Кирило-Мефодіївське братство та його роль в національному самовизначення української культури ХІХ ст.

image_galleryСкачати в форматі PDF

Мінькач Дмитро

НТУУ «КПІ», Факультет Прикладної Математики, 3 курс, КМ-33

 

Вищим досягненням українського національно-визвольного руху першої половини XIX ст. була організація і діяльність Кирило-Мефодіївського братства. Ця національна патріотична організація виросла на традиціях українського суспільно-політичного руху попередніх поколінь і відкрила новий етап у боротьбі українського народу за своє національне і соціальне визволення.

Кирило-Мефодіївське товариство (братство) виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. З появою Кирило-Мефодіївського братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція. Вона підхопила естафету українського опозиційного руху, яку не змогла втримати козацька старшина. Символом товариства став золотий перстень з вигравіюваними іменами слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. В товариство увійшло 12 осіб, діяло воно нелегально.

На членів Кирило-Мефодіївського товариства сильно впли­нули поезії Т. Шевченка. Автор рішуче виступав за визволення слов’янських народів від деспотизму, скасування кріпацтва, відродження вільної України. Ці твори могли читати всі: і селя­ни, і дворяни. Кожна з верств українського суспільства знахо­дила в його поезії відображення своїх прагнень. Шевченків заклик до одночасного національного та соціального визволення став основою програмних документів кирило-мефодіївців.

Невідомо, чи був Т. Шевченко безпосереднім учасником братства, але він спонукав його членів до активнішої роботи. Т. Шевченко займав більш рішучу, ніж інші, позицію, вважав, що лише просвітницької діяльності недостатньо й треба готу­ватися до повстання проти самодержавства.

Одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства був Микола Костомаров (1817—1885). Він народився в Україні, але мав російське походження, здобув освіту в Харківському університеті і після недовгого вчителювання на Волині одержав У 1845 р. призначення до Київського університету. У своїх лек­ціях з історії, книгах він показував не лише подібність, але й відмінність «двох народностей» (російської та української), дві засади історичного розвитку: демократичну козацьку в Україні та самодержавну, притаманну Росії. М. Костомаров вказував, що український характер формувався на поєднанні психології чутливого, наділеного любов’ю до природи, співучого, поетичного й водночас працьовитого господаря, хлібо­роба з його одвічним потягом до землі — з одного боку, й жадоби свободи, виплеканої в умовах степу й козацької вольниці, — з іншого. Українці, за М. Костомаровим, «знати не хотіли ні царя, ні пана». Він наголошував на невідповіднос­ті деспотизму й монархізму самій природі українства. Порівнюючи українську й російську менталь­ність, М. Костомаров вказав на істотні відмінності між ними. Зокрема, якщо росіяни прагнули утворити міцне общинне тіло на віковічних началах, що призвело до єдиновладдя і сильної держави, то українці завжди виявляли схильність до особистої свободи. Це спонукало їх утворювати «добровольні товариства», які не порушували права такої свободи.

Аналіз М. Костомаровим глибинних відмінностей росіян і укра­їнців став теоретичним обґрунтуванням самостійності двох наро­дів, підтвердженням наявності в них рівних прав на державність.

М. Костомаров висував ідею єдності пригноблених слов’ян­ських народів, що тільки й могла їх врятувати від національного та соціального гноблення. Ця ідея й лягла в основу діяльності кирило-мефодіївців.

Нарешті, великий вплив на сучасників мав член товари­ства Пантелеймон Куліш (1819-1897) — письменник, учений, педагог, громадський діяч. Крім літературно-художніх творів, П. Куліш підготував перший підручник з історії України для дітей старшого шкільного віку. У доповіді шефа жандармів графа Орлова Миколі І зазначалося: «Книги Куліша могли б так само впливати на малоросіян, як і вірші Шевченка, тим більше, що створені для дітей старшого віку».

Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія», основним авто­ром яких був М. Костомаров.

У «Книзі буття українського народу» показано основні події світової історії з давніх часів до середини XIX ст. Значна части­на тексту «Книги буття» присвячена історичній драмі України, яка виявилася поділеною між Польщею та Росією. Чужинці придушували свободу українського народу, ліквідували його державність — Запорозьку Січ і Гетьманщину, демократичний устрій, запровадили кріпацтво: «А німка цариця Катерина востаннє доконала козацтво і волю…». В кінці твору йшлося про історичне покликання України: підняти інших слов’ян на боротьбу за національне відродження в усіх сферах економіч­ного, соціального і духовного життя.

«Статут Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія» складався з двох частин: «Головні ідеї» і «Головні правила». В «Головних ідеях» вказувалося, що метою слов’ян повинно стати їх політичне об’єднання в федерацію, в якій кожен народ отримав би власну державність з демократичною (республікан­ською) формою правління.

Серед 11-ти «Головних правил» привертають увагу три, де говориться, що товариство утворюється з метою «поширення вищевикладених ідей переважно через виховання юнацтва, літературу і примноження членів товариства». Товариство праг­нутиме усувати релігійну ворожнечу між слов’янами (католи­ками і православними). І найголовніше правило: «Товариство буде прагнути зарані про викорінення рабства і всякого при­ниження бідних класів, а водночас і про повсюдне поширення грамотності».

Певний час кирило-мефодіївцям вдавалося діяти таємно від властей. Вони збиралися на квартирах членів товариства, де вели дискусії, обговорювали документи товариства і його подальші плани. Свої ідеї вони поширювали в приватних бесідах з людьми, яким довіряли. Серед них найбільше було студентської і військової молоді, інтелігенції й дрібного чинов­ництва. У березні-квітні 1847 р. діяльність Кирило-Мефодіївського братства було викрито, а його членів заарештовано.

Кирило-мефодіївці справили величезний вплив на подальший розвиток українського національно­го руху. Наступне покоління україн­ських патріотів взяло на озброєння всі їхні головні ідеї: необхідність відродження Української держави

з демократичним (республіканським) устроєм, рівноправністю всіх громадян; встановлення в Україні справедливого соціально-економічного ладу; національно-культурне відродження укра­їнського народу. Ці ідеї якнайкраще відповідали конкретно-історичним умовам Наддніпрянської України і були сприйняті переважною більшістю української різночинної інтелігенції.

 

Список використаних джерел

  1. Кирило-Мефодіївське товариство [Електронний ресурс] // http://uateka.com/. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://uateka.com/uk/article/society/heritage/1198.
  2. Кирило-Мефодіївське товариство [Електронний ресурс] // https://uk.wikipedia.org/. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE-%D0%9C%D0%B5%D1%84%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#.D0.9F.D1.80.D0.BE.D0.B3.D1.80.D0.B0.D0.BC.D0.B0.
  3. Донік О. М. Кирило-Мефодіївське братство: ідея слов’янської федерації [Електронний ресурс] / О. М. Донік // litopys.com.ua. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: www./encyclopedia/knyga-donik-o-m-ukrayina-u-peredden`-ta-v-dobu-liberal`nykh-reform-1860-1870-kh-rokiv-kyyiv-2012/glava-1-kyrylo-mefodiyivs`ke-bratstvo-ideya-slov-yans`koyi-federatsiyi/.

Кирило-Мефодіївське братство та його роль в національному самовизначення української культури ХІХ ст.: 24 комментария

  1. Андрій Анатолійович

    Дякую вам за доповідь, Дмитро. В школі та в університеті всі оточуючі хоч щось, але чули про Кирило-Мефодіївське братство. Мені завжди було лінь не доходили руки до прочитання статей про дане братство. Ви неймовірно зрозуміло і чітко описали його роль в національному самовизначення української культури. Дуже цікава доповідь, браво, Дмитро!

    1. Дмитро Юрійович Хуповець Автор записи

      Доброго ранку, Дмитро. Кирило-Мефодіївське братство діяло до кінця березня 1847 р., коли студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про таємне товариство, яке він випадково виявив. Поліція зразу ж арештувала провідних членів цієї групи й доставила їх у Петербург. Микола І особисто керував слідством і винесенням вироків членам товариства. Відносно безневинний характер товариства царські власті вирішили покарати його провідних членів. Проте глибше вивчення творів Т. Шевченка та документів братства діаметрально змінили думку властей, які врешті-решт побачили в них чітку антимонархічну спрямованість, прагнення радикальним шляхом досягти соціального визволення, обґрунтування права українського народу на власну державність, демократію. У результаті посилених допитів власті дізналися про існування Кирило-Мефодіївського товариства — першої на Україні організації політичного спрямування.
      Дякую за питання, Дмитро!

  2. Богдан Ярославович Кісільчук

    Надзвичайно цікаво було дізнатися про діяльність Кирило Мефодіївського братства та про вплив його учасників на історію української культури. Надзвичайно інформативна доповідь, дякую вам!

    1. Дмитро Юрійович Хуповець Автор записи

      Доброго ранку, Євген. Суворість покарання була дуже неоднаковою. Костомаров, Куліш та інші помірковані дістали порівняно легкі вироки, що передбачали заслання вглиб Росії на рік і менше, після чого їм дозволялося продовжити попередні заняття. Гулака засудили до трьох років ув’язнення. Та найсуворіше було покарано Шевченка, в якому цар і його чиновництво вбачали найнебезпечнішого учасника товариства. Його віддали у солдати на 10 років. Але я хочу зазначити, що ідеї братерства глибоко проникли в свідомість тогочасної і наступної інтелігенції, надовго визначили головні напрями лінії українського національного відродження. Велика заслуга в розповсюдженні ідей братства належить творам Т. Г. Шевченка. Його пристрасна поезія виходила за межі локального патріотизму та оплакування героїчного минулого. Вона будила національні почуття і давала бачення майбутнього українському народу.
      Дякую за питання, Євген!

  3. Дмитро Івашин

    Доброго дня, Хуповець Дмитро. Своїми відповідями ви дуже допомогли мені у розумінні цієї важливої теми нашого з вами українського культурного минулого. Мені дуже сподобалась ваша презентація. Все дуже інформативно, цікаво і гарно оформлене. Я все зрозумів по вашій темі і питань більше немає. Молодець, Дмитро!

    1. Дмитро Юрійович Хуповець Автор записи

      Дякую вам, Дмитро, за ваші питання. Я дуже вражений, що нашому поколінню ще не байдуже наше минуле! Дякую вам за участь у конференції.

Добавить комментарий