КУЛЬТИ НАЙГОЛОВНІШИХ БОЖЕСТВ ЯЗИЧНИЦЬКОГО ПАНТЕОНУ СЛОВ’ЯН. ІДЕЯ «СВЯЩЕННОГО ШЛЮБУ»

image_galleryСкачати в форматі PDF

Ноголь Ольга

НТУУ «КПІ» , ННК «ІПСА», 3-курс, група КА-34

Релігія завжди була невід’ємною частиною людського існування. Вона допомагала людству пояснювати ті речі, які  воно не могли осягнути. Тому у слов’янських народів був свій особливий пантеон язичницьких богів.

Мета даної роботи – продемонструвати культи найголовніших божеств язичницького пантеону слов’ян та сформулювати ідею « священного шлюбу».

Оскільки слов’яни проживали на великій території, тому у різних регіонах сформувався свій особливий пантеон богів. У своїх «Слов’янських древностях» Л. Нідерле наводить такий перелік богів: у східних племен  — Перун, Сварог, Сварожич, Дабог, Велес(Волос), Макошь, Хорс, Троян (вважає несправжнім богом); у балтійських племен – Сварожич-Радгост, Святовит, Триглав, Ругевит, Геровит, Припегало, Сива, Пров, Подага, Чорнобог, Білобог;  боги інших племен – Морана, Лель, Полель, за Длугошем – Ієша, Ляда, Дзидзилеля, Ніа, Погода, Зівіє, Дзевана, Маржіана. [1] У язичницьких богів існувала певна ієрархія — градація богів на верховних та нижчих за рангом. На жаль, до нас не дійшло майже ніяких міфів про родоводи богів, за винятком окремих вказівок на зразок: «вітри – Стрибожі внуки», або  «Сонце ж цар, син Сварога, він же Даждьбог» тощо.[3]

Завдяки знайденому  Збруцькому Світовиду (ІХ ст) та згадкам  в  «Повісті минулих літ» капища Володимира Великого, ми можемо виокремити основних язичницьких богів та зрозуміти їх призначення.

Головним богом та творцем Всесвіту був – Род, а його підопічні Рожаниці, які опікувались народженням та були пов’язані із зірками.

Сварог – володар світу, достеменно не відомо як його зображували, вважається, що символами Сварога є рівнобічні хрести та свастики-сварги.

Перун – бог блискавки і грому, а також покровитель воїнів. Перун –  чоловік з золотими вусами з луком та стрілами у руках.

Пантеон язичницьких богів одночасно ототожнюється і протиставляється християнському. У християнстві Бог-Отець, творець світу, в предків Сварог – «Бог отець небесний»; у християнстві Бог-Син, Ісус Христос, в предків – Див – крилатий фантастичний птах; у християнстві Богородиця Марія, в предків – Богиня жіноцтва Мокоша. [4]

Велес – бог достатку. Вважається одним із найстаріших богів. Велес зображався із сопілкою в руках, яку називали ще сопілкою миру.

Син Сварога та Бог сонця, а також бог земного достатку – Дажбог. Зображався як вершник з великою головою-сонцем.

Лада – одна із найстаріших язичницьких богинь, богиня весни, врожаю та любові в шлюбі. Лада символізує світову любовь, що є основою життя на землі.

Мокоша – богиня материнства, милосердя, а також жіночої половини. Деякі науковці вважають, що вона була дружиною Велеса. А також посередниця між небом і землею.

Стрибог – родоначальник усіх вітрів. Зображався з луком і стрілами. Маємо підтверження цьому у «Слові о полку Ігоревім»:  «Се вітри, Стрибожі внуці, віють з моря стрілами на храбрия полки Ігореві».

Ідея «священного шлюбу» (ієрогамія)  несе в собі основні закони природи,  де  різниця між людським і божественним нівелюється. Земля, наче жінка, запліднюється небесним дощем і в результаті народжує зі своїх надр рослинність і живих істот. Це уявлення існувало у всіх етнічних релігіях.

Але саме в язичницькій вірі слов’ян воно набуває повного і глибинного осмислення, а саме  «священний шлюб» Батька Неба (Сварога) і Матері Сирої Землі. «Се повінчаємо Небо і Землю і справимо весілля їм, як для мужа і жони» («Велесова книга»). Це стало основою для розвитку уявлень про постійне повернення всього сущого, тобто життя – циклічне. Спираючись на цю ідею наші предки народжували дітей на землі або клали немовля на землю, тому що вважали, що цей обряд є магічним і надає немовляті сили.

Отже, у наших предків, древніх слов’ян, була велика кількість богів, які відповідали за все, з чим було пов’язане їхнє життя. Крім того, у богів існувала своя ієрархія та родинні зв’язки. Боги зображалися як люди, але з атрибутами, які характеризували їхній рід занять. «Ідея священного» шлюбу набула глибинного осмислення в язичництві, а також вплинула на звичаї та традиції слов’ян.

Cписок використаної літератури:

  1. Войтович В. Генеалогія богів давньої України. – Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2007. – 556 с.
  2. Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство: Підручник для студентів вузів / Народ. укр. акад. – 5-е вид., виправ. і доп. – К., 2005. – 636 с.
  3. Лозко Г. Українське язичництво. – К.: Укр. центр духов. Культури, 1994. – 92 с.
  4. Рыбаков Б. Язычество древней Руси. – Москва: Наука, 1987. – 782 с.

КУЛЬТИ НАЙГОЛОВНІШИХ БОЖЕСТВ ЯЗИЧНИЦЬКОГО ПАНТЕОНУ СЛОВ’ЯН. ІДЕЯ «СВЯЩЕННОГО ШЛЮБУ»: 7 комментариев

  1. Юлія Ялініч

    Олю, мені було дуже цікаво читати Вашу доповідь, написано дуже лаконічно, інформація для мене досить нова, тому швидко і легко читається. Після прочитання залишилося одне питання: як саме ідея священного шлюбу вплинула на подальший розвиток традицій слов’ян?
    Дуже чекаю відповіді, дякую!

  2. Ольга Святославівна Ноголь Автор записи

    Дякую за гарне питання, Юліє!
    Ідея священного шлюбу збереглася в різних виявах, зокрема у слов’янському фольклорі. В наші дні велике християнське свято Благовіщення, яке вважається давнім днем весняного рівнодення (в народі одержало назву «третьої зустрічі весни») є саме тим днем, де ідея священного шлюбу (непорочного зачаття) найкраще зафіксована.

  3. Марія Андріївна Луценко

    Олю, мені сподобалась Ваша доповідь.
    Чи знайшли Ви ще приклади «священного шлюбу» в слов’янській міфології? Чи вважаєте Ви це поняття актуальним сьогодні?

    1. Ольга Святославівна Ноголь Автор записи

      Дякую за питання!
      Оскільки власне слов’янські міфологічні тексти не збереглись, а лишеі вторинні письмові, фольклорні й речові джерела. А саме: середньовічні хроніки, аннали, написані сторонніми спостерігачами німецькою або латинською мовами. Поки ще я не заглиблювалась так далеко, тим паче хотілось би вивчити мову та почитати ці тексти в оригіналі.
      Щоб пояснити актуальність питання наведу приклад: Патріарх Кирил щорічно з паперті Благовіщенського собору на Благовіщення випускає голубів, як символ святого духу та непорочного зачаття. Чи не дивно, що ця традиція існувала і у наших предків язичників.

  4. Антон Кудрявцев

    Вітаю, Ольго. Хочу висловити свою вдячність за майстерно, цікаво і легко подану інформацію щодо давніх божеств українців. Презентація яскраво зображає мальовничість і талановитість наших предків. Вражає винахідливість, з якою люди пояснювали собі все, що відбувається навколо них. Своїм розмаїттям, подібністю до людей, чуттєвістю і добротою, що ними наділяли предки своїх божків, вказували на те, які ідеали мали сучасні люди, чи може навіть чого їм не вистачало.

    Щодо повсякденної актуальності цих фактів, я можу відмітити те, що творчість та віра в нашому корінні, і що те, якими ми є на сьогодні є частиною здобутком славетних предків наших земель. Наскільки продуманими і обґрунтованими були ті обряди, переконання, тісно пов’язані з природою, з добробутом і родинними стосунками. Їх приклад надихає нас прислуховуватись до природи, творити і бути вдячними вищій силі.

    1. Ольга Святославівна Ноголь Автор записи

      Цілком погоджуюсь з Вами, адже також захоплююсь обрядами та традиціями наших предків. А особливо тим, як язичницькі обряди нашарувались на християнський культ та стали повсякденність сучасних українців. І дуже рада, що є люди, які розділяють мої погляди.

  5. Яна Петрівна Лукашевич

    Пані Ольго.
    Як на мене, це одна з найцікавіших доповідей.
    Сподобалися лаконічний, інформативний та зрозумілий виклад, структура доповіді, а також презентація, що стала гарним доповненням до Вашої роботи.

Добавить комментарий