiцi захоплюється творчiстю М.I. Костомарова, П.О. Кулiша та М.О. Максимовича що свiдчить про формування українофiльського свiтогляду ще у дитинствi. В той самий час вiн пише свої першi оповiдання i веде листування з I.С. Нечуй-Левицьким, який високо оцiнює творчiсть юнака. Навчаючись в Київському унiверситетi Св. Володимира Грушевський працює над великою кiлькiстю iсторичних есе та науковими працями пiд керiвництвом В.Б. Антоновича, який сильно вплинув на формування полiтичних i наукових поглядiв Михайла, а наприкiнцi навчання вводить його до складу київської «Громади», таємної української патрiотичної органiзацiї, з чого й розпочинається шлях великого громадсько-полiтичного дiяча в українському русi.

На раннiх етапах дiяльнiсть Грушевського бiльш припадає на культурно-наукову складову. У 1894-му роцi призначений на посаду завiдуючого кафедри всесвiтньої iсторiї у Львiвському унiверситетi, де лекцiї професора з курсу iсторiї України користуються неабияким успiхом серед студентiв. Пiд час роботи у Львовi зосереджується навколо проблем розбудови нацiональної науки та культури. Займається видавництвом наукових праць та культурно-освiтньою дiяльнiстю, а з 1987 р. є головою та редактором «Записок» Наукового товариства iм. Шевченка. Цього ж року розпочинає роботу над «Iсторiєю України-Руси», 10-томник по праву вважається вiнцем наукового доробку професора.  В 1898 р. є iнiцiатором реформи тижневика «Зоря», на базi якого розпочинається видання «Лiтературно-Наукового Вiсника». У 1899 є одним iз засновникiв нацiонально-демократичної партiї в Галичинi.

Зацiкавленiсть у науцi не обмежувалося лише iсторiєю, але саме за iсторичнi дослiдження Грушевського безпосередньо пов’язують з нацiонально-культурним вiдродженням української нацiї на початку ХХ столiття. Михайло Грушевський був переконаний у тому, що наука має служити народу та його iнтересам, вiн випереджає багатьох дослiдникiв свого часу i пiдносить рiвень української науки на небувалий рiвень.

Початок ХХ столiття внiс корективи в творче життя М.С. Грушевського, демократизацiя всiх сфер життя в країнi дозволила вiдвiдувати мiста Лiвобережної, Слобiдської та Пiвденної України для активiзацiї дослiджень та розширення науково-органiзацiйної дiяльностi, а подорожi Європою дозволили пiзнати свiтове мистецтво та надихали на вивчення, власне, спадщини української культури. Протягом лiта 1903 р. пiдготував «Очерк истории украинского народа», випущений росiйською мовою у 1904 р. У 1905 р. є iнiцiатором реорганiзацiї шкiльної освiти в Галичинi та вiдновлення дiяльностi «Товариства любителiв українського мистецтва», робить значний внесок у вiдкриття нацiонального театру у Львовi та органiзацiю видавничого товариства. У 1907 р. видає книгу «Про старi часи на Українi», в якiй висвiтлює основнi подiї iсторичного минулого українського народу. Одним роком пiзнiше долучається до дiяльностi та стає керiвником Товариства українських поступовцiв.

До активної полiтичної дiяльностi долучився у 1917 роцi, коли примкнув до Української партiї соцiалiстiв-революцiонерiв та очолив Центральну раду, ведучи вiдкриту боротьбу проти влади Рад. Грушевський доклав великих зусиль, щоб надати стихiйному українському руху органiзованостi та активiзувати культурне вiдродження та самосвiдомiсть українського народу. Найближчим шляхом до самостiйностi вважав нацiонально-територiальну автономiю в складi федеративної Росiйської республiки. Опублiкував працю пiд назвою «Вiльна Україна». Брав участь у проголошеннi I Унiверсалу УЦР, та як голова УЦР добивався вiд Тимчасового уряду поступок Українi, але бiльшовицький переворот i невизнання ними УЦР поклали край сподiванням про автономiю. У листопадi 1917 року УЦР пiд головуванням Грушевського проголосила Українську Народну Республiку (III Унiверсал). Наступ бiльшовикiв на Київ призвiв до появи у сiчнi 1918 року IV Унiверсалу УЦР i за пропозицiєю Грушевського проголошення УНР самостiйною, вiльною i суверенною державою українського народу, але вже у лютому УЦР мала залишити Київ та перебратися до Житомира, звiдки Грушевський с прибiчниками намагалися заручитися вiйськовою допомогою Нiмеччини у боротьбi з бiльшовиками. За пропозицiєю Грушевського гербом УНР був затверджений тризуб, знак Володимира Великого, оскiльки Київську Русь Грушевський вважав родоначальником української державностi i пов’язував її лише з iсторiєю України, заперечуючи якiсь зв’язки КР за Росiєю та Бiлорусiєю. Пiд його керiвництвом розроблялася Конституцiя незалежної УНР, згiдно з якою верховним органом влади УНР проголошувалися Всенароднi збори, якi безпосередньо здiйснювали вищу законодавчу владу в УНР i формували вищi органи виконавчої та судової влади. Скликати Всенароднi збори i проводити їх мав голова, обраний Всенародними зборами. Був обраний президентом УНР.

Це свiдчить про демократичну направленiсть у полiтичних поглядах Грушевського i зацiкавленiсть у незалежностi країни, а не у владi, як у iнструментi могутностi. Через державний переворот у квiтнi 1918 року вiдiйшов вiд полiтичної дiяльностi, знаходячись на територiї України нелегально продовжував займатися науковою працею, працював над пiдручниками з iсторiї України для шкiл та вищих навчальних закладiв, а через деякий час емiгрував з України. В роки емiграцiї не покладаючи рук продовжував наукову i публiцистичну дiяльнiсть пов’язану з iсторiєю та культурою України.

У 1924 роцi повернувся до Києва та став дiйсним членом Української Академiї Наук. У 1929 р. загальнi збори АН СРСР обрали Грушевського дiйсним членом. Але з осенi цього ж року влада почала погром iсторичних установ, створених Грушевським, а згодом i взагалi було ухвалене рiшення про посилення iдеологiчної боротьби з Грушевським, в результатi чого бiльшiсть його поступовцiв i учнiв було заарештовано i заслано, а сам Грушевський мусив згорнути свою наукову та громадську дiяльнiсть i жити у Москвi. У 1931 роцi його заарештували як «керiвника Українського нацiоналiстичного центру», вигаданого чекiстами, а у 1933 р. справу було закрито у зв’язку iз «смертю» Грушевського, хоча вiн i не помер. Виконання «вердикту» було заочним, Грушевський помер вiд сепсису, в результатi операцiї з видалення фурункула, проведеної лiкарем, який не був хiрургом, сам лiкар вiдмовив Грушевському у проханнi бути прооперованим його давнiм i перевiреним другом.

М.С. Грушевський є найвизначнішою громадсько-політичною постаттю кінця ХІХ-початку ХХ ст., він вклав великий внесок у розвиток української науки, культури та самосвідомості, по-новому оцінив історію українського народу та дав поштовх розвитку історичного самопізнання і освіти. Політичні погляди Грушевського випереджали ситуацію в Україні та Росії, намагався проголосити незалежність України з демократичними заставами суспільства та збереження української національності. Цінував політичні погляди на розвиток державності Володимира Великого, критикував марксизм і ставив національні інтереси вищими за класові, які заважали боротьбі за національність. Це свідчить про обізнаність та спроби підібрати оптимальний шлях розвитку України.

 

Список використаних джерел:

  1. Грушевський Михайло Сергійович. Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

  1. Михайло Грушевський – видатний український історик. Політична та громадська діяльність Михайла Грушевського:http://www.ukrlib.com.ua/referats/printout.php?id=130
  1. Наукова і політична діяльність М.Грушевського : http://ua.textreferat.com/referat-18970-1.html
  2. Політична та громадська діяльність Михайла Грушевського:

http://www.history.vn.ua/article1/mzvav.html

НАУКОВА ТА ГРОМАДСЬКО-ПОЛIТИЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ М.ГРУШЕВСЬКОГО У КОНТЕКСТI ОБҐРУНТУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРИНЦИПIВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТI: 6 комментариев

  1. Анна Костянтинівна

    Шановний Микола!
    Я з Вами повністю погоджуюсь, адже Михайло Грушевский — це людина цілої епохи.
    Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він яскраво виявив себе в багатьох галузях знань: історії, археографії, літературознавстві, фольклористиці та ін. Але насамперед М. С. Грушевський — це визначний історик і патріот свого народу, який створив перше найбільш повне, узагальнююче дослідження з історії України від найдавніших часів до другої половини XVII ст. Наукова концепція М. С. Грушевського грунтується на органічній єдності високого професіоналізму викладу матеріалів, глибоких знаннях літератури і джерел та оригінальності їх трактування.
    29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського президентом УНР. Але запізно — в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.

  2. Павло Володимирович Набойченко

    В цій доповіді я знайшов багато цікавого для себе. Скажімо, я ніколи не думав, що з «1918 року Михайло Грушевський відійшов від політичної діялності […] і нелегально продовжував наукові праці». Але мушу сказати, що дуже мала частина змісту була присвячена власне науковій діяльності Грушевського. Складається враження, що доповідь присвячена тільки біографії Михайла Сергійовича.

    1. Микола Олександровч Непокритий Автор записи

      Павло, у своїй доповіді я намагався виділити найвизначіші твори та наукові досягнення. Більш значну увагу я приділяв його громадсько-політичній діяльності, оскільки я вважаю, що саме через це Михайло Грушевський став однією з найвидатніших постатей української історії.

  3. Шмирьов Андрій

    Дуже цікаво доповідь,адже Михайло Грушевський дуже цікава людини і ви розповіли багато чого цікавого для мене.Бажаю успіху у наступних роботах.

Добавить комментарий